• BF Family
  • Фентезі-ліга
  • Подкасти
Немає результатів
Переглянути всі результати
Понеділок, Червень 27, 2022
Брутальний футбол
  • Головна
  • Статті
  • Інтерв’ю
  • Репортажі
  • Блоґи
За брутальний футбол!
  • Головна
  • Статті
  • Інтерв’ю
  • Репортажі
  • Блоґи
Немає результатів
Переглянути всі результати
Брутальний футбол
Головна Інтерв'ю

Арні Вільг’яльмссон: “Я їв би борщ щодня – тому що я його люблю”

автор: Євген Музика
24.09.2020 13:13
в Інтерв'ю
0 0
0
Арні Вільг’яльмссон: “Я їв би борщ щодня – тому що я його люблю”
1.1k
Переглядів
ПоширитиТвітнути

Перший легіонер в історії “Колоса” в інтерв’ю для “Брутального Футболу” оцінив шанси ковалівців у поєдинку з “Рієкою”, розповів про Ісландію та свою любов для України.

– Привіт, Арні. Як справи, чим зараз займаєшся?

– Привіт! У мене все добре, я щодня тренуюся, підтримую себе в формі й займаюся пошуком нового клубу. Сподіваюся, скоро це питання вирішиться.

– В пресі ходили чутки, що президент “Колоса” пропонував тобі безстрокову відпустку, але ти все-таки вирішив покинути клуб. Чи це правда і чому так?

– Те, що обговорювалося між мною та президентом, має залишатися між мною та президентом. У нас дружні стосунки, ми поважаємо один одного. Нехай це буде між нами.

– Які у тебе зараз плани на найближче майбутнє? Чи є конкретні пропозиції? І де хотілося б грати?

– Зараз я просто розглядаю варіанти, нічого конкретного немає. Але я хочу грати ближче до Західної Європи чи на її півдні. Хочу, щоб і дім, і особисте життя були ближче. Але і в плані футболу – хочу грати тут і грати добре, зробити собі ім’я.

– Перший ісландець в УПЛ, перший легіонер в історії “Колоса”… Що переважало, радість від того, що перший чи складнощі від цього?

– Для мене це була честь. Приємно бути першим, зробити свій внесок в чемпіонат, допомагати своїм командам. Я представляю Ісландію і своїх співвітчизників скрізь, де б я не був. Так, було багато нових речей, які я мав вивчити самотужки, бо не було нікого, хто б розповів, як це все буде. Нова мова, нова культура, але я ніколи не розглядав це як перешкоди – ні, це значило, що я зможу вивчити багато нового, побачу новий стиль життя та футболу. Це був дуже класний досвід, який радував мене з самого початку.

Так починалася історія Арні в “Колосі”. Фото – пресслужби клубу

– У своїх інтерв’ю ти називав Україну “другим домом”. Чим наша країна так запала тобі в душу?

– В Україні – і в Одесі, і в Києві – я відчував, що люди мене люблять. Багато з них мені допомагали, тож у мене було все добре – як на полі, так і поза його межами. Важко описати це почуття, але з самого початку, навіть ще коли я не розумів мову, я розумів цю культуру. Я грав у декількох країнах раніше, але Україна відрізняється. Тут я був щасливий, у мене з’явилося багато хороших друзів. Завжди буду розглядати Україну як місце, де я чудово себе відчував – майже так само, як і вдома. Це був прекрасний період.

– Порівнюючи ці дві країни, чи є щось, чому ісландці могли б повчитися у нас?

– Ми відрізняємося, але ісландці точно можуть повчитися багатьом речам в українців. Можливо, рівень життя відрізняється, але українці знаходять щастя одне в одному. Ви проводите багато вільного часу разом з друзями та родинами, насолоджуєтеся цим. Як на мене, хоч в когось може бути і не найвища зарплата, він все одно матиме хорошу сім’ю і буде щасливий тому, що має. В Скандинавії кожен хоче мати найбільше авто, найгарніший будинок чи найкращий одяг. Але українцям, як і мені, не треба багато, щоб бути щасливими. Просто, щоб всі близькі були здоровими. Ви бачите позитив у багатьох моментах життя, і мені це подобається.

– За чим ти будеш сумувати?

– У мене залишається багато друзів в Україні. З ними ми проводили багато часу, я сумуватиму і ніколи не забуду цей час. Я ще приїду в Україну, ми будемо залишатися на зв’язку.

Звісно ж, я буду згадувати атмосферу на стадіонах. Мені подобалося грати в Прем’єр-лізі. Уболівальники “Чорноморця” та “Колоса” багато мені дали – і навіть фанати інших команд теж. У нас були чудові стосунки з ними.

Також у вас дуже смачна їжа. Є деякі ресторани, яких мені точно не вистачатиме. І 100% я буду сумувати за борщем, це був найсмачніший суп у моєму житті.

– Український борщ чи ісландський гаукарль (підтухле м’ясо акули з характерним запахом амоніаку – Є.М.)?

– О ні, якщо хтось пробував гаукарль… Він вибрав би будь-яку іншу страву на світі, бо якщо чесно, гаукарль – це гидота, просто катастрофа, а не їжа. Він не те що мені не подобається – майже ніхто його не любить. Хіба що олдскульні рибалки. Я їв би борщ щодня – тому що я його обожнюю. Для мене це легкий вибір.

– Я знаю, що ти вчив українську мову. Було складно?

– Так, це важка мова для вивчення. Але мені хотілося розуміти її. На щастя, в “Колосі” багато говорять українською, тож я багато вивчив. Також вчив у “Дуолінго”, та за уроками на YouTube. Але з часом довелося приділяти більше уваги вивченню російської, бо на вулицях, в магазинах та в моєму оточенні більше говорили нею. Обидві мови важкі, але я почав їх розуміти. Мені було ясно все, що стосувалося футболу. Якби було більше часу, я б вивчив ці мови ще краще.

– Колись ти говорив, що ісландці дуже похмурі, але таке враження, що сам ти завжди усміхаєшся. Що ти за ісландець такий?

– Не знаю, інколи я просто стараюся бачити якісь позитивні моменти в негативних речах і це допомагає почуватися краще. Навіть у скрутні часи варто усміхатися. Якщо ти будеш похмурим та злим, все стане ще гірше. Якщо ти щасливий, то все може складатися краще. Я завжди був таким. Життя прекрасне і я щасливий.

– На світлині з дня народження у тебе торт і кава. Яке твоє ставлення до спиртного?

– О, я дуже люблю каву! Можливо, це навіть якесь хобі. Я можу собі дозволити випити алкоголь – мені подобається червоне вино, батько навчив його правильно пити, коли я був трохи молодшим. Але максимум стакан-півтора, щоб не бути п’яним. Нічого не маю проти алкоголю, але його має бути небагато і лише коли в тебе вихідний, бо з футболом це не дуже сумісна річ.

– Як на тебе вплинула пандемія коронавірусу? Як думаєш, які висновки має зробити людство з цієї ситуації?

– Я жив в іншій країни, а в час світової кризи тобі хочеться бути ближче до дому. Я говорю не лише про батьків, а й про друзів теж. Ти відчуваєш себе вразливим, і з цим нічого не можна вдіяти. Але ми маємо прожити певний час з цими новими реаліями. Думаю, ми можемо зробити висновок, що варто насолоджуватися тим, що маємо, особливо часом з коханими людьми, родинами та друзями. Ніколи не знаєш, що може трапитися, як з цим коронавірусом – бац! – і все. Треба йти за своїми мріями і робити все можливе, щоб їх досягнути.

Арні з коханою

– У тебе нещодавно почалися стосунки з переможницею Ліги чемпіонів Сарою Гуннарсдоттір. Вона не підколює, що грає в футбол краще тебе?

– Сара не з тих людей, які будуть кепкувати над кимось. Вона не робить на цьому жодних акцентів. Це більше я нагадую їй, яка вона класна і чого досягла. Вона ж допомагає людям виходити на новий рівень, робить мене кращим і надихає. Сара показує не лише мені, а й всій Ісландії, що все можливо. Я дуже щасливий, що поруч зі мною така людина.

– Трохи про Ісландію. Цитуючи мого колегу, “складається враження, що це рай на землі, де бігають поні з веселкою, топовий футбол і немає ніяких проблем”. Наскільки це правильне враження?

– Це прекрасне місце. Звичайно, тут не завжди сонячно та тепло, але сама країна – вона унікальна. У нас може бути майже вся погода на світі! Прекрасні пейзажі, неймовірна природа. Навіть повітря – завжди свіже і приємне. Ісландці дуже приємні та товариські люди. Звісно, у нас не дуже багато проблем. Чемпіонат Ісландії потроху стає сильнішим, національна збірна у нас дуже хороша. Не називаю її раєм, але раджу всім відвідати Ісландію і побачити її на власні очі. Складно описувати, але її точно треба побачити.

Фото Євгена Музики

– Я сам бачив, як вівці і коні ходять островом без нагляду. Невже у вас немає страху, що їх хтось вкраде?

– Мені здається, все так було ще з початку часів. Ті, хто тримають коней та овець, мають свою власну землю. Худоба може бути в горах, а потім власники збирають її назад. Кожен кінь чи вівця має позначки з іменем та номером, тож коли хтось бачить, що випадково пригнав чужу тварину, він телефонує і віддає її власнику. Крадіжки не притаманні ісландцям, тож з цим завжди все добре.

– В тій самій церкві Гатльґрімскірк’я, здається, можна піднятися наверх й без оплати. Але все одно ж, напевне, люди платять за ліфт. Як думаєш, яким чином ісландці змогли досягнути такого рівня самосвідомості?

– В цій церкві треба заплатити, щоб побачити чудовий краєвид, але в Ісландії є ще стільки прекрасних місць! І майже всі з них безкоштовні.

– Ще одне, що вражає в Ісландії – це ціни, на кшталт 150 гривень за кілограм картоплі. Зрозуміло, острів, все дороге, але потім в іншому супермаркеті я бачив картоплю рази у два дешевші – як так? Вона там чимось гірша?

– Ні, зазвичай все залежить від супермаркету. Іноді у нас є ісландська картопля, вона дорожча від імпортної. Ми намагаємося допомагати фермерам, які вирощували овочі у нас країні, тому купуємо їхні продукти, нехай навіть вони дорожчі. Якість продуктів наших співвітчизників теж дуже-дуже хороша.

– Останнім часом у Рейк’явіку починають з’являтися висотки, хоча раніше були будинки поверхів на три. Як ти до цього ставишся?

– Я вважаю, що це добре, бо населення все зростає, і їм треба житло. Це дає нові можливості для людей, навіть для тих, у кого менше грошей – вони можуть купити квартиру і жити в хорошому місці. Так що це добре.

Фото Євгена Музики

– Повертаючись до футболу, чим “Колос” схожий на “Чорноморець”, а чим відрізняється від нього?

– Це два різні типи клубів. Всі знають, що “Чорноморець” – це клуб з багатою історією, великим стадіоном і класними фанатами. Одеса – велике місто, і всі в ній уболівають за “моряків”. З “Колосом” інша історія. Ковалівка – маленьке селище, але тут всі товаришують і теж люблять команду. Мабуть, найбільшою різницею була тактика гри. Маю сказати, я був щасливий і там, і там. Скрізь у мене було багато друзів.

– Ти стежиш за виступами ковалівців у цьому сезоні? Як гадаєш, зможуть пройти “Рієку”?

– Так, звісно, я стежу за кожною командою, в якій грав. Думаю, що шанси з “Рієкою” – 50/50, як і будь-якій іншій грі. “Колос” ніколи не можна списувати з рахунків, він завжди може щось вигадати. Команда демонструвала це протягом всієї історії клубу. У ковалівців гарні шанси пройти далі.

– Не шкодуєш, що не граєш зараз з ними в кваліфікації Ліги Європи?

– Звісно, було б добре грати з ними, але це частина футболу. Я радий, що був одним з тих, хто допоміг Колосу вийти в кваліфікаційний етап єврокубків. Зараз я стежу за ними і сподіваюся, що вони виграють. Це було моє рішення піти, і я вважаю, що це був оптимальний для мене крок. Тож я ні про що не шкодую.

– Ти двічі грав за українські клуби. Чи можемо ми чекати, що одного разу знову побачимо Арні Вільг’яльмссона в УПЛ?

– Ніколи не кажи “ніколи”. Я люблю Україну, вона завжди буде в моєму серці. Я стовідсотково сюди повернуся. А в якості футболіста чи звичайного туриста – це ми ще побачимо. Все можливо.

Євген Музика, спеціально для “Брутального Футболу”

ПоширитиТвітнути

Євген Музика

Вітаю, ви дочитали (кого я обманюю, доскролили) до кінця статті. Тепер саме час написати в комєнти все, що думаєте про автора, нуашо.

Схожі Пости

Довбик і “Ноттінґем Форест”: що б українець отримав і чому його там вже не буде
Статті

Довбик і “Ноттінґем Форест”: що б українець отримав і чому його там вже не буде

Червень 26, 2022
Ярослава Ракицького “примазують” до збірної України. Він зайвий, причому не через російський бекґраунд
Статті

Ярослава Ракицького “примазують” до збірної України. Він зайвий, причому не через російський бекґраунд

Квітень 6, 2022
Посередній у Києві, прославлений за океаном. Як поживає Мілош Нінкович
Статті

Посередній у Києві, прославлений за океаном. Як поживає Мілош Нінкович

Лютий 21, 2022
Справжні дияволи. Мейсон Ґрінвуд та інші зірки МЮ, які вляпалися у скандали з перчинкою
Статті

Справжні дияволи. Мейсон Ґрінвуд та інші зірки МЮ, які вляпалися у скандали з перчинкою

Лютий 11, 2022
Наступне
Футбольні нацисти вибили “Десну” з єврокубків. Чому сіверяни не заслужили на співчуття?

Футбольні нацисти вибили "Десну" з єврокубків. Чому сіверяни не заслужили на співчуття?

Довбик і “Ноттінґем Форест”: що б українець отримав і чому його там вже не буде
Статті

Довбик і “Ноттінґем Форест”: що б українець отримав і чому його там вже не буде

автор: Павло Кушнєрук
Червень 26, 2022
0

Відповідаємо на низку важливих питань. Днями "Ноттінґем Форест" закрив опцію центрального нападника — придбав у берлінського "Уніона" Тайво Авоньї. Ми...

Читати більше

Останні коментарі

powered by CACKLE
Брутальний футбол

Брутальний футбол - про футбол відверто і з гумором

Ми в мережах

Теґи

"Аякс" Амстердам "Ворскла" Полтава "Десна" Чернігів "Динамо" Київ "Дніпро-1" "Зеніт" Санкт-Петербург "Леґія" Варшава "Манчестер Юнайтед" "Ноттінґем Форест" "Шахтар" Донецьк Іван Петряк Ігор Коломойський Ігор Харатін Андрій Борячук Андрій Тотовицький Артем Довбик Артем Мілевський Бернард Богдан Бутко В'ячеслав Чурко В Україні Валерій Бондаренко Владислав Кулач Владлен Юрченко Давід Нерес Едуард Соболь За бугром Ліга Європи Ліга чемпіонів Мілош Нінкович Олександр Алієв Олександр Воловик Олександр Зубков Олександр Караваєв Олексій Бєлік Пилип Будківський Руслан Маліновський Сергій Болбат Тайсон Ярослав Ракицький

© 2012 – Брутальний футбол

  • Головна
  • Статті
  • Інтерв’ю
  • Репортажі
  • Блоґи
Немає результатів
Переглянути всі результати
  • Головна
  • Статті
  • Інтерв’ю
  • Репортажі
  • Блоґи
  • Фентезі-ліга

© 2020 Брутальний футбол

Ввійдіть в свій аккаунт

Забули пароль?

Заповніть поля для реєстрації

Всі поля обов'язкові Ввійти

Відновити пароль

Введіть ваш e-mail для відновлення паролю

Ввійти