Олексій Мочанов поділився, з ким співпрацював, допомагаючи українській армії.
Він дуже активно займається допомогою фронту, і в інтерв’ю Трибуні розповів “ху із ху” із наших футболістів.
– Як ви – спортсмен і в той же час волонтер – сприймаєте зараз спорт? Приїжджаєте з фронту і бачите, як мільйонери грають у футбол, а тисячі глядачів платять гроші, щоб на це подивитися і порадіти. Нічого всередині не коробить?
– Звичайно, футбол почав цікавити значно менше. І часом дратувати. Торік ходив на “Олімпійський”, коли “Динамо” грало проти “Шахтаря”. Коли наші дебіли перший раз кинули петарду, мене там розпластало – рефлекс уже виробився. Та й усі ці переклички “Путін – х ** ло”… Зрозумів, що не хочу мати нічого спільного з цією компанією. Їм цікаво просто покричати, вони нічого не вкладають у це.
А що стосується футболістів… Послухайте, будь-який п***с має ім’я, прізвище та по батькові. Як і кожна нормальна людина. Не можна узагальнювати і вважати п***ми і спортсменів, геїв, російськомовних, євреїв. Є п***си, а є нормальні люди.
Ромка Зозуля, наприклад – людина, яка заробляє мільйони, але ремонтує військовий госпіталь і постійно чимось допомагає. Попрацювали з ним, довіряю і дуже рекомендую. Він каже: дядько Льоша, машина мене влаштовує, у мене все є, а зараз таке відбувається в країні. Рома не віддав всі гроші і не став жити в коробці під мостом, просто витрачає не на покращення умов свого життя. Як таку людину не поважати?
– Ви знайомі з багатьма футболістами. Хтось ще допомагає, крім Зозулі?
– Величезне спасибі Сані Шовковському, Серьожі Реброву і Андрію Ярмоленку. У минулому році, коли була проблема з машиною швидкої допомоги, вони дуже допомогли. Вона врятувала вже більше 800 чоловік. Андрюха Гусін допомагав.
– Кажуть, навіть в “Шахтарі”є такі гравці.
– Так, зі Славою Шевчуком мав справу. Він, як і всі спортсмени, сказав – хочу передати гроші, тільки не на війну, а на медицину. Тимощук теж відгукнувся з такою умовою.
Я і сам ніколи не займався зброєю, навіть приціли не купував, максимум – web prescriptions. тепловізори. Ми взяли на себе побут, потім пішли медикаменти, запчастини.
– Вам не образливо, що таких футболістів небагато?
– Я не розумію, чому Зозуля допомагає Кіровоградському 3-му полку спецназу, а Женя Коноплянка поводиться так, ніби не з Кіровограда родом.
– Чому так, по-вашому?
– Ось зараз ми побачили, у кого які пріоритети. Хоча їх можна десь зрозуміти – вони мають повне право сказати, що сплачують податки.
– Це навряд.
– Ну, сподіваюся, що платять. І держава, мовляв, має брати все необхідне з цих грошей.
– Бували випадки, коли зверталися до спортсменів, а вам відмовляли?
– Так, футболісти в тому числі.
– Чи зможете тепер спілкуватися з ними, як раніше?
– У мене стільки десантників і гвардійців з’явилося – навіщо мені ці футболісти, яким нічого не цікаво?
