Зараз збірна Бельгії – це топ із топів, але є дуже великі сумніви, що так буде років через п’ять.
Збірна Бельгії переживає золоті часи. Вже важко згадати, коли “червоні дияволи” не були десь біля першого рейтингу ФІФА чи не називалися серед фаворитів якогось важливого турніру, будь то чемпіонат Європи, чи навіть і світу. Запитай будь-якого пересічного вболівальника – і він відразу ж назве імена Куртуа, Вертонгена, Альдервейрельда і Компані, Азара та Де Брюйне, Мертенса і Лукаку. Можливо, навіть молодших Азара і Лукаку згадає.
Та є одне дуже велике “але”: вік. Якщо Тібо Куртуа (28 років), Кевін Де Брюйне (29) та Ромелу Лукаку (27) можуть грати на високому рівні ще років з сім, то про інших таке не скажеш. Венсан Компані вже пішов зі збірної, а всім іншим – за 30.
Звісно ж, у бельгійців є покоління, що підростає. Давайте поглянемо на гравців до 21 року, які можуть сформувати нове обличчя збірної, та зокрема – зіграти сьогодні проти збірної Англії (“найжалюгіднішої збірної в історії” за версією Павла Кушнєрука).
Зіньо Вангойсден, центральний захисник, “Стандард”. 21 рік, 1 гра за збірну.
Вперше Зіньо надягнув футболку “червоних дияволів” ще за збірну U-15, після чого грав за команди до 16, 17, 18, 19 та 21 року, а кілька днів назад дебютував й за головну команду країни в товариському матчі з Кот-д’Івуаром, зігравши 78 хвилин.
Вангойсден настільки зумів вразити “Стандард”, що той не поскупився викупити його в “Інтера” за рекордні для Бельгії 11,7 мільйона євро! Ще раз: ніхто з бельгійських клубів ніколи не платив більше грошей за одного гравця, ніж Льєж за тоді ще 19-річного Вангойсдена. Зараз Зіньо 21 рік і в цьому віці він вже капітан “Стандарда”. Можна не сумніватися, що ще сезон-другий, і за ним вишикується черга із солідних європейських клубів.
Себастіан Борнау, центральний захисник, “Кьольн”. 21 рік, 1 гра за збірну
Борнау теж грав за всі можливі бельгійські молодіжки. І теж дебютував за бельгійців в товарняку проти Кот-д’Івуару, замінивши якраз Вангойсдена. Ось у нього перший матч вийшов – відірви і викинь, адже це саме Борнау привіз пенальті, з якого зрівняли рахунок.
Себастіан це не тільки надійність біля своїх воріт, а ще й справжня загроза чужим: у минулому сезоні він назбирав голів більше, ніж жовтих карток: 6 проти 5 у складі “Кьольна” в Бундеслізі. В цьому сезоні він продовжує бути основним в обороні “козлів”, зігравши 3 матчі з 3 можливих.
Ярі Версхарен, атакувальний півзахисник, “Андерлехт”. 19 років, 5 ігр за збірну
У свої 19 років мініатюрна (172 см зросту) зірочка “Андерлехту” вже встигла провести аж 5 поєдинків за першу команду “червоних дияволів”. Правда, поки що все це були виходи на заміну – сумарно Ярі награв лише нещасних 104 хвилин, та й цього вистачило, аби забити гол Сан-Маріно та зробити асист з ісландцями.
На користь Версхарена говорить його універсалізм, він здатний зіграти не лише атакувального півзахисника, а й діяти з глибини поля, а також на позиції правого вінгера. Саме тут він грав у останньому матчі проти Кот-д’Івуару.
В цьому сезоні Версхарен разом з Богданом Михайліченком спробують підняти з колін “Андерлехт” – бо з позаминулого сезону там все настільки сумно, команда вперше за 56 років не потрапила до єврокубків. У минулій кампанії виправити нічого не вдалося, “пурпурово-лілові” стали лише восьмими. Ми побажаємо хлопцям удачі в цій нелегкій справі, але поставимо помітку, що Версхарен – перший на продаж у випадку провалу.
Жеремі Доку, правий вінгер, “Ренн”. 18 років, 3 гри за збірну
Коли “Лідс Юнайтед” в останній день минулого трансферного вікна висмикнув з “Ренну” Рафінью, французи довго плакати не стали. Вони взяли отримані 18,5 млн євро, доклали зверху і занесли вже 26 млн в “Андерлехт” в обмін на Жеремі Доку.
Інтерес до Доку приписували “Ліверпулю” та “Манчестер Сіті”, але від таких пропозицій не відмовляються. Та й самому Жеремі буде набагато простіше адаптуватися в сусідній країні та пробитися до основи “червоно-чорних”, аніж зробити це в англійських грандах.
Швидкісний бельгієць з ганським корінням у збірній діє не на рідному правому, а на лівому фланзі, тож напевне мріє в матчі з англійцями забити гол а-ля Женя Коноплянка в 2012.
Алексіс Селемекерс, правий вінґер, “Мілан”. 21 рік, 1 гра за збірну
Ще один дебютант Бельгії в грі з івуарійцями. Вихованець “Андерлехта” (так, ще один) перебрався до “Мілану” минулого січня, де провів пів сезону у якості ротації у складі “росонері”. Однак побаченого виявилося достатньо, щоб італійці доплатили бельгійському клубу ще 3,5 млн євро (7 в сумі) та залишили його у себе.
Можливо, в цьому сезоні роль Алексіса для “Мілану” зросте, бо з трьох матчів Серії А він двічі зіграв з перших хвилин, а ще провів три гри (1 гол, 1 асист) у кваліфікації Ліги Європи. Настав час виходити на перші ролі і в збірній?
Хто ще є?
Є і трохи старші гравці – не зірки, але цілком добротні собі футболісти: Тімоті Кастань (24), Денніс Прат (26) та Юрі Тілеманс (23) з “Лестера”, Леандер Дендонкер (25) з “Вулвергемптона” (дивно, що не португалець, еге ж?), Доді Лукебакіо (23, “Герта”), Леандро Троссард (25, “Брайтон”), та й тій же-таки легенді “Ліверпулю” Дівоку Орігі лише 25 – інша справа, що йому потрібно грати, а не раз на рік карати “Барселону”.
То ж що чекає Бельгію?
Відповідаючи на вакарчуківське “Чи так буде завжди?” – швидше за все, ні, бельгійці не втримаються на провідних позиціях у світовому футболі, гравців рівню Едена Азара чи Кевіна Де Брюйне у них зараз не видно. Проте й посипати попелом голову не варто – десь в топ-20 вони точно будуть.
