Холодный ветер с дождем усилился стократно
Все слова об одном, у Шевы нет пути обратно
И я не твой пешеход, а ты не мой Матвиенко
И у сборной нашей села батарейка
У Львові знову холодний вітер з дощем, що погасило мій пукан, і я нарешті можу приступити до поверхневого аналізу подій в матчі збірної. До речі, завжди дивувався “онолітикам”, які за годину після . матчу вже можуть писати аналітичні статті в стилі: “5 причин, почему наша сборная провалилась”. Як у вас вистачає терпіння?!
Да, зразу після матчу мені хотілося вигнати Шеву разом зі всім його штабом, поставити Маркевича, натуралізувати Марлоса, зробити хоч шось, бо не було сили. Зараз же після приймання заспокійливих препаратів “мой разум возмущенный” заспокоївся. “Не будемо товкти воду в ступі”, – як каже наш одмен Павло і перейдемо до нашої улюбленої збірної.
А любов ця завжди крізь сльози, в нашому випадку крізь сльози центру захисту: Ордець-Кучер. Більшість фанів, як тільки почули ці магічні прізвища, моментально поставили іконки перед телевізорами. Це, певно, єдине, що могло спасти нас від провалу. Не знаю, наскільки в жахливому стані перебуває Хачеріді, і що мало статись із Раком, що вплинуло на обране рішення поставити ось такий центр. Якщо Ордець був ще півбіди, то бл*ть, Кучер? Інше слово важко підібрати.
В загальному, привоз на привозі і привозом поганяє. Я, звичайно, поважаю всіх “вєтєранів зборної” і бажаю їм, щоб каждий не менше 100 матчів відкатав (нет), але деяким пора вже на пенсію. Згадайте останній матч Тимощука, краще вже самому піти, ніж вот так вот.
Повернемося до решти п*здобратії. Варіант з двома опорниками був цікавим рішенням – прям згадав Фоменка – але що ще там можна було придумати?! Степаненко – Ротань, гравці, які б мали тримати весь центр. Вийшло десь на троєчку з плюсом. Далеко ходити не будемо, ось вам момент голу: пас на Модріча, Русік йде на перехват і промахується, далі на Ракітіча, який зробив два кроки вперід і його вже всі забули.
Стьопа імітував щось подібне на оборону, ключове слово: ІМІТУВАВ. Можна сказати, що в цей момент наша збірна була одним цілим: всі відіграли однаково х*йово. Кучера, який ніби тримав Калініча, я вже і не згадую.
Ну і як же не кинути камінь в город людині, яка мала поєднувати оборонну та атакувальну ланку і креативити в атаці Коваленко. З креативу вийшло тільки спіткнутись в центрі, прям як в фільмі: cпоткнулся, упал, очнулся, а Манджукич один на один с П’ятовим. Повезло, що хорватське брєвнішко реалізовує свої моменти майже, як в Ювентусі. Тому обійшлось штангою і матюкливими словами вболівальників.
Єдине питання, яке цікавило всіх: чому “пешехода” не поміняли після першого тайму?! Ну не йде гра, ну взагалі, ну ніочем – прийняв, подивився, віддав кудась там, добре, якщо точно. Як варіант поставити Зіну, в нього то з креативом все більш-менш, навіть, якщо він і на оборону болт забив. Але ґолденбоя поміняли аж на 85-й хвилині на Бєсєдіна. Потрібно більше форвардів, а то що їм нема кому паси віддавати, це вже таке. До того часу ще поміняли Ротаня на Сідора – наш капітан був на картці, ну і роки, як-не-як.
До речі, епізод з карткою був епічним, коли Ракітіч вибігав в контру і його спочатку зносив Стьопа, а далі вже Русік добавив. Селя на 59-ій зв’явився і толку з нього теж було не багато. Майже в холосту відбігав, як баночник в першому таймі. А ось Коноплянка навіть раз попав в ствір воріт. Ще б Ярмола з добивання поцілив у рамку, але це не в цій реальності. Загалом, як тільки хорвати включали пресинг, починався: вибивай-бєгі, аля ранній Блохін. Жаль, тільки вибити нормально міг тільки молодий Матвієко, а бігти і зовсім не було кому.
В другому таймі хорватам стало скучно і вони віддали нам трохи ініціативи. Як ми знаємо, центр збірної України – пішохідна зона, тому бігли тільки фланги. Бутко виглядав слабкою тінню самого себе зразка осені 2016-го, хоча на фоні решти проявляв хочу якусь активність. Матвієнко “бороздив” сусідню бровку на всіх парах, напевно, найкращий гравець матчу за самовіддачею. Але це все не має значення, коли ти граєш з Коноплянкою на одному фланзі, який періодично зміщувався з флангу в центр і падав около штрафної. Тільки стандарти після цих падінь користі не приносили. Про Ярмолу і пригадати нема що. Два удари в молоко, хитнув одного хорвата, а тут вже інший намалювався, а далі по класиці пас назад. І так вся гра. Паси назад були основною ідеєю гри. Комбінаційна гра, контроль, розпасовки, і все це було, як того хотів Шевченко, тільки ось між захисниками і П’ятовим. Але спишемо це це на брак досвіду, ми ж тільки починаємо “Жити… Еее… Грати по-новому”.
Про кого з гравців я забув, то ви не переживайте. Думаю, скоро шановний иксперт Євген Гресь викладе в своєму “ФБ” тактико-технічні дії всіх збірників, і тоді ми по каждому окремо пройдемось . А зараз же можемо радуватись, що наша пішехідно-баночна збірна програла тільки 1-0.
Надіюсь, тренерський штаб зробить висновки, і ми нарешті перестанемо бомбити, що “деякі особисті” попадають в стартовий склад. На цьому все. Не забуваємо обсирати статтю та автора в коментах. До нових зустрічей.
