За тиждень поновиться сезон в Українській Прем’єр-лізі. І він буде точно не таким, як усі інші.
Мій хороший друг, Діма Григорчук, безцінний знавець у сфері спортивного менеджменту, називає УПЛ “курятником” і стібає всіх, хто слідкує за цим непорозумінням. Діма не знає, як можна дивитися український чемпіонат, коли у світі є стільки по-справжньому крутих ліг і змагань…
В цьому сезоні Українська Прем’єр-ліга може справді носити в назві слово “прем’єр”, принаймні тому, що всі три новачки є абсолютними дебютантами. Кажуть, сезон буде скучним – “Карпат” уже нема, щоб видавати перформанси, а всього гратиме лише 14 команд у два кола – жахливий формат, на думку експертів, яким через кілька років здавати ЗНО. Та ми не погодимось – власники клубів-новачків настільки ексцентричні особи, що битва за премію “Пєтушок сезону” розгориться не на жарт. Та і що там власники клубів, сам “мореход” Мірча знову тут!
Ну і врешті-решт структура ліги – ще той анклав антименеджменту, який сприятиме продовженню фестивалю абсурду. Судіть самі – в УПЛ ані президента, ані достойних дрібних управлінців досі немає, а рішення, які хоч і акуратно, але приймаються, пахнуть чимось дуже схожим на свіженьке лайно. Чого вартує хоча б те, що новий сезон стартує 21 серпня – лише через 8 днів (!) після того, як завершилися мавпячі процеси у першій лізі. Ех, пригадую, як раніше клуби ПФЛ нили, що в них є лише місяць з “гачком” на підготовку до нового сезону в елітному дивізіоні, через що вони не встигають підготуватись і, в результаті, переважно провалюють перший сезон у вишці або й одразу вилітають назад. Забудьте про місяць. У вас є вісім грьобаних днів!
Що ж, схоже, три нові клуби УПЛ будуть не тільки укомплектовувати склад в перші три місяці чемпіонату, але й перші тури виходити на матчі з похмілля, ще святкуючи призові місця у першому дивізіоні (про що власник “Інгульця”, в принципі, встиг відкрито заявити). Четвертим за столом долучитися до дебютантів цілком має змогу “Шахтар”, якому на 21 серпня поставили гру із “Колосом” – і до біса, що в цей день “гірники” можуть зіграти у фіналі Ліги Європи. Ну окей, внизу у календарі дописали: “у разі виходу “Шахтаря” до фіналу Ліги Європи матч буде перенесено”. А якщо “кроти” не вийдуть у фінал? Робити матч для команди, яка тільки-но програла півфінал Ліги Європи і якій потрібен час на переліт в Україну та відновлення морально-фізичних кондицій після сезону, що тільки-но завершився – це також “норм”, по-їхньому. І матч за Суперкубок теж тут поряд – заявили гру на 25 число. І начхати, що всі в очікуванні матчу “Шахтаря” проти Луческу. Уявімо, що “Шахтар” зіграє у фіналі Ліги Європи 21 серпня – чи буде команді до матчу із “Динамо” на Суперкубок? Коротше кажучи, УПЛ, як завжди, робить все для людей – вболівальників, гравців та тренерів. І, головне, чому так роблять – нема жодного логічного пояснення. Ліга рендом. Ліга навиворіт. Ліга – все навпаки.
Як бачимо, сезон ще не почався, а вже зрозуміло: буде весело, як на виступі “95 кварталу” під час святкування дня народження Ігоря Суркіса. Наступний сезон – це як найкрутіший випуск “Что было дальше?”, тільки ніхто не знає, який кінець в історії. Особливо, коли цю історію вриваються творити такі рєбята як Козловський, Поворознюк і Пересоляк.
У 2009 році, тодішній тренер “Закарпаття” Ігор Гамула, казав: “когда была жеребьевка, все нормальные команды тащат, там – Полтаву какую-то вторую, “Еднисть”, “Меднисть”, мы – “Днепр”, млять!”. В наш час Гамулі, напевно, сильніше б пощастило із жеребкуванням в кубку України – є шанси, що випадуть клуби типу ВПК-“Агро”, “Реал Фарма”, “Альянс”, “Діназ” і в жодному випадку тепер не потрапиш на “Дніпро”. Як і на “Єдність” – вони в аматорах зараз виступають, до речі. Блін, мабуть, образливо їм, що скотилися аж туди, а умовний “Колос” в Лізі Європи гратиме?
Ні, ми не збираємось бути схожими на фаната “Волині”, отого Роберто Карлоса, який після матчу з “Агробізнесом” волав до Тлумака: “Це село, бля*ь!”. Якісну у всіх планах команду можна сколотити і в селі, якщо будувати структуру клубу за західним зразком. Але нині в більшості українських команд, як тих, що грають в УПЛ, так і тих, що ставлять за ціль потрапити туди, реально панує колгоспний лад. Власники і керівники клубів – переважно “неоколгоспники”, причому це навіть не про те, що вони є власниками аграрних чи інших підприємств, а про їхній менталітет і світогляд. Усі вони люди з кримінальним чи напівкримінальним минулим, є авторитарними хазяїнами-поміщиками у своїх дрібних населених пунктах, частенько висловлюються далеко не культурно, а футбольні клуби їм потрібні для виходу на новий рівень – в елітарний клуб, де можна бути ближчими до олігархів рангу “топ”.
Папіки зі своїми клубами, що презентують сучасні комерційні “колгоспи”, різко виросли як наслідок цікавого економічного явища, ініційованого урядом Володимира Ґройсмана. Держава із 2017 року щороку давала солідні дотації фермерським господарствам. Один аграрний сектор отримував до 4 мільярдів гривень у рік з бюджету. Власники компаній отримали змогу більше зайнятись власною промоцією і вкладати в забавку, якою став футбол. Іншими словами, на позиції колишніх супертовстосумів часів Януковича, прийшли мініолігаршики, мужички з районних центрів, але із амбіціями всесвітніх масштабами. І саме їм судилося своїми клубами із селищ та невеликих українських містечок замінити колись потужні команди з таких міст обласного значення як Харків, Одеса, Луганськ, Запоріжжя.
За великим рахунком, системно в українському футболі після 2014 року нічого не змінилось: сам вид спорту залишається неприбутковим, а спроби створити народні клуби уже пережили фазу розуміння того, що це – утопія. Європейські солідні компанії не заходять у спорт: судова система так і не пройшла очистку, а інвестиції у футбол жодним чином держава не заохочує на законодавчому рівні. Звідси і виходить, що ми надалі перебуваємо в парадигмі дотаційного фінансування, де клуб є забаганкою конкретної особи і живе стільки, скільки зможе чи захоче сам власник.
Сьогоднішня ситуація в УПЛ з клубами, які тут грають – це невелика, недовга, але епоха УПЛ. Через роки наші нащадки дивитимуться у Вікіпедії склад учасників і ґуґлитимуть, що це за команди такі грали і шукатимуть на карті України населені пункти, які вони представляли. І тут символічно, що акурат “Колос” вийшов у кваліфікаційний раунд Ліги Європи. Ця подія дуже підкреслює те, на якому етапі перебуває чемпіонат України.
Нема сумнівів: “Минай”, “Інгулець” і “Рух” принесуть з першої ліги всю дич і бабуїнство – погрози, бійки, пістолети і автомати. Ігри дрібних князьків вийдуть на новий рівень всеукраїнського масштабу – і для УПЛ, яка і так перебуває у стані броунівського руху, це доволі серйозне випробування. Тут вже ми навіть не згадуємо вчергове про те, що ліга не має свого керівника – адекватна людина в цьому цирку довго б не витримала, а ось із вже згаданої “Студії квартал 95” наразі ніхто не спішить прийти УПЛ на допомогу та взяти її під особистий контроль.
Що ж робити? Запасатись попкорном і спостерігати за одним із, можливо, найскандальніших сезонів в еліті українського футболу. Це буде час голослівних заяв, дивних коаліцій, щурячих вчинків, масових потасовок, погроз, можливо, навіть порушених кримінальних справ і великої купи мемів, які увійдуть в історію “Брутального Футболу”.
… Так, Діма Григорчук цілком правий: УПЛ – “курятник”. Однак, таких історій, які народжуються в ньому, не придумаєш – в жодному сні не уявиш. Коли не можеш сам суттєво що-небудь змінити, краще якнайзручніше вмоститися на дивані і стоїчно спостерігати за безумством, яке відбувається навколо.
What a time to be alive!
Северин Стецюк, головний редактор проєкту “Брутальний Футбол”
