Брутали, це сталося! Міс-БФ Вересень-2015 стала Дарина Маневич! Щиро вітаємо її з таким титулом, і зичимо не зупинятись на досягнутому.
В інтерв’ю з такої непересічної нагоди Дарина розповіла про кохання з першого погляду, роботу у журналістиці, ставлення до ультрас та вболівальників, які ходять “на суперника”.
– Давай почнемо з найстандартнішого питання нашої рубрики. Скільки тобі років, де навчаєшся/працюєш? Анонімність не гарантую.
– 17 років, навчаюся на першому курсі Київського національного торговельно-економічного університету. Спеціальність – реклама та зв’язки з громадськістю. Працюю журналістом на сайті 1927.
– Як тобі вступна кампанія, вступила туди, куди хотіла?
– Коли я приїхала подавати документи у свій університет, то я закохалася з першого погляду. Там такий стадіон! Робила вибір між журналістикою і рекламою, але обрала більш широку спеціальність і ВНЗ, який вже стає для мене другим домом.
А на рахунок вступної кампанії. Комахи – гидкі створіння. Хто пройшов це цього року, той зрозуміє.
– Усе серйозно, то ти фактично колега. Чому і відколи потягнуло у журналістику?
– В журналістику потягнуло десь у віці 14 років. Хоча до цього я мала бажання працювати у правоохоронних органах. Чому журналістика? Я захопилася футболом, мені стало цікаво писати статті на футбольні теми. Також, подобається знаходитися в тих місцях, які недосяжні простим людям.
– І часто доводиться бути в таких місцях?
– Поки що не дуже, тому що я, як незалежна самодостатня дівчина, хочу заробити на все необхідне для роботи, і потім вже працювати на повну силу. До того ж, необхідно трохи звикнути до університету, а особливо до 2-ї зміни навчання.
– Хотіла працювати у правопохоронних правоохоронних органах, незалежна і самодостатня, першокурсниця і журналістка – потужний початок. Чому взагалі твоя доля пов’язана з футболом?
– Доля з футболом… Все почалося, як це не банально прозвучить, у 2012 році, коли в Україні було справжнє футбольне свято під назвою Євро-2012. Вирішили ми з подругами піти у фан-зону, прогулятися, побачити що там і як. До футболу я тоді ставилася з байдужістю. Йшла я туди, бо дуже хотілося поспілкуватися з німцями, яких обожнюю. Жарти залиш при собі. (сміється) Виявилося, що німців в Києві не було, але були шведи, з якими ми одразу знайшли спільну мову та навіть виграли їх у такий собі міні-футбол на Майдані.
Насправді у фан-зоні була така футбольна і класна атмосфера, що складно було перед нею встояти. До речі, перед цим першим походом у фан-зону мені, так би мовити, явились цифри 2-1. У той день Україна перемогла Ібру і компанію з таким рахунком.
Так от, одразу стала вболівати за національну збірну Німеччини (ну бо ж люблю цю країну і німців) та, звичайно ж, рідну збірну України. Коли закінчувалось Євро, то складно було стримувати сльози. Я, на жаль, тоді була не в Україні. Було дуже тяжко збагнути, що все закінчилось і хто знає чи повториться ще раз. Закінчилось Євро, і я почала слідкувати за футболом, футбольними новинами і так далі. А про Євро я можу годинами балакати.
– Ти в нападі бігала, як Ібра у шведів?
– В дитинстві я стояла на воротах, на уроках фізкультури у мене непогано виходило в захисті. В університеті я записалась на футбол, пораджусь із тренером, побачимо, де буду грати.
– Кар’єрні сходинки. Маєш до нападу дорости якраз. Як часто буваєш на футболі? Зараз як журналістка, а чи бувала у фан-секторі?
– На фан-секторі не була жодного разу і, мабуть, вже не побуваю, бо у планах ходити в прес-ложу з другого кола. Зараз ходжу як проста вболівальниця. Відвідую КАЖДИЙ домашній матч київського “Динамо” і, по можливості, відвідую домашні матчі “Динамо-2” та “Динамо U-19”.
– Якщо на каждому, то масивний респект. До речі, останнім часом в чемпі падає відвідуваність, ти як та, що ходить завжди, як оцінюєш таку ситуацію, що скажеш людям, які ходять тільки на суперника?
– Матюкатись можна?
– Треба, бо якщо в’ю без матів – мене звільнять, а тобі не дадуть офіційне звання Міс.
– Людям, котрі ходять лише на суперника, треба заборонити заходити на стадіон взагалі. Шукала собі компанію на “Маккабі”, а мені кажуть: “Маккабі – це не цікаво”. І тут у мене бомбануло. Коротше, люди, які ходять подивитись на суперника, а не заради того, аби підтримати улюблену команду – ви сволота.
– Де запікать? сволота це не мати.
– Я хотіла сказати х****си, але ж я міс. (сміється)
– Міс – ти для обкладинки, а в душі – унікальна і водночас проста людина, яка не мусить бути ідеальною. (Отакої від БФ, не чекали?)
Це все вписується у рух “Against modern football”. Як тобі ці трансфери за 80 мільйонів за 19-річних хдопців, шейхи і штучні рамки для вболівальників, маса з яких ходить по принципу “прийшов на стадік, купив сємок/хот-дог/пива, покричав суддя “тридвараз”, пішов з матчу на 5-10 хв раніше” тощо?
– На рахунок шейхів, якщо вони купили клуб, розвивають його та вкладають у розвиток гроші, то я не бачу в цьому нічого поганого.
А 80 мільйонів за 19-річного хлопця, то це дивлячись за кого.
Ненавиджу людей, які йдуть на 5-10 хвилин раніше та приходять бухими на матчі. Чи у мене просто вже психологічна травма, бо я КАЖДИЙ МАТЧ попадаю з подібними створіннями в один сектор.
– Напевне, тому що це не сектор ультрас. Як взагалі до них відносишся, якщо звернути увагу і на підтримку на стадіоні і їхню громадянську позицію, коли багато з них на війні, а зараз проводять акції за визволення політв’язнів Поліщука і Медведька, що починає нагадувати часи справи Павліченків?
– Нормально відношусь. Але ненавиджу, коли вважають, що тільки хлопці/дівчата з ультрас є єдиними справжніми вболівальниками команди. Якщо людина не ходить на сектор та не є частиною . ультрас – це не означає, що вона менше за них любить і переживає за команду.
– Мабуть, ти – представниця саме цієї касти. Слухай, а ти ж не тільки футболом цікавишся, як проводиш вільний час, чим ще захоплюєшся?
– Футбол є дуже великою частиною мого життя. Звичайно ж, також я люблю слухати музику, читати, дивитися серіали/фільми і так далі. Люблю проводити час зі своїми друзями. До речі, хочу почати відвідувати виставки/музеї/театри. Може хтось у коментарях щось порадить? (усміхається)
Нещодавно починала цікавитися боксом, а точніше виступами “Українських отаманів”, але якось забила на це. Треба знову починати.
– Коротше кажучи, спорт так чи інакше – у тебе в крові. Так як і спортивний азарт. Скільки разів ти брала участь у конкурсі, щоб нарешті досягти цього почесного звання – міс БФ?
– Я не рахувала. Пам’ятаю, що брала участь ще у 2013 році. Ти сказав про спортивний азарт, а мені згадалася фраза, яку про мене написала одна дівчина. It’s hard to beat a person who never gives up. (с) Babe Ruth
– Питання як при врученні Оскару – і які твої відчуття зараз? Нагадаю, можна без цензури.
– Відчуття? Я нарешті отримаю футболку БФ! Тільки мені білу, я не хочу жовту. (сміється)
А взагалі, я хочу вивчити ще іспанську, турецьку, німецьку і, можливо, трохи шведську, щоб колись бути ведучою церемонії вручення “Золотого м’яча”. Там у минулому році ведуча розмовляла на різних мовах з футболістами. Це дуже круто.
– Багато дівчат починають цікавитись футболом через окремих футболістів, або тусуються на футбольчику біля ультрас, світять обличчям так би мовити. Чому так, Дарино?
– Ну а ти сам не здогадуєшся? Це ж очевидно.
– От у тебе, скажімо, є улюблений футболіст?
– Так, звичайно. Ти що, не знаєш мого улюбленого футболіста?
– Я знаю, але я – не всі. Давай вголос для всіх читачів БФ?
– ЗЛАТААААААН ІБРАГІІІМОВІІІІІЧ!
– Непогано. І чому ж?
– По-перше, феноменальність та шедевральні голи. По-друге, характер. Ну ще татуха на ребрах. Також собі таку хочу – “Only God can judge me”. І взагалі татуювання хочу, і не одне.
– Круто. До речі, у тебе в друзях є Сашко Ушкалов, з яким ми нещодавно спілкувалися. Ти випадково не читаєш сучасну українську літературу?
– Ні, сучасного взагалі нічого не читаю, окрім статей в інтернеті, журналів. Ну і книжки “Я – Златан”. Я більше по зарубіжній літературі.
– О, давай. Що б радила почитати, топ-3 від Дарини Маневич?
– Карнегі, Ларі Кінг і “Я – Златан”. Ну а взагалі топ-3 можна складати у більш дорослому віці, коли буде багато прочитано.
– Давай про БФ поговоримо. Як давно ти слідкуєш за проектом, як він тобі взагалі?
– Чесно, я не пам’ятаю, у 2013 році вже точно сиділа. Ну вашу сторінку я можу гортати з покер-фейсом, а потім на якійсь новині або на якомусь мемчику засміюся вголос.
– Є люди, які кажуть, шо БФ вже не той. А як ти думаєш?
– А коли БФ був “тим”? Я не знаю, серйозно. Нехай скажуть, коли БФ був тим і ми порівняємо.
– Що побажаєш бруталам, в особливості, тим хто голосував за тебе?
– Дякую всім, хто голосував за мене не тільки в цей раз, а й в усі попередні рази. Хочу вам побажати ніколи не здаватись і завжди ідти до своєї мети, незважаючи на те, що кажуть інші.
