В дивний час живемо: на вулиці кінець літа, а пристрасті у фінальних стадіях Ліги чемпіонів лише набирають обертів. І сьогодні відбудеться один зі знакових матчів 1/8 фіналу цьогосезонного розіграшу, така собі класика протистояння минулого десятиліття між синіми з Лондона і червоними з Мюнхена. Напередодні матчу Ліги чемпіонів між “Баварією” та “Челсі” “БФ” вирішив зачепити улюблену для нас тему історії і згадати виконавців, які захищали кольори обох клубів.
Ерланд Йонсен
Національність: норвежець
Позиція: центральний захисник
Роки перебування в “Баварії”: 1988 – 1989 рр.
Статистика виступів: 29 матчів, 1 гол
Трофеї: Бундесліга (1988/89, 1989/90)
Роки перебування в “Челсі”: 1989 – 1997 рр.
Статистика виступів: 145 матчів, 1 гол
Трофеї: Кубок Англії (1996/97)
Станом на літо 1988-го Ерланд Йонсен вважався мегаперспективним центрбеком – будучи 21-річним юнаком, він встиг тріумфувати з рідним “Моссом” в чемпіонаті Норвегії та вступити до лав національної збірної. “Баварію” спокусив прогрес потенційного новачка, до того ж, скандинавська сторона не була вибагливою в перемовинах – Юпп Гайнкес отримав Йонсена лише за 175 тисяч євро.
Статистика Ерланда тонко натякає, що в Німеччині він себе не зарекомендував – захисник не дотягнув до планки, заданої в Бундеслізі, і розчинився серед конкурентів по позиції. Що загалом нікого не здивувало – умовно, ще вчора Йонсен рубався у болоті Тіппеліги, а сьогодні змушений відповідати рівню топової першості. Зате оформив дві срібні салатниці – непоганий подарунок, зважаючи на низьку продуктивність на мюнхенському “Олімпіаштадіоні”.
А от в Першому дивізіоні Ерланд відчував себе набагато краще – його антропометричні дані (1,83) та прямолінійність стовідсотково знадобилися в тому олдскульному, націленому на силову боротьбу чемпіонаті Англії. Підписавши контракт у грудні 1989-го, Йонсен протримався на “Стемфорд Брідж” цілих сім років, причому в 1995-му був визнаний гравцем року в “Челсі”. Скандинав ніколи не вирізнявся особливою технікою, але заслужив повагу завдяки працелюбності; на перший погляд, він – звичайнісінький “робочий кінь”, однак такі люди теж потрібні.
Браян Лаудруп
Національність: данець
Позиція: правий вінґер
Роки перебування в “Баварії”: 1990 – 1992 рр.
Статистика виступів: 63 матчі, 11 голів, 15 результативних передач
Трофеї: Суперкубок Німеччини (1990)
Роки перебування в “Челсі”: сезон 1998/99
Статистика виступів: 11 матчів, 1 гол
Трофеї: Суперкубок УЄФА (1998)
Браян Лаудруп може похизуватися цілком пристойною кар’єрою, однак від нього завжди вимагали більшого. Що не дивно, зважаючи на звитяги старшого брата – Мікаель успішно захищав кольори “Ювентуса”, “Лаціо”, “Барселони” та мадридського “Реалу”. Цей тягар як заважав, так і водночас допомагав – з правильним прізвищем Браян не мав відбою від найрізноманітніших пропозицій. Він чудово проявив себе в клубах середньої ланки (“Брондбю”, “Рейнджерс”), а от з куди серйознішими викликами у нього не склалося.
В 1990-му “Баварія” зробила Лаудрупа найдорожчим придбанням в історії Бундесліги – трансфер обійшовся “ротен” в 6 мільйонів німецьких марок. Данець провів казковий перший сезон, забив 9 м’ячів в 33 поєдинках, а видання Kicker визнало його найкращим нападником року.
Здавалося б, тут ні до чого причепитися, але на голову футболіста звалилися важкі травми – на старті розіграшу 1991/92 Браян пошкодив хрестоподібні зв’язки, довго лікувався та поступово випав із поля зору тренерського штабу. Ерік Ріббек не мав часу розбиратися з підопічним – “Баварія” якраз плелася в середині турнірної таблиці та зрештою фінішувала десятою на внутрішній арені (і таке траплялось, школоті не зрозуміти, звісно).
Після “Баварії” Лаудруп долучився до “Фіорентини”, ненадовго заскочив до “Мілану” та феєрив у “Рейнджерсі”. Настільки, що у 1998-му привабив “Челсі” – лондонці, сподіваючись запросити вінґера у якості вільного агента, таки упіймали влучний момент та уклали взимку попередній контракт. Щоправда, це робив Рууд Гулліт – коли ж Браян дізнався, що нідерландця підсиджує Джанлука Віаллі, й менеджмент готує кардинальні перестановки, то навідріз відмовився переїжджати до Лондону.
Влітку Лаудруп зв’язався з виконавчим директором Коліном Хатчінсоном та спробував розірвати угоду, однак менеджер пригрозив футбольними інстанціями та наполіг на трансфері. Браян з’явився на “Стемфорд Брідж”, але прогнозовано не знайшов спільної мови – з ким тут говорити, якщо виконавець з самого початку був налаштований на відсутність діалогу?
Та й сам Лондон зустрів данця непривітно – гравець довго обживався, здебільшого сидів на лаві запасних і хандрив. Тож невимовно зрадів, коли назрів варіант з орендою до “Копенгагена” – лише б подалі від “аристократів”.
Марк Г’юз
Національність: валлієць
Позиція: центрфорвард
Роки перебування в “Баварії”: сезон 1987/88
Статистика виступів: 23 матчі, 7 голів, 1 результативна передача
Трофеї: –
Роки перебування в “Челсі”: 1995 – 1998 рр.
Статистика виступів: 106 матчів, 30 голів, 3 результативні передачі
Трофеї: Кубок Англії (1996/97), Кубок футбольної ліги (1997/98), Кубок володарів кубків (1997/98)
Марк Г’юз насамперед асоціюється з “Манчестер Юнайтед” – талановитий форвард присвятив “червоним дияволам” більше тринадцяти років. Однак в біографії валлійця траплялися цікаві, відверто кажучи, нетипові для британця моменти – влітку 1986-го він покинув Туманний Альбіон та приєднався до “Барселони”. Каталонці задовольнили примху тодішнього тренера Террі Венейблса, заплатили 2 мільйони фунтів стерлінгів, але швидко переконалися – другого Гарі Лінекера “Камп Ноу” не побачить.
На відміну від співвітчизника, Г’юз не зумів адаптуватися до тонкощів іспанського футболу. Усвідомлюючи провальність трансферу, керівництво “блауґранас” вирішило не церемонитися та відрядило опального страйкера до Німеччини (десь ми вже бачили схожий сценарій).
Досвід, набутий в “Баварії”, складно назвати позитивним – Марк хоч і забив кілька важливих м’ячів (хеттрик “Бохуму” та гол “Реалу” в чвертьфіналі КЄЧ), але не став повноцінно в Мюнхені своїм. Ба більше, залишився без будь-яких командних нагород – в Бундеслізі “ротен” програли конкуренцію “Вердеру”, а в 1/4-й Кубка Німеччини не впоралися з “Гамбургом”.
Повернувшись до Англії, Г’юз реанімував кар’єру вдалими виступами на “Олд Траффорд”. І закріпив звання культового гравця, допомігши романтичному “Челсі” Рууда Гулліта/Джанлуки Віаллі – Марк сформував ефективну зв’язку з Джанфранко Дзолою та напрацював на звання лідера роздягальні. Показово, що, вигравши Кубок Англії 1996/97, валлієць став єдиним футболістом у XX столітті, який здобув цей трофей чотири рази.
Міхаель Баллак
Національність: німець
Позиція: центральний півзахисник
Роки перебування в “Баварії”: 2002 – 2006 рр.
Статистика виступів: 157 матчів, 62 голи, 40 результативних передач
Трофеї: Бундесліга (2002/03, 2004/05, 2005/06), Кубок Німеччини (2002/03, 2004/05, 2005/06), Кубок німецької ліги (2004)
Роки перебування в “Челсі”: 2006 – 2010 рр.
Статистика виступів: 167 матчів, 25 голів, 24 результативні передачі
Трофеї: АПЛ (2009/10), Кубок Англії (2008/2009, 2009/10), Кубок англійської ліги (2006/07), Суперкубок Англії (2009)
Міхаель Баллак – метр, геній і мірило якості. Центрхав був фантастичним у “Баєрі”, не зіпсував каші і в “Баварії” – дарма, що Оттмар Гіцфельд вряд-годи критикував Баллака, вимагаючи акцентованих дій у захисті. Гравець, звиклий творити та вирішувати, скрипів зубами, але сумлінно виконував установку.
Що цікаво, переважна більшість вболівальників досі оцінює союз Міхаеля та “ротен” дещо прохолодно – ну не той це Баллак, яким він був у стані “фармацевтів”. Без магії, окриленості та драйву, зате доросліший, педантичний і цілеспрямований – не дарма ж його тричі визнали гравцем року в Німеччині.
Не подумайте неправильно – Баллак чудово відіграв у Мюнхені. Проте все одно залишив післясмак недоговореності – щось подібне пережив Лукас Подольський, який запалював у “Кельні”, але на “Альянц Арені” став одним із. Якщо ж подивитися з іншого ракурсу, то Міхаелю нічого шкодувати – він зібрав майже увесь комплект внутрішніх нагород і високо цінувався пресою.
В 2006-му півзахисник відмовився продовжувати трудовий договір з баварцями і дістався “Челсі” безкоштовно. Він відкинув пропозиції “Манчестер Юнайтед”, “Інтера” та мадридського “Реалу”, про що аніскілечки не пошкодував.
Ключова риса Баллака на “Стемфорд Брідж” – вміння залишатися актуальним за будь-якої погоди. Відхід Моурінью? Окей. Зміна Авраама Ґранта та Луїса Феліпе Сколарі? Будь ласка! Гуус Гіддінк та Карло Анчелотті? Ласкаво просимо!
В сезонах 2008/09 та 2009/10 німця переслідували травми, і він й тут не зламався – так, зрештою покинув Лондон, однак винятково за власного бажання. Роман Абрамович запропонував лише однорічний контракт, і Міхаель, не бажаючи щоразу по завершенні сезону роздумувати над майбутнім, вибрав оптимальний і правильний варіант – повернутися додому. Фактурний персонаж, яких уже не роблять.
Клаудіо Пісарро
Національність: перуанець
Позиція: центрфорвард
Роки перебування в “Баварії”: 2001 – 2007 рр., 2012 – 2015 рр.
Статистика виступів: 327 матчів, 125 голів, 53 результативні передачі
Трофеї: Бундесліга (2002/03, 2004/05, 2005/06, 2012/13, 2013/14, 2014/15), Кубок Німеччини (2002/03, 2004/05, 2005/06, 2012/13, 2013/14), Суперкубок Німеччини (2012), Ліга чемпіонів (2012/13), Суперкубок УЄФА (2013), Міжконтинентальний кубок (2001), Клубний чемпіонат світу (2013)
Роки перебування в “Челсі”: 2007 – 2009 рр.
Статистика виступів: 32 матчі, 2 голи, 4 результативні передачі
Трофеї: –
Клаудіо Пісарро – знакова постать для Бундесліги. Перуанець став іконою у “Вердері” та не останньою людиною у складі “Баварії”. Погодьтеся, якщо мюнхенці двічі покладаються на одного й того ж гравця, то він дійсно чогось вартий. Пісарро виправдав очікування та витрачені на нього кошти – за винятком декількох травм і спаду, зафіксованого у кампанії 2003/04, центрфорвард провів продуктивний період.
Другий захід відбувся у 2012-му – латиноамериканець знадобився Юппу Гайнкесу. Футболіст запрошувався у якості резервіста, покликаного сидіти за спиною Маріо Манджукіча, а згодом Роберта Левандовського. Втім, нападник перевиконав завдання та приніс реальну користь – впродовж трьох наступних років відзначився 25 голами та 14 передачами. Старання підсумувалися шістьма медалями найвищого ґатунку, зокрема золотом Ліги чемпіонів.
“Челсі” – єдина команда, у якій Пісарро провалився, причому катастрофічно. Якби не статус вільного агента, то перуанець однозначно б потрапив до найгірших придбань в історії лондонців. У 2007-му Клаудіо зіпсував відносини з “Баварією”, не зумів досягнути домовленості щодо пролонгації контракту та дістався “аристократам” безкоштовно.
Тільки-от це єдиний позитивний наслідок з можливих – форвард виявився неготовим до виклику та перетворився на мішень для вболівальників. Настільки, що ті вимагали якомога швидше розірвати договір – який сенс утримувати Пісарро, чия актуальність, особливо після звільнення Жозе Моурінью, дорівнювала нулю?
Ар’єн Роббен
Національність: нідерландець
Позиція: правий вінґер
Роки перебування в “Челсі”: 2004 – 2007 рр.
Статистика виступів: 106 матчів, 19 голів, 22 результативні передачі
Трофеї: АПЛ (2004/05, 2005/06), Кубок Англії (2006/07), Кубок англійської ліги (2004/05, 2006/07), Суперкубок Англії (2005)
Роки перебування в “Баварії”: 2009 – 2019 рр.
Статистика виступів: 309 матчів, 144 голи, 101 результативна передача
Трофеї: Бундесліга (2009/10, 2012/13, 2013/14, 2014/15, 2015/16, 2016/17, 2017/18, 2018/19), Кубок Німеччини (2009/10, 2012/13, 2013/14, 2015/16, 2018/19), Суперкубок Німеччини (2010, 2012, 2016, 2017, 2018), Ліга чемпіонів (2012/13), Суперкубок Німеччини (2012/13)
Прийнято вважати, що Ар’єн Роббен не реалізував себе на “Стемфорд Брідж” – виконавця постійно переслідували травми, внаслідок чого приклеївся прикрий ярлик “кришталь”. Як зізнався сам нідерландець, він прибув до Лондона з підозрою на рак яєчок – тема, можливо, незручна, але надзвичайно серйозна. Ця проблема, до якої додалася нога, зламана під час передсезонної підготовки, зіпсувала Роббену дебют та ознаменувала початок калейдоскопу різноманітних пошкоджень. “Мої травми розпочалися в “Челсі”. Справа у банальному невезінні”, – наголосив вінґер.
Моурінью вперто захищав підопічного, проте з часом втомився та перейшов до критики – мовляв, якщо Ар’єн дійсно хоче грати, то нехай робить це через біль. З іншого боку, звинувачувати футболіста у непрофесіоналізмі – як мінімум, несправедливо. Це саме тому за підсумками сезону 2004/05 він зайняв друге місце у номінації Молодий гравець року за версією ПФА? Зрештою нагорода дісталася Вейну Руні, однак Роббен справив приємне враження – в 29 матчах вінґер організував 9 м’ячів та 10 асистів.
Вирішальна гольова передача, зроблена у фіналі Кубка англійської ліги 2006/07 проти Арсеналу, та загалом повний комплект внутрішніх нагород не дозволяє поставити Ар’єну оцінку “незадовільно”.
Що стосується “Баварії”, то тут коментарі зайві – Роббен навчився жити з труднощами та став легендою. Від статистики та кількості трофеїв, серед яких особливе місце займає кубок ЛЧ 2012/13, буквально паморочиться голова. У 2019-му нападник повісив бутси на цвях, але ненадовго – минулого червня Ар’єн працевлаштувався в “Гронінгені” і має намір ще запалити порох в порохівницях.
