Рубрика «Зірки 90-х» пропонує вашій увазі матеріал про найтитулованішого фінського футболіста в історії, який у середині 90-х був еталоном яскравої атакувальної гри.
Народився Ярі Олаві Літманен 20 лютого 1971 року в місті Лахті. Батько Ярі був професійним футболістом, грав за клуб «Рейпас Лахті» і навіть за збірну країни. Як не дивно, але мама Ярі теж була футболісткою, захищала кольори жіночої збірної Фінляндії (або «Суомі», як їх кличуть в Європі). Таким чином, доля і батьківські гени визначили майбутнє малого хлопця. Хоча, до 14-ти років він вдало поєднував футбольні тренування із заняттями в хокейній секції. Деякі хокейні навички навіть стали в пригоді Літманену в грі на зеленому газоні.
Вже з 1987-го року Літманен почав грати в молодіжній команді «Рейпас Лахті» і в тому ж році шістнадцятирічний Ярі встиг дебютувати в основі клубу.
Далі був перехід до складу фінського гранда «ГЯК», де Літманен проявив свій бомбардирський хист – 16 голів у 27 іграх. А потім, транзитом через ще один клуб «МюПа-47», Літманен опинився в континентальній Європі.
У 1992-му році вдала гра і хороша фізична форма молодого фіна привернули увагу скаутів амстердамського «Аякса». Літманен перейшов до команди ван Галя, яка розпочала сходження до європейських футбольних вершин. Молодий фінський нападник був покликаний замінити основного форварда «аяксидів» Денніса Беркампа, який вже збирався до міланського «Інтера».
У дебютному своєму сезоні в Нідерландах Літманен помалу вливався у ігрові схеми «Аякса», відіграв 12 матчів, як правило змінюючи Беркампа по ходу гри. Вже після того, як Денніс поїхав на Апенніни, Літманену вдалось стати повноцінною заміною «Нелетючому голландцеві» – Ярі переміг у суперечці бомбардирів Ередивізії та був визнаний найкращим футболістом того сезону в Нідерландах.
Місцеве видання De Telegraaf надало своєрідну оцінку дебютним успіхам Літті в «Аяксі»:
«Цей юний фінський кілер не знає милосердя. Його майже неможливо знешкодити. Він наносить свої влучні постріли з будь-яких позицій – навіть сидячи»
Надалі Літманен став незмінним лідером атак клубу, який на початку та в середині 90-х років пережив свій розквіт.
У складі «Аякса» Літті (як його прозвали вболівальники і партнери по клубу) чотири рази вигравав «золото» нідерландського чемпіонату, тричі тріумфував у Кубку країни, а також став переможцем Ліги чемпіонів сезону 1994/95, у фіналі турніру «аяксиди» здолали «Мілан» завдяки голу юного Патріка Клюйверта, який вийшов на заміну саме замість Ярі Літманена.
За підсумками того сезону Літманен став третім у списку претендентів на «Золотий бальон» від журналу France Football, поступившись Джорджу Веа та Юрґену Клінсманну.
У наступному сезоні «Аякс» знову дійшов до фіналу Ліги чемпіонів, і вже Літманен відзначився голом у ворота «Ювентуса». Потім він же реалізував свій післяматчевий одинадцятиметровий удар, однак це не допомогло «золотій молоді» ван Галя двічі підряд виграти найпрестижніший єврокубок.
Однак, для самого Літманена середина 90-х років стала справжнім розквітом його ігрової майстерності – Ярі успішно підігрував партнерам, чудово орієнтувався в штрафному майданчику суперника («Я просто відчуваю, куди має відскочити м’яч. Це у мене від занять хокеєм» – завжди казав Літманен), влучно бив з обома ногами і класно завершав атакувальні потуги партнерів.
Луї ван Гал поїхав до Каталонії та очолив «Барселону», сформувавши там нічогеньку таку голандську колонію – Райциґер, Боґард, Клюйверт, Овермарс, брати де Бури. Вслід за ними в стан іспанського гранда вирушив і Літманен, у якого в 1999-му році завершився контракт з «Аяксом».
Значний внесок Літті в успіхи голанського суперклубу достойно оцінило керівництво «Аякса» – в клубному музеї йому присвятили спеціальний відеоролик. Варто відзначити, що такі персональні відеоролики крутять там, окрім Літманена, лише про Йогана Кройфа та Марко ван Бастена.
Однак, цей відрізок кар’єри Літманена успішним не став – він отримав травму гомілки на власній презентації, далі не зміг закріпитись у складі каталонського суперклубу, у зв’язку з травмами, та й пізніше програв конкуренцію бразильцеві Рівалду.
Після того, як ван Гал покинув «Барселону», Літманен взагалі міцно закріпився на лаві запасних та почав шукати варіанти продовження своєї кар’єри деінде. Тим більше, величезна кількість європейських клубів проявляли свою зацікавленість у послугах фіна . «Андерлехт», «Фенербахче», «Астон Вілла», «Порту», «Бенфіка», «Баєр» – то лише кілька претендентів, які намагались завербувати Літманена до своїх лав. Але Ярі обрав клуб за покликом серця, адже змалку він був фанатом «Ліверпуля». Колишні партнери Літті по «Аяксу» згадували, що коли Ярі переїздив в Іспанію, він навіть прощався з вболівальниками клубу під акомпанемент легендарної «You’ll Never Walk Alone».
Тому пропозицію мерсисайдців Літті погодив майже без роздумів.
Літманен яскраво дебютував у Прем’єр-лізі – «Ліверпуль» розгромив «Астон Віллу» 3:0, а Ярі відзначився асистом на Стівена Джерарда.
Його гру відзначив екс-нападник ліверпудліанців Іан Раш, який порівняв Літманена із ще одною легендою «Ліверпуля» Кенні Далґлішем: «Мене вразило те, як Літманен працює з м’ячем. Його націленість на ворота просто шалена, як у Далґліша».
Колишній гравець збірної Англії Пітер Бардслі також позитивно оцінив Літманена: «На мою думку, Ярі – найкращий іноземний гравець АПЛ на даний час. Просто дивина, що «Ліверпуль» здобув його безоплатно, це успіх».
Але пізніше фіна знову підкосили травми, і грав він усе рідше. Всього у червоній футболці свого улюбленого клубу Ярі відіграв 26 матчів, забив 5 голів, став володарем Кубка УЄФА, Суперкубка Європи та Суперкубка Англії у 2001-му році.
У 2002-му році Літманен повертається в Амстердам, підписавши угоду з «Аяксом». В складі «Аякса» Ярі вп’яте стає чемпіоном Нідерландів у 2004-му році і доходить до чвертьфіналу Ліги чемпіонів.
Пізніше Літманен влаштував собі невеличкий «євротур»: недовго пограв у німецькій «Ганзі» (вилетів з клубом із Бундесліги), шведському «Мальме» (не так грав, як боровся з травмами), англійському «Фулгемі» (за два місяці не провів жодного матчу за першу команду «Дачників», обмежившись кількома матчами за резервістів клубу) .
У 2008-му Літманен повернувся на батьківщину, в клуб «Лахті». У першому ж матчі після повернення Літті відзначився своєрідним «дабл-даблом» – два голи і дві гольові передачі. Ветеран і легенда фінського футболу посприяв успішному виступу «Лахті» в національному чемпіонаті – команда фінішувала третьою і здобула право участі в Лізі Європи.
У 2010-му році Літманен перейшов до столичного «ГЯК», з яким нарешті став чемпіоном Фінляндії у наступному сезоні. А ще через рік Король Ярі оголосив про завершення професійної кар’єри.
17 листопада 2010-го року Літманен взяв участь в погромі збірної Сан-Марино (8:0), зігравши свій 137 . матч в футболці національної збірної та забивши 32-й м’яч за «Суомі». Ці два показники й досі залишаються національним рекордом. Крім цього, Літманена дев’ять разів визнавали гравцем року у Фінляндії, а у 1995-му році – найкращим спортсменом країни (уперше з 1947-го року цю відзнаку знову отримав футболіст).
Значних успіхів у складі збірної Фінляндії Літманен не досягнув, «Суомі» в його часи не виходили у фінальні частини європейської чи світової першостей, але для усіх фінських вболівальників він досі залишається живою легендою і найвидатнішим футболістом сучасності, якому навіть присвоїли благородне прізвисько «Король».
