Дехто пограв в Бундеслізі та Серії А, хтось встиг потренувати “Волинь”, а хтось ще і досі “шпілить” на просторах УПЛ.
“На такі матчі прогнози не роблять”, – такими були слова вболівальника “Карпат” Ростислава в програмі “ПроФутбол” перед стартом “левів” у пекельній Лізі Європи сезону-2010/11. Пекельної, бо тоді команда Олега Кононова потрапила до справжнісінької групи смерті, де були “ПСЖ” і “Севілья”. Одначе, першим колом пекла мала стати дортмундська “Боруссія”, яку львів’яни приймали в першому турі.
Події того вечора, ми уже згадали. Переглянемо склад “зелено-білих” у тому матчі.
“Карпати” – “Боруссія” Дортмунд 3:4
Голи: Голодюк, 44, Кополовець, 52, Кожанов, 79 – Шахін, 12 (з пенальті), Ґьотце, 27, 90+2, Барріос, 87.
“Карпати”: Тлумак – Тубіч, Петрівський, Мілошевич, Авелар – Ґодвін, Худобяк, Кожанов (Чечер, 90), Голодюк – Батіста (Кополовець, 15), Зеньов.
Подальша доля гравців “Боруссії” відома більшості з нас. Як розкидало карпатівців за це десятиліття – поговоримо далі.
Воротар
Андрій Тлумак
Тлумак, що був капітаном “Карпат” у цьому матчі, виступав за “левів” до 2012 року. По закінченню сезону стало відомо, що в клубі більше не розраховують на Андрія як гравця, проте пропонують залишитися в структурі “левів”.
Андрій залишився як помічник старшого тренера команди U-19, а згодом обіймав цю посаду вже сам в різних молодіжних складах львів’ян. Новий етап в кар’єрі Тлумака почався літом 2018, коли його запросили очолити “Волинь”. Не дивлячись на штраф в -6 пунктів перед стартом сезону, “хрестоносці” посіли третє місце і зіграли в плей-оф за місце в Прем’єр-лізі з… “Карпатами” (0:0 у Львові, 1:3 на користь гостей у Луцьку, які потім змінилися на 0:3 для Волині через поведінку вболівальників). У минулому сезоні лучани йшли в зоні виходу в УПЛ до карантинної паузи, але після відновлення чемпіонату втратили свою перевагу і відстали на три очка від третього місця. У серпні Андрій покинув “Волинь” і наразі перебуває без клубу. До речі, “звільнили” Андрія гравці “Минаю”, які були у день матчу з “Боруссією” партнерами Тлумака по команді.
Захисники
Неманья Тубіч
Серб захищав кольори “левів” до січня 2011 року, після чого був проданий у російський “Краснодар” за 1,2 млн євро. Там Тубіч провів три роки, які називає найкращим періодом у свої кар’єрі, але кожного сезону його роль у команді зменшувалася, тож в 2014 він перейшов до “БАТЕ”. З борисівцями Неманья зіграв в Лізі чемпіонів… Ну, як зіграв – виходив на поле у трьох матчах, але нічим борисівцям не допоміг: 0:7 від “Шахтаря”, 0:3 від “Порту” і 0:2 від “Атлетика” з Більбао.
Після цього в кар’єрі Неманьї була відверта екзотика: “Хаджер” із Саудівської Аравії після піврічного періоду без клубу, норвезький “Хьоуґесунн”. У 2016 Тубіч повернувся в сербський “Напредак”, а кар’єру завершив у 2018 в “СКА-Хабаровськ”.
Тарас Петрівський
Уродженець Стрия починав свій шлях в “Карпатах” ще з академії і сумарно пов’язав своє життя з клубом на 11 років. Після того, як пішов Олег Кононов, роль Тараса для “левів” стала менш вагомою, тож в 2012 році він покинув команду, перейшовши до російського “Волгаря”, де награв всього 11 матчів в Першій лізі за два роки.
У 2014-2015 році Тарас захищав кольори тернопільської “Ниви”, де забив аж три голи в чемпіонаті (в “Карпатах” було 2 за 112 ігор). В лютому 2015 власником тернопільців стала офшорна фірма з Кіпру (нічого не нагадує?), а вже через рік всі гравці стали вільними агентами, оскільки клуб вирішив “перезапуститися” в аматорах. Разом з цим завершилася і професійна кар’єра Тараса Петрівського. В минулому році 36-річний Петрівський разом з аматорською “Демнею” у статусі гравця добрався до фіналу Кубка Львівської області.
Іван Мілошевич
Міло провів у Львові п’ять років – з 2008 по 2013. Прощання серба з клубом виявилося зовсім не таким, як хотілося б: влітку 2013 року його виставили на трансфер та відсторонили від тренувань з першою командою. Класика “порядної” поведінки “Карпат”. Причиною тому стало небажання серба згодитися на зменшення зарплати. Закінчилося все тим, що Палата з вирішення суперечок тоді ще ФФУ надала Івану статус вільного агента, а “Карпати” зобов’язала погасити заборгованість перед ним. Пройде “всього” три роки, і “леви” виплатять йому-таки 142 тисячі доларів, аби з них зняли трансферний бан. Ще один приклад “геніальності” менеджменту “зелено-білих”.
Щодо футболу, то Іван пограв ще за сербський “Напредак” та “Бунедкор” в Узбекистані, а потім повернувся в рідну “Младость” з Лучані, де з 2016 грає і по цей час.
Данілу Авелар
Бразильський захисник Данілу Авелар – один з тих, кому “Карпати” дали дорогу у футбол топ-ліг. В тому числі й завдяки іграм проти “Боруссії” Авелар вже в січні 2011 перебрався до стану заклятого ворога дортмундців – “Шальке”. Щоправда, в Німеччині бразилець не зміг себе проявити і повернувся до Львова.
Літом 2012 Данілу відправився в чергову оренду, цього разу до “Кальярі”, й більше до Львова не повертався, бо сарди викупили його контракт. Після 3 сезонів Авелар став “биком”, себто гравцем “Торіно” (з тітушками не плутати!). Незрозуміло, для чого “ґраната” його купувала, оскільки там бразилець майже не грав – незабаром він пішов в оренду в “Ам’єн”, а з 2018 на тимчасовій основі виступає в Бразилії за “Корінтіанс”.
В’ячеслав Чечер
В’ячеслав провів у “Карпатах” лише першу частину сезону-2010/11, а взимку 2011 повернувся у донецький “Металург”, де знову став капітаном команди. Там він виступав аж до зникнення клубу в 2015. Після цього Чечер приєднався до “Зорі”, у складі якої зіграв 47 поєдинків в Прем’єр-лізі за два сезони та виграв бронзові нагороди у 2017 році. За “чорно-білих” захисник грав майже до 39 років, завершивши кар’єру лише літом 2019.
До речі, В’ячеслав став лише четвертим гравцем, який зіграв чотири сотні матчів в чемпіонатах України. До нього це вдавалося Олександру Чижевському, Олегу Шелаєву та Олександру Шовковському.
Півзахисники
Самсон Ґодвін
Нігерієць, який ще у 2008 отримав український паспорт, увійшов до історії “Карпат” як легіонер із найбільшою кількістю матчів за клуб. У 2011 він здавався в оренду у “Волинь”, але там не підійшов і покинув “левів”, як тоді здавалося, назавжди. Те “назавжди” тривало аж рік, який Самсон провів у Білорусі в Мінську та “Славії”, а вже у 2013 він повернувся до “Карпат”. На початку 2014 Годвін завершив кар’єру та став працювати з дитячо-юнацькою школою. Про це, до речі, ми розповімо ще у наших наступних матеріалах.
Ігор Худоб’як
Ігор грав за “Карпати” з 2005 і аж по 2018 рік (з перервою на Ростов). Покидав “левів” Худоб’як вже в статусі легенди клубу – 309 матчів, 37 голів, 6 ігор за збірну України. У Казахстані він пробув майже рік, після чого перебрався на Кіпр, в “Етнікос” з Ахни.
В Ахні Ігор став своїм в команді, тож навесні цього року контракт з 35-річним гравцем продовжили ще на один сезон.
Денис Кожанов
“Карпатам” належали лише 40% економічних прав на Дениса Кожанова, який грав за них з 2007 по 2011 рік. Після яскравого сезону з виступами в Лізі Європи львів’янам треба було домовлятися з “Шахтарем” про викуп гравця, але дійти згоди не вийшло. Вгадайте з трьох разів, куди “гірники” відправили Дениса в оренду натомість? Правильно, в тоді ще “Іллічівець”. Як з’ясувалося, “Шахтар” при цьому порушив умови контракту з “Карпатами”, не запропонувавши “левам” оренду гравця на тих же умовах, які пропонували клубу в Маріуполі. Питання вирішили тим, що “Шахтар” заплатив близько 8 млн гривень за викуп гравця.
Навіщо це було донецькому клубу, незрозуміло, адже за “гірників” Кожанов так і не зіграв, натомість побувавши в орендах у “Севастополі” та тих же “Карпатах”. Далі – “Дачія” і знову Маріуполь, а потім запрошення від Андрія Тлумака у “Волинь”. У Першій лізі Денис забив 34 гола в 57 матчах, ставши ще й найкращим бомбардиром турніра в минулому сезоні. Після того, як “Волинь” покинув Тлумак, покинув її і Кожанов. В цьому сезоні тепер вже ветеран грає за “Минай”.
Олег Голодюк
За Голодюка свого часу “Металіст” пропонував п’ять мільйонів доларів, але “леви” подумали про спортивний аспект і гравця не відпустили. Зараз це вилається сюрреалістичним. За “Карпати” Голодюк виступав аж до січня 2019 року з перервою в пів сезону на “Ворсклу”. Далі – угорські “Халадаш” і “Залаегерсег”, а минулого сезону Олег повернувся в Україну, ставши (сюрприз!) гравцем “Минаю”. У цьому сезоні він раз з’явився на полі, коли замінив Анатолія Нурієва вже у доданий до другого тайму час в грі з “Олександрією”.
Михайло Кополовець
Футболістом легендарним він не став, але шість разів повторена фраза “перед каждою ігрою” міцно ввійшла до українського футбольного фольклору, тішачи вболівальників ще й досі. Ну, принаймні, автора статті.
Але не фразою єдиною обмежилися футбольні здобутки Кополовця. У 2013 році на нього перестали розраховувати в “Карпатах”, тож почалися оренди – “Говерла”, білоруська “Білшина”. А в лютому 2015 він на повноцінній основі перебрався в чемпіонат Німеччини, щоправда, аж в четвертий дивізіон до “Айнгайту” із Рудольштадту. Там Михайло був основним, проте через півтора роки захотів на Батьківщину і приєднався до тоді ще аматорського “Минаю”. Він і понині іноді виходить на поле, проте сконцентрований на ролі спортивного директора клубу. І вже не аматорського “Минаю”, а прем’єрлігового, в якому, здається, він має намір зібрати увесь склад “Карпат”, що грав проти “Боруссії”.
Нападники
Роша Батіста
Друге пришестя Батісти в “Карпати” тривало до 2012, після чого він у статусі вільного агента приєднався до “Оболоні”. Кияни тоді боролися за виживання в Прем’єр-лізі, а одним з конкурентів були якраз “леви”. Та все ж “Оболонь” посіла передостаннє місце, що означало виліт у Першу лігу. Контракт з Рошою продовжувати не стали і так закінчилася його ігрова кар’єра.
Після того Батіста ще спробував себе в ролі агента і навіть влаштував в “Карпати” свого клієнта Шину. У 2018 Роша був членом тренерського штабу Жілмара у “Львові”, але мрія того про третє місце жила близько місяця – а потім з’ясувалося, що у Жілмара немає необхідної ліцензії, щоб тренувати клуб Прем’єр-ліги. Згодом у інтерв`ю Жілмар у звільненні звинуватить Батісту, сказавши, що це він все влаштував. Батіста ж повернувся до ролі агента і мав вплив на трансферну політику клубу майже на рівні спортивного директора, але керівництво було незадоволено його діяльністю, тож погнало Рошу подалі.
Сергій Зеньов
Естонець провів у “Карпатах” шість років, після чого покинув клуб, відзначаючи, що вже пересидів у Львові. У “Блекпулі” Сергій провів лише шість ігр в Чемпіоншипі і невдовзі покинув клуб – за його словами, там творився безлад, а тренерський штаб навіть не давав легіонерам тренуватися з командою, бо розраховував лише на місцевих.
Московське “Торпедо”, “Габала”, “Краковія” та “Шахтар” з Караганди, за який Зеньов грає і зараз – таким видається кар’єрний шлях Сергія. Наразі в нього 85 матчів за збірну Естонії (17-й кращий показник) та 13 голів за неї (9-й результат).
Тренер
Олег Кононов
“Наш друг”, “Найкращий тренер України” – так характеризували білоруса перед матчем з “Боруссією” Михайло Кополовець та Андрій Тлумак. В наступному сезоні він знову вивів “Карпати” в єврокубки, проте їхній шлях закінчився у раунді плей-оф відбору, де команда поступилася ПАОКу. Восени 2011 Кононов покинув Львів і “Карпати” повернулися до стану стагнації.
Щодо кар’єри білоруса, то далі у нього була роль генерального директора, а потім і тренера “Севастополя”, з яким він за чотири тури до фінішу оформив вихід в Прем’єр-лігу. А далі почалися російські гастролі – “Краснодар” (перші в історії клубу бронзові нагороди), “Ахмат”, тульський “Арсенал”.
У 2018 Кононов, який вже повернув російське громадянство, посеред сезону очолив московський “Спартак”. Там Олег Георгійович пропрацював трохи менше року й покинув “м’ясо” після низки невдач. А ще почесний громадянин Львова встиг зашкваритись появою на публіці у футболці з Путіним.
Із зими цього року Кононов працює в Латвії. Після 18 турів його Рига очолює турнірну таблицю, випереджаючи найближчого конкурента на два очка. Можливо, хоч в цьому сезоні він завоює медалі найвищого ґатунку?