Репортаж Дмитра Гончара про повернення “левів” на “Україну”
А знаєте, львів’яни справді засумували за футболом. Ну, важко їм без нього. Особливо, коли грають рідні “Карпати”, та ще й на легендарній для “каждого” галичанина “Україні”.
Остання у цей день стала свідком того, як невеличкі групки людей у найрізноманітнішій футбольній символіці “зелено-білих” (або без неї) заповнили її чашу на четвертину від загальної місткості (а саме 7521 вболівальник побував на грі).
Посприяли цьому, як і оновлення у стані “Карпат”, так і прекрасна логістика стадіону. На відміну від “Арени”, до “України” куди легше дістатись. Тут слово за собою беруть все ті ж трамваї, які, на жаль, дороги до євроарени не знають, а також транспорт фактично від усіх районів міста Львова.
Як би там не було, але приємно вразило те, що, зайшовши в автобус, (їхав до “України” саме ним) хтось обговорював призначення Наварро, інший намагався спрогнозувати результат матчу із “Зіркою”. Якщо коротко, то їхалось до стадіону абсолютно не нудно.
Однак забіжу трішки наперед: ближче до кінця другого тайму із секторів лунали поодинокі закиди завжди незадоволених: “Гірше “Динамо” Київ! Так! Вчіться грати!”. Пересічний фанат – персона, якій вгодити важко – йому подавай все і одразу.
Ех, як ж важко зрозуміти, що Наварро – не чарівник і помахом чарівної палички за місяць не здатен зробити колектив, який повинен стати гордістю Львова. Потрібен час і важка праця. А от цікаво те, що після фінального свистка, ми отримали аплодисменти в перемішку із свистом. От так і живемо…
Вийшовши із громадського транспортного засобу, довелось ще чимчикувати до “України” зо хвилин п’ятнадцять. Але літня погода і настрій чудово сприяли цьому (Ем, cаме ж час пожартувати про львівський дощ). Згодом по серпантиновій асфальтованій дорозі, згадуючи як ходив нею ще дитиною, піднімався вгору і побачив перед собою старий-добрий напис “Україна”.
Можливо, у цьому місці з того ще часу майже й нічого не змінилося. Проте все ж є деяка новизна: само собою нові обличчя і, не повірите, табло. Свідок успіхів і невдач “левів” відправився на заслужений відпочинок, ставши опорою для куди сучаснішого варіанту. Арівідерчі, ти назавжди будеш у наших серцях.
Вже на четвертій хвилині зустрічі воно засвітило першу одиничку у своєму житті – Чачуа прекрасно скористався передачею Ксьонза. Публіка заревіла у передчутті більшого, але, попри непогані моменти у період до тридцятої хвилини першого тайму, “леви” на більше не спромоглись.
А згодом, привізши пенальті перед самою перервою, дозволили “Зірці” вести себе розкутіше. У той час, коли самі відчутно підсіли, не показавши у другій сорокап’ятихвилинці жодного конструктиву.
Звичайно, що сприяли цьому як поява одразу чотирьох новачків у старті, так і перший офіційний матч після перерви у чемпіонаті. Найбільш неоднозначно з цього квартету дивився Себастьян Рібас – доволі важкуватий форвард, який, по суті, нічого небезпечного протиставити захисникам кропивницького колективу не зміг.
Хоча із завданням зафіксувати лінію оборони суперника на тому місці, де її бачив тренерський штаб львів’ян, впорався сповна. Проте, від новачка-іноземця хочеться більшого.
Що стосується іншого нападника Дебелка, то українець, на відміну від Рібаса, перебував у розташуванні “Карпат” ще на зборах і з виходом на заміну додав швидкості львів’янам попереду. Однак шансів, аби вразити ворота суперника не мав жодних.
Цілком протилежні проблеми у “Зірки”, яка сподівається ще підсилитись по ходу сезону. І взагалі, відносно нещодавні представники Першої ліги, ставлять перед собою високі цілі, іронічно посміхаючись на слова, що вони боротимуться за виживання і, що сенсаційно вивезли із Львова один заліковий бал.
Як це не прикро звучить для фанатів “Карпат”, але, незважаючи на усі ці перетрубації у складі, у “левів” досі немає людини, яка вміла б пробивати штрафні удари – як не в космос, то у стінку. Коли та ж “Зірка” наприкінці гри завдяки класному пострілу із стандарту ледь не повела у рахунку – на стороні господарів у той момент, без умовно, була удача.
Можливо, це виправить юний колумбієць Карраскаль, якому, щоправда, поки потрібен час на адаптацію у новій країні. Хтозна. Але факт залишається фактом – витискати максимум із штрафного у стані “левів” нікому.
Також приємно те, що клуб пам’ятає про своїх завжди вірних фанатів. Зокрема, про тих, які минулого року не пропустили жодного матчу за участі “Карпат”, провівши так-званий “золотий сезон”. Таких відчайдухів знайшлось дванадцять, за що, вони й отримали спеціальні подарунки від галицького колективу.
До слова, із Кропивницького до . Львова прибуло шість вболівальників, за що їм великий респект. Однак, дарувати свою підтримку “Зірці” було важкувато, адже переспівати бандерштадську торсиду (це ж вам не “Шахтар” на “Арені Львів”) у такій мізерній кількості практично нереально. Хіба на якусь долю секунди, коли остання переводить подих готуючись до нових зарядів.
Взагалі, перший матч у новому сезоні подарував вдосталь позитивних емоцій. Але, як вже згадувалось вище, для досягнень поставлених цілей у вигляді потрапляння у єврокубки (побудови успішної команди) потрібен час помножений на зусилля. Проте скільки цього часу виділено для Друді і Наварро поки залишається тільки здогадуватся.