Брутальний футбол намагається розібратися і ближче познайомитися із шістнадцятирічним гравцем “Фламенґо” Вінісіусом Жуніором, за яким полює сам мадридський “Реал”.
Звісно, що рахувати чужі гроші, а тим більше вказувати, як ними розпоряджатися – дуже негарно. Однак, не за горою червень, а значить, і відповідно старт літньої трансферної кампанії – поки клуби запрошуватимуть нових виконавців, ми матимемо змогу поспостерігати за міграціями гравців із однієї команди в іншу, обґрунтувати дані переходи, зробити певні аналізи, висновки, зважити “за” і “проти”, розглянути цінову політику і так далі. Тим паче, що літній період обіцяє чимало інтриг, що як-не-як змушують справжніх поціновувачів футболу прискіпливо слідкувати за усіма чутками, здогадками та коментарями з приводу потенційного придбання того чи іншого гравця – наприклад, одним із актуальних питань є ситуація, яка склалася навколо талановитого форварда Кіліана Мбаппе. Куди перейде юний француз і чи взагалі він збирається покидати рідний “Монако”? А що буде, власне кажучи, із самим чемпіоном Ліги 1, адже у його складі зібралися перспективні, обдаровані та дійсно майстерні футболісти? Окрім того ж Кіліана, скаути тримають на олівці Фабінью, Бакойоко чи Бернарду Сілву – хлопців, що точно не були б зайвими у якомусь із топових колективів Старого світу.
Це ж стосується співвітчизника Мбаппе Антуана Ґрізманна – чи попрощається із “матрацниками” їхній основний форвард і чи відправиться до Манчестера? Чи впишеться новачок у схеми Жозе Моурінью і хто натомість Антуана залишить “Олд Траффорд”? Чи в “Челсі” знову з’явиться Ромелу Лукаку і чи справді є імовірність того, що Дієґо Коста пристане на скажені гроші, запропоновані китайцями? Словом, нам є над чим помізкувати.
Втім, саме звістка про те, що мадридський “Реал” всерйоз зацікавлений у послугах шістнадцятирічного бразильця, вихованця “Фламенґо” Вінісіуса Жуніора викликає чи не найбільше здивування. Ні, дивина не в тому, що “ґалактікос”, якщо вірити іноземним таблоїдам, прагне запросити молодого і ще зовсім “зеленого” півзахисника – що, врешті-решт, поганого, якщо клуб купує футболіста на перспективу? – а за яку суму чинний чемпіон Іспанії готовий ще зробити. Приготуйтеся – 45 мільйонів євро, плюс ще 16 мільйонів у вигляді різноманітних бонусів. Завдяки простим математичним маніпуляціям з’ясовуємо, що “Реал” має намір викласти за майже невідомого пересічному європейцеві гравця 61 мільйон євро!
Виникає логічне питання – що це за Вінісіус і з чим його їдять? Хто це такий і чому так дорого? До речі, про поняття ціни та її різкої зміни – пригадайте, ще у недалекому 2009 році Кріштіану Роналду обійшовся “вершковим” у 94 мільйони євро. Тоді це здавалося якоюсь недосяжністю, але цілком виправданою – по-перше, Флорентино Перес поповнив ряди власного гранду володарем Золотого м’яча та лідером “червоних дияволів”, одним із найпопулярніших футболістів у світі, метросексуалом, за яким полювали і полюють рекламодавці, агенти та піар-менеджери. По-друге, КріРо себе повністю окупив та став своєрідним символом “Сантьяго Бернабеу”, стовідсотковою гарантією якості та успіху.
Однак, якщо керуватися тільки “голими” цифрами – нехай і умовними, адже неясно, чи справді за Жуніора заплатять такі кошти – то все одно виходить, що латиноамериканський тінейджер – це без п’яти хвилин португалець. Чи навпаки, Роналду – це півтора Вінісіуса, називайте як хочете. Щоправда, якщо перший не так давно відвантажив у футболці “Реалу” чотирьохсотий гол, то другий 13 травня, підкреслюємо, 2017 року взагалі дебютував у дорослому футболі, вийшовши на заміну на 82 хвилині у матчі проти “Атлетіко” Мінейро і нічим особливим, що вартує хоча б заявлених 45 мільйонів, не запам’ятався.
Чого встиг досягнути Вінісіус, щоб заслужити таку увагу з боку мадридців і цілого списку не менш іменитих команд (обидва манчестерські гранди, “Барселона”, “Челсі”) та обзавестися позитивною критикою і пресою? У десятирічному віці хлопчина потрапив до школи “Фламенґо”, ще через три роки пробився до молодіжного складу “стерв’ятників”, а у 2015-му разом з однолітками із U-15 став чемпіоном Воторантіна (дитячо-юнацький турнір, що щорічно у січні проводиться у муніципалітеті Воторантін, штат Сан-Паулу). Паралельно Жуніор дебютував у молодіжній збірній Бразилії, з якою тріумфував у чемпіонаті Південної Америки серед юнаків до п’ятнадцяти років, причому не розгубився та проявив ініціативу – у шести матчах поєдинках змагання Вінісіус відзначився такою ж кількістю голів.
Через рік хлопець “засвітився” у лізі Каріока (вже в U-17), записав до активу десять м’ячів, а в жовтні 2016-го вирушив із збірною до Індії на черговий турнір – BRICS (назва походить від країн-учасниць – Brazil, Russia, India, China, South Africa), де забив чотири голи та, з рештою, приєднався до перемоги у фіналі над ПАР із рахунком 5:1. Проте, так званим “зоряним часом”, моментом, що змусив всіх і вся скаутів пильнувати за Вінісіусом, що, між іншим, здатний зіграти як у півзахисті, так і на вістрі атаки, став знову ж таки . Копа Судомерикана U-17 – Жуніор вдруге виграв трофей, додатково із сімома влучними ударами очолив список голеадорів, отримав золоту бутсу і був визнаний MVP чемпіонату.
Цей розвиток подій довів уболівальників “Фламенґо” ледве чи не до істерії – ось, на горизонті з’явився черговий мегаталант, гідний найвищих похвал та порівнянь із Пеле, Роналдо та Неймаром. Хіба не так? На прикрість, у пересічних бразильців є відповідна слабкість – возвеличувати, ототожнювати та наділяти обожнюваного гравця рисами, притаманними минулим іконам місцевого та світового розливу. І найгірше – у пориві розчарування так же швидко спускати з небес ще, здавалося б, вчора усіма підтримувану молоду “зірочку”.
Європейська преса прогнозовано зустріла Вінісіуса стримано та холоднокровно – за його дебютом спостерігали журналісти провідних видань, але Жуніор, як було сказано вище, не викликав ефекту захопленого “вау”. Зрозуміло, що у хлопця не було вдосталь часу, але, приміром, оглядач World Soccer Тім Вікері відчув ось цю планку завищених очікувань з боку фанатів, які вимагали у тренера клубу Зе Рікардо дати шанс вихованцеві.
“Коли оголосили його ім’я, а на табло показали його фото, трибуни вибухнули таким ревом, яким не удостоїли навіть Паоло Герреро, головного бомбардира команди і одного з найкращих гравців клубного південноамериканського футболу. В той день було не до нього. Коли стало ясно, що Вінісіус вийде, трибуни зрозуміли: день прожитий не дарма”, – відзначає Тім. “Але поки він все ще виглядає як боллбой, що випадково потрапив на поле. Саме таке враження він справляв протягом тих 10 хвилин, які йому відвели для дебюту на “Маракані”. Він спробував виконати кілька ефектних фінтів, але нічого не вийшло. Після втрати м’яча, неточного навісу і пасу в нікуди рев, що супроводжував його перші дотики до м’яча, змінився стогоном, коли він ще раз упустив м’яч”.
Природно, що Вінісіус робить лише перші кроки у футболі і буде рости – Зе Рікардо на тренерському містку “червоно-чорних” з 2016 року, але до призначення працював із молодіжними командами клубу із Ріо-де-Жанейро і точно знає здібності Жуніора – але, якщо заплющити очі на гарячу підтримку уболівальницької торсиди, все рівно 61 чи 45 мільйонів євро являються неадекватною сумою.
Уявимо, що так “Реал” інвестує у майбутнє та відіб’є охочих конкурентів – о’кей, припустімо (із другим нюансом “галактікос” у процесі – “Барселона” намагалася посередництвом Неймара схилити на свій бік Жуніора). Вінісіус офіційно приєднається до “вершкових”, коли йому виповниться вісімнадцять – тобто, до повноліття ще варто чекати, як мінімум, один рік (12 липня хлопчині «стукне» сімнадцять). Що далі? Вже зараз Жуніор може похизуватися хорошим та зрілим дриблінгом, непоганим баченням поля, властивою для латиноамериканців технікою, але, при цьому, він вирізняється тільки на тлі однолітків.
Як вберегти свої найкращі якості та інтерпретувати їх у професійному футболі? – питання. Як адаптуватися до європейського футболу? – також вагоме питання. Як звикнути до європейського менталітету? В історії “Реалу” є не надто вдалі приклади – вистачить одного Робінью, але, що важливо, на момент трансферу за плечима нападника було більше сотні зіграних поєдинків та майже півсотні голів. А от Жуніор – загадка, яка не сьогодні, так завтра може зламатися, оскільки одна справа пошити у дурні таких, як сам, же підлітків, а інша – поступово звикати до реалій дорослого життя, де суперник, грубо кажучи, панькатися не буде, тим паче у Європі. Імовірно, що від футболіста, на якому висітиме тягар у вигляді фантастичного цінника, чекатимуть гри “тут” і “зараз”. У такому випадку тоді раціональніше придбати Мбаппе – він півфіналіст Ліги чемпіонів, результативний та здібний. Так, явно дорожчий, але менш ризикований. Є ще привабливі варіанти – он, взяти фінал ліги Європи: в “Аяксі” – Каспер Дольберґ, Джастін Клюйверт, в “МЮ” – Маркус Решфорд. Мало молоді, що гармонійно і грамотно вписується в дорослий футбол?
Можливо, це банальний маркетинговий хід – мовляв, так “вершкові” володітимуть одним із найкращих молодих футболістів у світі, однак давайте пригадаємо ще одного хлопця, що не так давно перетворився у жертву обставин та маркетингу. Нині справи у Мартіна Едеґора пішли не надто добре – бідолашний норвежець, якого Перес купував, щоб зарекомендувати себе на скандинавському ринку, не може вибратися із психологічної ями та бодай закріпитися у “Херенвені”. І це в Нідерландах, де вміють працювати із молоддю!
Словом, бразилець залишається загадкою, своєрідним чистим аркушем. Що на ньому буде написано – вирішувати самому Вінісіусу. Ми ж запасаємося терпінням та чекаємо розвитку подальших подій.
