Не все, що ми хотіли вам показати, увійшло до статті “Албанія – не Косово”. Тому редакція “Брутального Футболу” вирішила зробити іще один матеріал. Не пропадати ж добру. Тим паче, не кожного дня доводиться їздити у такі місцини.
Республіку Косово визнали уже 115 держав (а саме 57,5% країн-членів ООН), та попри це косовари залишаються одними із лідерів серед націй, що подають на біженство. Цей фоторепортаж про те, до чого buy cialis with no prescription. призводить ненависть, ворожнеча і, як наслідок, війна.
Містечка сучасного Косова
Печ (албанською Пея) – тезка угорського міста. Населення – понад 80 тисяч осіб, з них більшість албанці, як і майже всюди в Косові. Чому “майже” – розповімо далі, якщо ви не читали наш повний репортаж.
Гори, що оточують Печ
Старий базар
Австро-угорський цвинтар у Печі, де поховано 208 солдатів, загиблих у Першій світовій війні
“Зона благоустрою”
Пам’ятник бійцям УЧК (Армія звільнення Косова), які є в кожному місті. Хоча в історії цієї організації немало плям, зокрема це сербські погроми.
Сучасні забудови у Печі
Джаковиця – майже стотисячне місто, одне з найбільших у Косові (його західній частині). Місто сильно постраждало під час війни. Втім, сьогодні життя тут плине своїм ходом. Можливо, в цьому мешканцям Джаковиці допомагає сарказм. Кажуть, його тут полюбляють.
Старий базар у Джаковиці – найбільший та найстаріший у Косові
Католицька церква у Джаковиці. Десять відсотків албанців – католики, а Мати Тереза – одна з головних “святинь” для всіх албанців.
Пріштіна – центр і столиця Косова, найбільш населене місто краю. Завдяки великій кількості молоді це місто відзначається жвавістю.
Пам’ятник Біллу Клінтону у Пріштіні. Косовські албанці безмежно цінують вплив США та їхню роль у звільнені краю з-під гніту Слободана Мілошевича.
Католицький собор у Пріштіні
Пам’ятник Скендербегу – національному герою Албанії, вождю антиосманського повстання у ХV столітті
А це – один із символів Пріштіни, загалом нового і донедавна абсолютно нецікавого міста
Стадіон, на якому в майбутньому гратиме збірна Косова, зараз на реконструкції
Прізрен – друге за чисельністю місто Косова, його туристична окраса
Найстаріша мечеть Прізрена. Албанці, в більшості мусульмани, до приходу турків були в основному католиками. Зараз вони не дуже релігійні і часто з гіркотою говорять про омусульманення під впливом Османської імперії.
Будинок Прізренської Ліги, де вперше в сучасній історії прозвучала ідея албанської державності
Опівнічний футбол у Прізрені
Існують у косовському краї анклави, де щільно живуть серби. Один із таких – місто Ґрачаниця, де проживає близько 15 тисяч сербів. Воно міститься за 8 км від Пріштіни – столиці Косова. Основою безпеки тут є шведські воєнні сили KFOR під керівництвом НАТО та ООН.
Символічно, що тут міститься пам’ятник Мілошу Обілічу – середньовічному сербському герою, який у день битви на Косовому полі заколов султана Мурада I. На честь цього персонажа названо навіть футбольний клуб у Белґраді.
Монастир у Ґрачаниці – символ сербської спадщини в Косові. Фактично навколо нього гуртується місцева громада. Це монастир ХIV століття і він є в спадку ЮНЕСКО.
Фрески (XIV ст.) всередині монастиря Ґрачаниця, їх порівнюють із італійським ренесансом, який розпочався трохи пізніше
Однак найбільш цікавим та дивним є анклав Північного Косова і його центру – Північної Митровиці. Місто Косовська Митровиця розділене на дві частини – південну (албанську, власне косовську) та північну – сербську, де існують певні регуляторні закони для спільного керування регіоном, хоча загалом Північна Митровиця владу Косова не визнає. Тут “ходять” дві валюти (євро та динар), відбуваються вибори в парламент Косова, але управлінський, освітній, фінансовий і транспортний контроль перебувають під владою Сербії. Пенсії місцеві отримують від урядів двох держав. Але контроль все ж за сербами.
Умовний кордон проходить по цьому мосту, який з’єднує дві частини колись єдиного міста Косовська Митровиця.
Більшість же автомобілів тут мають сербські номери, іноді жодних
Місцями Північне Косово нагадує музей Югославії. Покинуте авто зі старими номерами.
Сербська Митровиця має свій автовокзал, збудований на кошти ЄС
Така собі алея сербсько-російської дружби в Північній Митровиці
На фото – ветерар УЧК (армії визволення Косова). За його спиною гори, де в 1999 році відбувалися бої між албанською та югославською арміями.
На цій ноті ми попрощалися з Косовом і вирушили в Албанію, де вже 6 жовтня на нашу збірну очікує зустріч з косоварами в місті Шкодрі. Почуємось уже там!
Макс К., Косово, для “Брутального Футболу”
