Півзахисник “Олександрії” Дмитро Гречишкін минулого тижня забив гол у ворота донецького “Шахтаря”, порвавши сітку своїм пострілом. Це було настільки брутально, що хавбек “Сашки” привернув нашу увагу і ми запросили його в гості на інтерв’ю. Вийшло круто: футболіст розповів нові цікаві подробиці незарахованого голу Вернидуба у ворота “Олександрії” у півфіналі Кубка України, а саме, що сказав арбітр гравцям перед подачею кутового. Також Дмитро поділився своїми очікуваннями від збірної України на Євро, зізнався, чи продовжить контракт із “Олександрією”, спрогнозував володаря Кубка України цього сезону й розповів топовий анекдот про зятя і тещу.
– Програти “Львову” і виграти в “Шахтаря”. Тільки “Олександрія” так може, правда?
– І смішно, і сумно, якщо так коротко відповісти. Здавалося би, за рангом дві різні команди. Але, бачите як, там де мали брати очки з однією командою, а з іншою втрачати, то вийшло навпаки. Звісно, що було би супер взяти по максимуму, і з тим же “Львовом” і “Шахтарем”. Хочу сказати, що “Львів” змінився, не так і просто з ними грати, вони це довели, здобули перемогою над тією ж “Десною”, тому дійсно важко було із львів’янами взяти очки.
– Твій удар з пенальті порвав сітку воріт, що ти їв перед матчем?
– (Сміється – прим). Звичайний раціон, як завжди перед грою весь час, тому так вийшло. Я не знаю, що там із сіткою, можливо застаріла трішки. Мені надіслали повідомлення, що сітка була в порядку, ціла, може м’яч просто так потрапив, трішки курйозно вийшло. Найголовніше те, що шкіряний залетів у ворота суперника. Без поняття з якою швидкістю летів удар, бив на силу, як собі розрахував. Так і вийшло, знову ж таки повторюсь, що найголовніше те, що м’яч опинився у воротах, а сітку залатають, або нову поставлять. Можливо, це був якийсь натяк на це, поле змінюємо, то разом і з ним сітку теж треба (сміється – прим).
– Що відчуває футболіст, який забиває у ворота команді, яка по суті дала шлях у великий футбол?
– Я ось ще перед матчем думав з цього приводу, що “Шахтарю” ще не вдавалося забивати, граючи за інші команди: то через орендну домовленість не виходило, то якісь інші моменти. Ось перший гол і з пенальті “Шахтарю”. Так, був час, коли я виступав за “гірників”, зараз вже граю за іншу команду, тому потрібно просто йти далі. Тоді треба було забивати і виводити свою команду вперед – ось, що я відчував. Колишній чи ні, це вже… Час йде, для мене “Шахтар” вже колишня команда, а є теперішня.
– У тебе була ігрова практика в “Шахтарі”, ти дійсно грав за донецьку команду, чому не вдалося виграти конкуренцію і закріпитись в “Шахтарі” надовго?
– Десь, мабуть, програв ту ж конкуренцію, важко сказати. Якщо згадувати той період, коли команда ще була в Донецьку, то дуже сильна конкуренція була. Згадайте, що крім Степаненка, Хюбшмана, Фреда, Фернандо ще я був. Напевно був перебір по футболістах, когось треба було продавати чи віддавати в оренду. Можна сказати, що я був наймолодший та вирішили мене відправити в оренду тоді, ще в “Іллічівець”, ну і далі вже була оренда в “Зорю”, “Чорноморець”. Швидше за все, я програв конкуренцію, були гравці сильніші за мене на той час. Можливо, банально, але скажу так. Шкодуй, не шкодуй, це вже пройдений етап, навіщо шкодувати за тим, що вже сталося і вже не повернеш, так у кар’єрі відбулося, потрібно просто йти далі.
– Як вважаєш, “Динамо” заслужено стало чемпіоном?
– Швидше за все, що так. “Динамо” більш так цілісно провело сезон, тобто, де вони мали брати очки, там це й робили. У “Шахтаря” останню зустріч виграли, у них не було якихось перепадів. Зараз ми беремо двох наших грандів. Якщо говорити про “Шахтар”, то вони не так стабільно виступили в цьому сезоні, можливо, десь позначилося те, що в минулому році у них був великий відрив, думали, що і цього сезону так вдасться, але… У “Динамо” прийшов Луческу, дав новий імпульс команді, поставив гру, дисципліну. Вони дуже хотіли виграти, це було видно, навіть коли ми з ними грали домашній матч і вони вирвали на останніх секундах перемогу, команда була націлена на виграші, в кожній грі по максимуму брати очки і достроково стати чемпіоном. В принципі це в них і вийшло, тому швидше за все так – заслужено.
– Поразка від “Олександрії” і той факт, що “Динамо” – чемпіон, наблизили Каштру до відставки?
– Мені важко судити. Розумієте, ви зараз задаєте питання по “Шахтарю”… Ми спілкувалися трішки з хлопцями, то видно трішки було, мені так здається, що не такий настрій був. Ще до нашої гри було зрозуміло, що Київ чемпіонство вже не віддасть. Швидше за все, візуально так здається, що там будуть якісь зміни, якого плану: заміна тренера, футболістів. Це не нам вирішувати і, напевно ,треба трішки почекати і керівництво донецького клубу прийме рішення й буде робити вже ставку на наступний сезон.
– Як думаєш, Шаран би потягнув очолити “Шахтар”?
– (Сміється – прим). Я думаю, що краще Володимиру Богдановичу задати це питання, мені важко відповісти. Вважаю, що у кожного тренера, не тільки в Богдановича було би бажання очолити “Шахтар”, кожен коуч хотів би, а чи потягнув би… “Шахтар” – це великий клуб, тим більше для нашої країни, там не так легко, постійно ти працюєш під пресингом, треба, щоб у команди був результат, а крім цього ще видовищна гра, і голи потрібні, при цьому постійно намагатися давати молоді шанс, працювати з академією, продавати футболістів, щоб був попит, тому “Шахтар” – це така машина, що не кожному під силу тренувати такий клуб.
– Є такі вболівальники, які думають, що ви спеціально граєте погано і таким чином “плавите” Шарана, що можеш їм відповісти?
– Одне слово – маячня! Такого немає, це все маячня, те, що в нас є нестабільність по ходу сезону, то це так. Як ви вже перед цим запитували, що ми можемо одній команді, яка нижча рангом, програти, а в лідера виграти, у того ж “Шахтаря”, теж собі задаємо це питання, копаємося в собі чому так. Не знаю, можливо, наприкінці сезону якісь підсумки підведе керівництво, тренерський штаб, ще три гри залишилося до кінця чемпіонату, тому подивимося. Потрібно кінцівку зараз провести на хорошому рівні та по максимуму взяти очки, а там вже видно буде.
– Наступного сезону “Олександрія” буде без єврокубків, назви основні причини, чому так сталося?
– Повторюсь – нестабільна гра в цьому сезоні, якісь у нас перепади відбувалися, можемо два матчі виграти, а потім один чи теж два програти. Знову ж таки, на початку другого кола, з полтавською “Ворсклою” ніби то непогано грали, а програли. Потім “Інгулець”, “Львів”, тобто де хотіли би взяти очки, там не беремо. З тим же “Шахтарем” десь підсвідомо ти думаєш, що це гранд нашого чемпіонату, буде дуже важко, але, як бачите, взяли з цією командою три бали. Основне – нестабільність, ось це найголовніше, важко якщо чесно, тому що хотілося би грати і зайняти те місце, що дозволяє виступати у єврокубках, але, що маємо, те маємо наразі.
– Чому не вдалося пробитися у фінал Кубка України?
– Везіння, везіння. Були би більш удачні в серії післяматчевих пенальті, то вийшли би у фінал, а так будемо його дивитися по телевізору на жаль.
– Багато людей “гнали” на арбітра, що він вам дуже допоміг і “Зоря” ще мала в основний час вигравати. Що скажеш на це?
– Дивіться, я за грою спостерігав на трибунах, оскільки в мене була дискваліфікація. Був спірний епізод, те, що я бачив, незарахований гол Вернидуба з подачі кутового. Я розмовляв з хлопцями, то вони сказали, що суддя відразу говорив: “Перший дотик і я даю свисток”. Тобто пішла подача з кутового, Вернидуб пробиває і в цей момент арбітр свиснув, це звісно… Я не знаю, скільки таких ситуацій, буває, що одна на мільйон, людина забиває гол і свисток.
Зі сторони ніби здається, що це суперечливий момент, адже гравець забиває гол і суддя не зараховує. Хлопці ті, що були на полі, то говорили, що він відразу сказав: “Перший дотик і я даю свисток”, тобто він додав одну хвилину, а переграли дві додаткового часу. Це, звісно, курйозний епізод, дуже важкий, тут треба громадськості це якось пояснити. Знову ж таки, у нас арбітри не дають коментарі. Я нікого не виправдовую чи ще щось, просто кажу те, що сказав рефері футболістам перед подачею кутового.
– Хто виграє Кубок України? За кого будеш вболівати у фіналі?
– Мій прогноз – луганська “Зоря”. Єдине, що зараз в них важкий графік, дуже багато матчів перед фіналом. І з “Олімпіком” перенесений тур грали, але я буду вболівати за “Зорю”. Не тільки через те, що я колись виступав за цю команду, по грі вони мені більш симпатичні. Хотілося б, щоб саме луганська “Зоря” виграла Кубок України.
– У тебе два матчі за збірну України, які сталися ще у 2013-му році. Що далі пішло не так?
– Важко сказати, вже часу стільки минуло. Коли була ігрова практика в “Шахтарі”, був у всіх на увазі, на мене звертав увагу тренерський штаб збірної України. Як тільки пішов у оренду в “Іллічівець”, то, напевно, не показував ту гру, яка була гідна виклику в збірну, на мою позицію вже викликалися інші. Важко говорити, ти граєш, а виклику немає, напевно, не так себе проявляв.
– Який результат буде вважатись успіхом на Євро для нашої збірної?
– Мені здається, що тут потрібно йти по етапах. Перше завдання – це звісно, слід вийти з групи, а далі вже на кого потрапимо, то буде видно. Звичайно, що хочеться як можна далі пройти на Євро, але для початку треба вийти з групи.
Залежить все від того, яку гру ми покажемо, на кого потрапимо після виходу із групи. Звісно, що хотілося би більшого, якщо говорити прямо за результат, яким будемо задоволені, то це півфінал. Вважаю, що збірна України буде задоволена. Будемо вболівати за збірну до кінця.
– Хто зараз є справжнім лідером збірної?
– Маліновський – без варіантів, Зінченко, Ярмоленко, той же Степаненко, мабуть, ось ці футболісти. Дуже виділяється Маліновський, Руслан набрав форму і за збірну показує якісну гру.
– Хто з гравців “Олександрії” заслужив поїхати на Євро?
– Хочеться як можна більше прізвищ назвати і нікого не образити. Є, здається ж, розширений список, там і Лучкевич, Ковалець, Бондаренко, Паньків. Хотілося б, щоб до цих футболістів, як мінімум, прийшов виклик, вони себе проявили на тренувальному зборі та поїхали на Євро. Напевно, так відповім.
– Влітку в тебе завершується контракт із “Олександрією”. Які плани далі?
– Завершимо сезон і будемо дивитися, які пропозиції будуть на руках, вирішуватимемо, що робити далі. Давайте дограємо чемпіонат, після сезону будемо приймати рішення. Зараз не хотів би про це говорити, ще рано, УПЛ ще не завершилася.
– Шаран залишиться в команді?
– Питання не мені треба задавати, а керівництву клубу. Ми не володіємо такою інформацією, дійсно. Потрібно таке питати у керівників команди.
– Нещодавно був гучно заявлений і одразу ж провалений проєкт Суперліги. Які твої були емоції і ставлення до цього турніру?
– Мені здається, що спочатку потрібно вникнути у цей формат Суперліги. Мені здавалося, що це неможливо зробити і коли клуби почали виходити з цього турніру… Там зараз же три клуби залишилися: “Реал”, “Барса” і “Ювентус”.
Мені Суперліга виглядає неоднозначною як турнір. Я розумію, що на кону великі гроші, але для видовища… Знову ж таки, у чому принадність Ліги Чемпіонів: невеликі клуби на тлі “Барси”, “Реалу” можуть пройти кваліфікацію і виступати в ЛЧ. В цій Суперлізі такої можливості не буде, постійно гратимуть великі клуби з серйозними грошима, тому мені здається, що найближчим часом Суперлігу не запустять.
– Чому “Олександрія” не подала заявку в Суперлігу?
– А ми газон змінюємо, тому не можемо виступати (сміється – прим.). Ще й сітку треба змінити заодно, тому не потягнемо виступ у Суперлізі. Чого змінюємо газон? Та він, напевно, старший вас, поле застаріло, це всі розуміють.
Думаю, що це правильне рішення керівництва. Зараз займаються цим, верхній шар зняли, техніка стоїть на полі, все в процесі. Останню гру, можливо, проведемо у Кроповницькому, поки уточнюється, вдома точно не будемо грати, бо газон вже перерили. Якесь поле знайдемо і там будемо приймати.
– Розкажи про свою сім’ю.
– Дружина – Анастасія, син – Лук’ян. У нас якраз сьогодні річниця – шість років спільного життя (інтерв’ю було записано 29 квітня – прим.). З Настею знайомі дуже давно, більше десяти років, ми родом із одного міста – Сєвєродонецька. Якось так наша дружба привела до сім’ї. Сину 1,3 рочки. Дружина займається вихованням дитини та іншими побутовими справами.
– Коли востаннє ти був у рідному місті Сєвєродонецьк?
– Давненько там не був, востаннє – роки півтора-два тому. Просто часу не вистачає туди доїхати, багато кілометрів, трішки важко. Батьки до нас приїжджають в гості, і мої, і Насті, а на батьківщині востаннє був приблизно два роки тому.
– Чому у тебе приватний профіль в Інстаграмі?
– Тому що в мене був відкритий. Якісь сторінки почали додаватися, люди у яких три підписники, а самі підписані на 5-7 тисяч, реклама незрозуміла, тому закрив. Якщо я бачу, що адекватна і нормальна людина, то додаю.
– Скільки книг ти прочитав за своє життя?
– За життя? Важко сказати, я намагаюся читати: не скажу, що багато і не скажу, що й мало. Намагаюся завжди читати, коли є час. Змушую себе це робити (сміється – прим.).
– У вільний час: почитати книгу чи подивитися фільм?
– Намагаюся почитати книгу, саме змушую. Якщо прямо в кайф, то, звісно, фільм. Натомість стараюся себе переборювати і читати книгу.
– Традиція “БФ”: розкажи брутальний анекдот, або історію.
– Чоловік:
– Ти не повіриш, у нас у дворі слон заплутався у павутині!
Дружина:
– Перестань насміхатися над моєю мамою! Нехай відпочине в гамаку, подрімає…
