Відповідаємо на низку важливих питань.
Днями “Ноттінґем Форест” закрив опцію центрального нападника — придбав у берлінського “Уніона” Тайво Авоньї. Ми не схильні вангувати та не працюємо за лаштунками “Циганик Live”, але тут скажемо зі стовідсотковою впевненістю — тепер Артема Довбика на “Сіті Ґраунд” точно не буде. Якщо взагалі його розглядали — агентські рученята ладні сватати всюди, куди можуть дістатися. Цілком ймовірно, що на наших очах відбулася звичайнісінька промоція гравця перед його продажем до донецького “Шахтаря” (у подібний сценарій віриться охочіше).
“Ноттінґем Форест” був відсутнім в АПЛ цілих 23 роки і з вистражданим виходом до еліти на його плечі звалилася колосальна сума бабла. Якби розмова про Довбика йшла хоча б сезон тому, ми б до останнього сподівалися, що українець таки стане частиною цього клубу. Впродовж останніх років там простежувався треш, який генерував одіозний президент — Еванґелос Марінакіс. Дядько прославився не лише тому, що у його власності “Олімпіакос”, а й тим, що в Греції грався у 90-ті — дурив, переслідував, погрожував, крутився біля трафіку наркоти і решти біснуватих речей. Мільйонеру-психопату не властиво тратити чимало, однак під впливом фурору він міг би запросто пуститися берега і бездумно жбурлятися грішми.
Проте за нинішніх обставин такого не буде: Марінакіс хоч і перебуває в кріслі та нині торгує задоволеним таблом на трибунах, але проєкт довірив правильним людям. Насамперед, Дейну Мерфі — американському самородку, який, отримавши посаду генерального директора, навів порядок на всіх управлінських ланках. Трансфери, контракти, атмосфера в роздягальні, розвиток академії, спонсори — Дейна підійшов до справи дуже педантично і виважено. Можна сказати, він став архітектором команди, заклав базу, фундамент і підніс Марінакісу величезного кавуна.
Необстріляні глядачі називають “Ноттінґем” ліфтером та пророкують йому швидкий виліт. Знову ж — за такої риторики легко допускається можливість придбання Довбика. Мовляв, “лісникам” не завадять ресурси, сезон важкий, треба лавка і так далі. Але в кроках “Форест” аж ніяк не простежується паніка або лихоманка від отриманих дивідендів: латаються діри, тривають перемовини з лідерами, які допомогли підвищитися у класі, і здійснюються точкові придбання. Власне, так і з’явився Тайво Авоньї.
Міркуємо далі. Чи підійшов би Артем “Ноттінґему”, якби угода все ж справдилася? Однозначно. Стівен Купер, головний тренер “червоних”, є хорошим, різноплановим тактиком — він задіює схему і з одним центрфорвардом, і за потреби легко перебудовується у два нападники (кажемо це для нитиків, які думають, що “Довбик не пройшов би конкуренцію”). Купер — прекрасний мотиватор, з’їв собаку на молоді (з англійськими шкетами виграв чемпіонат світу і Європи; серед піздюків були Філ Фоден та Джейдон Санчо) і не боїться давати шанси. Він прокачав таких парубків, як Джеймс Ґарнер, Бреннан Джонсон, Джед Спенс чи Філіп Цинкернаґель.
“Ноттінґем” готується до перебудови і Довбик не протирав би штани. Серед його суперників по позиції — мегадосвідчений, проте старий Льюїс Ґраббан (34-річному ветерану знову дадуть пошпілити в АПЛ), а також 23-річний Сем Суррідж (тримаємо в голові, що Купер полюбляє малюнок 3-4-1-2; за таких розкладів “дніпрянину” важче не потрапити до основи, аніж опинитися поза нею). Обидва виконавці досить фактурні і Артем би їх доповнив — “Форест” постійно вмикає фланги і шукає продовження атаки за допомогою навісних передач. Такий собі мадридський “Реал” для бідних.
Враховуючи, що у Артема світла голова, він класно вривається у карний майданчик, може стояти стовпом, але кивне головою у відповідний момент, ми впевнені, що вийшов би цікавий симбіоз. Але-але-але.
У коментарях до відповідного посту в Телеграмі прилетіло таке:
Вас дивує, чому Авоньї взяли за двадцять з гаком мільйонів євро, а Довбика за дванадцять — ні? Ну…
Авоньї знайомий з внутрішньою апеелівською кухнею, адже раніше рахувався у “Ліверпулі”. Так, нігерієць не провів жодного матчу за “скаузерів”, однак адаптований до середовища; йому не знадобиться розкачка (не забувайте, у нас триває війна і Довбик довго нормально не бачив м’яча).
Авоньї себе зарекомендував у Європі: побував у Швеції, Бельгії, Нідерландах та Німеччині. Не всюди щось путнє вийшло, проте африканець володіє широким багажем знань і поступово підвів себе до пристойного рівня. Він чудово освоївся в берлінському “Уніоні” і своїми зусиллями зробив його більш симпатичним — “залізні” двічі кваліфікувалися до єврокубків, причому у наступній кампанії стартують одразу з групового раунду ЛЄ.
У розіграші 2021/22 Авоньї взяв участь у 43 поєдинках, відвантажив 20 “банок” та віддав 5 асистів. Зрештою пацан став п’ятим бомбардиром Бундесліги (12) — той же Ерлінґ Голанд, яким би він не був розривним, обігнав Тайво лише на чотири влучні постріли.
Чим може похвалитися Довбик? Невдачею у “Мідтьюллані” (така собі реклама) і одним дійсно хорошим сезоном (на жаль, зупиненим). Треба сказати, що у кар’єрному розвитку обидва виконавці дещо схожі, проте Авоньї виявився стресостійкішим і окрім “Уніона” запалив ще й у “Мускроні” — 21 м’яч і 10 результативних передач у Про-лізі. Чемпіонаті, куди радо їдуть наші співвітчизники — не так давно “Шахтар” спулив Олександра Драмбаєва до “Зюлте-Варегема”.
Авоньї не має такої історії травм, якою володіє Довбик. На жаль, в біографії Артема є “хрести”, а це серйозна проблема — невідомо, як відреагує його організм під величезним навантаженням.
Одна справа — “гасити” тихоходів на просторах УПЛ, зовсім інша — зчепитися з умовним ван Дейком. Невеселі перспективи. А взагалі подивіться подкаст на нашому YouTube-каналі: там усе розкладено по поличках.
Ми не применшуємо заслуги Артема, а пояснюємо логіку появи Авоньї. Підкреслимо ще раз — Довбик би вписався до “Ноттінґема”, прогресуючої команди, готової до експериментів. Він є універсальним солдатом, здатним відпахати у декількох амплуа (для Купера важлива різноплановість — таке враження, що умовний Бреннан Джонсон, будучи плеймейкером, скоро стане на браму), тож мав би практику. Чекаємо Тьому в Італії “Шахтарі”?
