Приємно здивувався, побачивши, що ще за годину до матчу люд невеличкими групками рухається в сторону “Арени Львів”. Посприяли цьому, безумовно, вболівальники “Вереса”, що влаштували справжню домашню атмосферу “червоно-чорним” у поєдинку з “Олександрією”.
До слова, своїх улюбленців рівняняни приїхали підтримати як на власних автівках, що були прикрашені клубною символікою, так і на спеціально організованих автобусах із міста на річці Устя.
Як би там не було, але супорт й атмосфера, на відміну від гри обох команд, були на висоті.
А! Ледь не забув. Ви знали, що поблизу львівського стадіону є озеро? Ми всі його не помічали, але воно справді існує.
Хоча цю водойму озером назвати можна дуже і дуже умовно. Однак, місцеві умільці додумались, зруйнувавши огорожу, створити собі хендмейд пляж і навіть рибалити. Тільки й уявляю собі, що крутилось в голові гостей нашого міста, коли вони проходили повз таку “зону відпочинку”. Львів ж культурна столиця України, чи як там?
Тим не менше, “червоно-чорні” заполонили один із центральних секторів “Арени”, гукаючи свої фірмові кричалки і пісеньки. Також колориту поєдинку на пару до цього чудово додав один із небагатьох плакатів рівнян із такими словами: “Привіт Львів!”. Наче дуже й дуже банально, але, погодьтесь, на диво, приємний дружній крок, на який здатен наважитися далеко не кожен фанатський рух із іншого міста.
Якщо говорити про промоцію поєдинку, то вона яка-не-яка була. Так, зустрітись із нею мені поталанило досить несподівано, а саме на рекламній дощечці поблизу під’їзду. Давненько вже такого не бачив. Олдскул в дії, щоправда, на наступний день, той плакат, або віддав Богу душу, або відправився у чиюсь колекцію. Тому дієвість такого рекламного шляху викликає сумніви. Проте факт залишається фактом – “Верес” намагається закликати львівського вболівалника на свої поєдинки. Щоправда, було б ще чим.
От якраз із грою в обох колективів справжня катастрофа. Особливо це помітно в атаці. Так за перший тайм ні олександрійці, ні рівняни не спромоглись завдати жодного удару в ствір воріт одна одної. Жодного!
Ситуація дещо покращилась у другій половині, але кардинально кращою не стала – поодинокі моменти, які завершувались уніСОНними розчаруваннями рядового вболівальника на львівському стадіоні. За хлібом і видовищем тобі зовсім не сюди, друже!
Однак боротьби і самовіддачі вистачало сповна. Так, після одного з епізодів на десятій хвилині матчу Артур Западня, невдало приземлившись, розірвав собі зв’язки і вибув, схоже, що на тривалий термін. Згодом, у дуелі з “жовто-чорними” постраждала емблема “Вереса” на футболці Сергія Гриня, однак все ж залишилась красуватись на своєму місці. А вишенькою, як то б мовити, на торті брутальності стали дві жовті картки – по одній на команду. Арбітр більше на “гірчичники” не розщедрився.
Ну і як ж тут обійтись без лави для запасних, де на тренерських містках не знаходили собі місця Володимир Шаран і Юрій Вірт. Неозброєним оком було помітно, шо їхні підопічні й близько не виконують того, що від них вимагають їхні наставники.
Особливо, це стосується рівнян у першій сорокап’ятихвилинці, яку вони катастрофічно провалили. Проте, гості скористатись цим не змогли, показавши себе теж далеко не із найкращого боку.
Більше нічим, по суті, поєдинок не запам’ятався. Cклалось враження, що “Олександрія” вже думками перебувала на матчі з “Астрою”, а гравці “Вереса” просто-напросто забули, як виходити із захисту в атаку.
Можливо, підопічним Шарана просто незвично виступати першим номером. Коли суперники повністю віддають ініціативу, як це зробили у першому таймі рівняни. Ідентично було й тиждень тому з “Олімпіком”, коли олександрійці, завдавши двадцять два (!!!) удари, не забили. Тобто, на рівному місці вискакує болячка у вигляді браку і банальної нереалізації.
До цього ще додався констркутив, а вірніше його відсутність, адже для центрбеків “Вереса” не було проблемою накривати кремезного Сітала, якого постачали виключно дальніми передачами.
Перекривши, таким чином кисень нападнику, гра у нашого єврокубкового представника розладилась, а вигадати щось креативніше вже не дозволила вищезгадана відсутність майстерності і прямолінійність у діях футболістів.
Останнім просто не до снаги перебудуватися із гри другим номером, виходячи в контратаки (цим якраз займався “Верес”), і . усвідомити, що вони повинні диктувати свої умови на полі.
Як наслідок, прошити масовану оборону гравцям “Олександрії” надзвичайно важко. Варто відзначти тут й Сергія Сімініна, який чудово відіграв на своєму фланзі, демонструючи прекрасний рівень – практично всі атаки олександрійців після кількох невдач змістились на інший фланг. Однак теж не принесли жодного результату.
У підсумку “Верес” здобуває свій другий заліковий бал, а “Олександрія” у другому матчі поспіль не може розписатись у воротах опонентів. Залишається хіба що подякувати вболівальникам обох команд за прекрасну атмосферу (олександрійців прибуло з два десятки) і сподіватися, що незабаром ці команди наберуть свою оптимальну форму і тішитимуть нас своєю грою.
