Ліга Європи знову повернулась до Львова, щоправда, цього разу із гірким присмаком поразки. Так, луганська “Зоря” не зуміла підтримати цьоготижневу переможну тенденцію українських клубів у єврокубках, поступившись шведському “Естерсунду”.
Однак розпочну із іншого, а саме, аби репортаж виглядав куди колоритнішим, розповім про свою журналістську акредитацію, а вірніше про її часткову відсутність. Сльози, розпач… Цього, звісно, не було, але на мене очікував не надто приємний сюрприз, коли моє прізвище й ім’я виявилось відсутнім у списку акредитованих кореспондентів. Однак із легкого помаху руки шефа і прес-служби “Зорі”, за що їм велике спасибі, непорозуміння було виправлене. Виявилось, що на період матчу мені довелось трішки побути вашим улюбленим Cеверином, адже, усі дані разом із фото, за винятком імені і прізвища, належали мені. Не вдаватимемось у подробиці як це сталось – головне, що цей казус завершився хепі-ендом. Коротше кажучи, на “ай ноу вху ю а”, сміливо можна було відповідати “ю донт ноу мі”.
А взагалі за годину до матчу люд доволі активно підтягувався до чаші стадіону. Останній у таку темну пору доби виглядає надзвичайно. Особливо, це відчувається всередині, коли вся міць у вигляді різноманітних . освічувальних приладів працює на максимум.
Та й сама лігоєвропейська атмосфера (банери, прапори, тощо) дарує щось незвичайне. Тож, якщо ви ще жодного разу не відвідували, із незрозумілих на те причин, клубні матчі під егідою УЄФА, то не гайте часу, адже втрачаєте можливість потонути у справжнісінькому вирі вболівальницьких емоцій.
Практично перед стартом зустрічі ультрас “Зорі” почали скандувати патріотичні українські гасла. Окремо виділю заряд: “Луганськ – це Україна”, який, скоріш за все, не потрапив до телетрансляції, адже команди у той момент знаходились ще у підтрибунних приміщеннях стадіону. Своєю чергою, гостьові ультрас, яких нарахував зо три чоловіки, свого уболівальницького запалу, зважаючи на суттєву меншість, продемонструвати не змогли.
Хоча, відверто кажучи, шведські колеги по журналістському цеху, радіючи забитим голам своєї команди, перекрикували на долю секунди, здавалось, увесь львівський євростадіон. До слова, цього осіннього вечора на “Арену” завітало 5 тисяч уболівальників.
Небагато… Взагалі цікаво, що “Естерсунд” за допомогою різноманітних клубних акцій запрошує свого глядача на домашні поєдинки, коли в Україні це диковинка. Потрібно уміти працювати із своїм глядачем, адже футбол вже далеко не просто схема “квиток-стадіон”, сьогодні це значно більше, а успішна промоція грає на руку, здається, що усім причетним до цього дійства сторонам.
Що стосується гри, то обидва колективи грали обережно, очікуючи на похибку від суперника. Й шведський колектив все ж дочекався свого. Якщо зробити акцент на деталях, то неприємно вразило те, що луганці, попри найменший дотик, часто вимикались із боротьби (розводячи руками в сторони, таким чином, апелюючи до арбітра). Останній на такі епізоди своєї уваги не звертав, що й, по суті, дозволило суперникам українців відкрити рахунок у матчі. Привіт Гречишкіну!
Також є багато запитань до Іурі, який самовільно вирішив зміщатись на лівий фланг, залишаючи центр атаки без своєї присутності. Останнє викликало неймовірний гнів у Юрія Вернидуба, але достукатись до свого іноземного страйкера керманичу по ходу матчу не пощастило.
Вищезгаданий Вернидуб відмовився назвати найкращих гравців “Зорі” у сьогоднішньому матчі. Воно і не дивно, поразка із опонентом, де букмекери надавали перевагу саме українській команді – розпач ще той. Справа дійшла до того, що на післяматчевій прес-конференції головний тренер луганців вибачався за гру своєї команди.
Але все ж лаври найкращого навіть серед найгірших ризикнемо віддати Караваєву. Однак, не забуваймо, що вінгери суперника у вигляді Сема і Айсе, як і вся команда, виглядали куди переконливіше, а головне зіграніше, ніж “чорні коти”. Прихід нових футболістів поки не дав своїх плодів, радше навпаки, приніс неузгодженість у ряди українського колективу і високий відсоток браку з матчу в матч. Сподіватимемось, що це незабаром завершиться – “Зоря” як за малюнком, так і змістом гри повернеться на свій “бронзовий” рівень, щоправда, вже із цими виконавцями.
Якщо говорити про Ґрема Поттера, то англієць виявився не настільки емоційним, як Юрій Вернидуб. Хоча й активно підказував своїм гравцям під час контратак “Зорі”, як їм краще діяти, але робив це куди спокійніше, ніж український фахівець. Та й не забував про похвалу, аплодуючи своїм підопічним за зіграний до кінця епізод, або завершену атаку ударом.
Взагалі, колишній захисник “Йорк Сіті” у своїх тактичних вказівках надав атакувальну перевагу правому флангу над лівим. Однак останнім шведи теж не цурались проходити редути українців. А от де-де, а через центр гості практично не атакували. “Зоря” ж відповідала рівномірними атаками із лівого та правого флангів, та й центр діяв активніше, ніж у шведів. Але активніше не означає ефективніше, правда ж?
Не цурається англієць й олдскулу, передаючи під час невеличкої паузи, записки своїм футболістам. Так сталось і на 68 хвилині зустрічі. Щоправда, Поттер цього разу привідкрив завісу загадковості щодо своєї записки, зізнавшись, що окрім тактичних перестанов, більше нічого там немає.
Як діяти “Зорі” далі? Грати і ще раз грати, а саме виходити і битись на полі – час ще є. Головне не здаватися передчасно, а шанс (і далеко не один), аби здобути таку заповітну вікторію у цьогорічному груповому раунді Ліги Європи, безумовно, буде.