Михайло Юхименко дарує топові мемаси, а заодно аналізує перемогу “Динамо” над “Гентом” у плейоф кваліфікації Ліги чемпіонів та наслідки можливого виходу на груповий етап.
“Динамо” нарешті потішило своїх вболівальників у кваліфікації Ліги чемпіонів, перегравши “Гент” на виїзді й зробивши крок до першого за чотири роки групового етапу. Щоправда, попереду матч-відповідь, але коли українців тішили такі дрібниці? Тим паче, що навіть самі бельгійці не вірять у власний прохід. Здається, ніщо не завадить “біло-синім” вийти в омріяну ЛЧ й показати Європі, що не тільки “Шахтар” вміє програвати 0:5 Інтеру приносити очки у євро-скрабницю України.
Тремти, загниваючий Захід! “Динамо” йде за перемогами над “Барселоною” та Золотим м’ячем для Шапаренка. Принаймні, саме в це хочеться вірити на тлі натужної звитяги над кризовою командою, яка не вміє атакувати низом.
“Гент” – дно. “Динамо” має проходити таких суперників
Щоб оцінити важливість перемоги “Динамо”, потрібно розуміти, проти кого кияни грали. “Гент” на старті сезону призначив вже третього тренера – загалом, за 13 років їх було 10. Так буває, коли президент клубу воліє сам керувати процесами й вважає, що краще за коуча розуміється на тактиці. Принаймні, саме в цьому бельгійські журналісти звинувачують гентського Суркіса – Івана де Вітте.
Крім того, “Гент” продав кількох лідерів, а найвагомішою втратою став нападник Джонатан Девіс – на ньому “буйволи” заробили 32 млн євро, однак адекватної заміни канадцю знайти не вдалося. Команда спиралася на Яремчука, однак війни Романа та команди з тренерами негативно позначилися на атаці – підопічні Віма де Деккера тримають темп передач на рівні донецького “Олімпіка”, йдуть сьомими за кількістю дотиків у штрафному, віддають не більше чотирьох розрізних передач за матч і втрачають м’яч понад 100 разів за гру – це третій показник у Бельгії.
Біди з креативом “Гент” компенсував великою кількістю дальніх ударів, але їхня середня вага в xG вдвічі нижча за xG “Динамо”. Також у “буйволів” традиційно велика кількість подач – це не дивно, адже нападники там кремезні. Всі ці особливості бельгійці й показали проти киян у матчі ЛЧ – навряд чи хтось згадає бодай одну хорошу передачу в штрафний “біло-синіх”, та й осмислених атак без спроб закидання на Депуатра та скидки на ближнього не виникало.
Будемо відвертими: “Гент” у позиційному наступі – рідкісне дніще, яке атакує гірше за “Маріуполь”, але завдяки фізичній міці та інтенсивному пресингу, помножених на клас виконавців, “буйволи” тримають певний єврорівень. Цей рівень – Ліга Європи. В кращому випадку.
“Динамо” ставить на обережність
Що ж ми отримали у матчі проти такого донного “Гента”? Та нічого особливого, якщо бути чесним. “Динамо” непогано стартувало, забило швидкий гол і… все. До самої перерви кияни мали лише кілька проникних передач без гострого завершення, удар де Пени зі штрафного по центру воріт та неточне замикання подачі Буяльського в компенсований час. У другому ж таймі була схожа картина – два нескладних удари із середньої дистанції і гол внаслідок вдалого рикошету після пострілу Циганкова. І це при тому, що “Гент” з 53-ї хвилини грав у меншості!
Біля власних воріт кияни також допустили небагато, так. Взагалі, на стартовому відрізку кар’єри Мірчі Луческу в “Динамо” можна відзначити, що він старається мінімізувати кількість ризикованих ситуацій – звідси йдуть тривалі перекати поперек поля та ставка на компактний блок у центрі з атаками за залишковим принципом. При попередніх тренерах “біло-сині” атакували агресивніше, але й відкривалися епічно. Що ж, можна привітати “Динамо” – ця система працює й дає результат. Поки що.
Вона може не подобатися, але вона осмислена й опирається на якості наявних футболістів. “Динамо” не вміє грати на перехідних фазах – і не навчиться. Така вона, гірка доля українських клубів, які не мають в своїй назві слова “Шахтар”. Хоча “Динамо” можна це вибачити, адже середній вік команди становить всього 24 роки. Яке ж тут домінування в ЛЧ?
Луческу вивів Динамо на свій рівень
“Генту” буде дуже складно пройти “Динамо”, хоча святкувати зарано. Втім, вже можна зробити проміжковий висновок по роботі Мірчі Луческу – і тут є з чого тішитись. Румунський дідо таки навчив киян відповідати власному рівню, здобуваючи результат у тих матчах, де його потрібно здобувати.
Попередні тренери виправдовували поразки від “Мальме” та “Яблонців” тим фактом, що на дворі не 1986-й рік, а “Динамо” перебуває на рівні 1/16 фіналу Ліги Європи – в кращому випадку. Мовляв, “Брюгге” нічим не слабший за нас, тож варто подякувати команді за почесний виліт з рахунком 3:3. “Богато не жили, нечего и начинать” (с).
Раціональне зерно в цьому є, але при Мірчі Луческу на таких суперників стали дивитися з точки зору переможця – якщо він відповідає нашому рівню, значить, його потрібно бити. Просто слід обрати обережнішу тактику.
І “АЗ”, і “Гент”, і навіть “Шахтар” – команди співставного з “Динамо” класу, зі своїми перевагами й недоліками. Кияни правильно використали їх, здобувши три непростих, але цілком заслужених перемоги. Та навіть у важкому поєдинку проти Львова “біло-сині” змогли увімкнутися й перегорнути зміст невдалої гри. Це сигналізує про відродження у “Динамо” такої штуки, як клас.
Проблема в тому, що цей клас залишається невисоким. Рівень “Динамо” – це “АЗ”, “Гент” і демотивований “Шахтар”. Проти них може спрацювати обережна тактика на результат, однак в разі прориву в ЛЧ у суперниках будуть “Інтери”, “Тоттенгеми” та “Борусії”. З нинішнім футболом киянам у групі робити нічого, але п’ять хвилин ймовірної ганьби можуть стати для “Динамо” шансом на порятунок – за 25 млн євро можна і склад посилити, і скаутську службу прокачати, і науковий відділ модернізувати.
От саме тоді й стане зрозуміло, куди рухаються “біло-сині”. Втім, навряд чи хтось серйозно повірить, що Ігор Суркіс замість підйому “Динамо” за 25 млн не підніме кілька хороших ставок у казино – але поки у вас немає 30 млн євро для керування клубом, залишається тільки вірити у краще майбутнє.
Михайло Юхименко, спеціально для “Брутального футболу”
