Жива легенда не тільки полтавської “Ворскли”, а й всього українського футболу, капітан, сім’янин, щира та відверта людина – Володимир Чеснаков сьогодні на “Брутальному Футболі”. Сезон завершився, “Ворскла” вийшла у Лігу Конференцій – що це за турнір, ми спробували розібратись із футболістом “Ворскли”. Також гравець розповів, чи отримала команда преміальні за вихід у єврокубки, наскільки сильно засмутився Кулач через те, що його не викликали до збірної України та оцінив потенційний успіх “синьо-жовтих” на Євро за 100% шкалою.
– Сезон завершено, “Ворскла” в останній момент влетіла в єврокубки. За що таке везіння?
– Везіння? Ну не знаю, я, загалом, вважаю, що це закономірний результат. Просто, що інтрига була до останньої секунди матчу, до завершальної гри. Думаю, що ось ця ситуація, як для вболівальників, тих, хто вболіває за “Ворсклу”, була просто фантастичною. Ми з хлопцями після матчу розмовляли, що це якийсь фільм чи казка, що в нас були мінімальні шанси і тут така радість – ми в єврокубках. Тому я не можу сказати, що це везіння чи ще щось, на мою думку закономірність, могли і раніше вийти в єврокубки, але все тягнулося до останньої гри.
– Боротьба за єврокубки велася до останнього туру. Завдяки чому вболівальники мали змогу спостерігати за цією інтригою до кінця чемпіонату?
– Основні фактори були в тому, що дві команди – “Ворскла” і “Десна” боролися за останню путівку в єврокубки. Якби два клуби виграли у завершальному турі, то в п’ятірку потрапила би “Десна” через різницю м’ячів і особисті зустрічі. У результаті все склалося так, як треба було нам, ось у цьому інтрига й була. Я думаю, що наші вболівальники зараз задоволені та так само радіють, як і ми, а фанати чернігівської “Десни”, мабуть, засмучені.
– Особисто ти вірив у те, що “Маріуполь” обіграє “Десну” в останньому турі?
– Чесно кажучи, то я за “Маріуполь” не скажу, що переживав, чи вірив у них. У мене було одне завдання: щоб наша команда виграла і ми зробили все, що від нас залежить. Я так і казав хлопцям, ми про це розмовляли, потрібно було вигравати в “Миная”, а там вже, як буде, так і буде, як Бог дасть. Як підсумок, бачимо, що все склалося на нашу користь.
– “Ворскла” гратиме в Лізі Конференцій. Що ти знаєш про цей турнір?
– Знаю, що це третій європейський турнір і рангом він буде нижче, ніж Ліга Європи – ось це всі мої знання про Лігу Конференцій. Я так розумію, що це можливість для команд, які ніколи не брали участь у єврокубках, або не дотягували до рівня Ліги Європи. Зараз у більшості команд з’явились шанси спробувати свої сили та пограти у Європі. Від України, окрім полтавської “Ворскли”, буде ще ковалівський “Колос” у цьому турнірі, луганська “Зоря” пробилась у Лігу Європи.
– Які очікування від Ліги Конференцій?
– Хочеться потрапити у груповий етап цього турніру й очікую, щоб нам трапились класні команди. Ось у нас був певний досвід, коли ми виграли бронзу УПЛ, зайняли третє місце та грали у груповому етапі Ліги Європи. Тоді нам випали хороші клуби, міста, стадіони, стільки всього було, щоб поїздити та подивитися на це все, як футбол і як він розвивається. Ось цього я очікую – гарних команд, перемог своїй команді, щоб ми перемогли у кваліфікації та потрапили у груповий етап.
– Як вважаєш, він дійсно потрібен, чи краще було би залишити ЛЄ і ЛЧ без додаткових турнірів?
– А ми зараз подивимось на саму організацію турніру. Ось він пройде і тоді ми зможемо з вами на цю тему поспілкуватися та я скажу, потрібен він, чи ні, тому що немає з чим порівнювати. Я ж знаю, яка Ліга Європи, а що з себе уявляє Ліга Конференцій – без поняття. Цей турнір дає змогу більшості команд брати участь, є клуби, які будуть грати на міжнародному рівні. Я думаю, що це непогано, але знову ж таки, точно вже зможу сказати по завершенні цього турніру.
– Отримали преміальні за вихід у єврокубки?
– Ні, прямо за вихід у єврокубки не отримали. Нам просто були обіцяні подвійні преміальні на “Минай”, саме за останню гру. А за те, що виконали завдання і вийшли у єврокубки, то ніхто нічого навіть і не обіцяв, і не знаю чи будуть давати. Можна сказати дякую керівникам за те, що вони обіцяють, те вони й платять.
– Владислав Кулач став найкращим бомбардиром УПЛ цього сезону – тут індивідуальна заслуга Влада, чи команда сильно допомогла?
– Я скажу, що це з обох сторін так. Його індивідуальна заслуга, адже голи треба забивати, це ж його майстерність. Друга сторона – це те, що і команда допомогла, адже Степанюк віддав йому стільки гольових передач, тому це заслуга колективу і його індивідуальна. Ну, давайте скажімо, що більше це заслуга Влада, щоб йому було приємно (сміється – прим.). Найголовніше, що вся команда за нього дуже рада, ми його у роздягальні підкидали, за нього вболівали, щоб він став найкращим бомбардиром, жартували й казали, що всі граємо на Кулача. Так його підкидали, що ледве стелю в Ужгороді не розбили (сміється – прим.).
– Кулач виставив вже поляну за найкращого бомбардира?
– Кулач у нас звір, він виставився. У нього напередодні матчу проти “Миная” був день народження і він ставив перед грою. У нас є така традиція, що в кого день народження чи якась подія, то ми виставляємо нашим тренерам, адміністраторам по пляшці чогось, віскі або коньяку. Виходить, що Кулач і за день народження поставив поляну і за найкращого бомбардира, у цьому плані – дуже добре. Наші адміністратори розпочали називати його “бомбардировщиком” (сміється – прим.), стільки снарядів, що казали, що вже нічого не можуть (сміється – прим.). Дозволили собі трішки випити по завершенню сезону, тим більше, що в нас була далека дорога. Ми їхали спочатку на потязі до Києва, а зі столиці вже на автобусі, тож по келиху пива випили.
– Зараз ходять чутки, що Влад покине “Ворсклу”. Яка твоя думка?
– Для мене, звісно, як капітана, як футболіста “Ворскли” та й взагалі для всієї команди – це дуже важливий гравець. Я б хотів, щоб він залишився і далі продовжував приносити користь і “Ворсклі”, і собі. З іншого боку, якщо у нього є пропозиція продовжити кар’єру, особливо десь у європейському чемпіонаті, то я буду тільки радий за нього. Ми з ним розмовляли, то він казав, що ще сам нічого не знає. Я більше хотів би, щоб він залишився, це дуже класний гравець та в нього людські якості на найвищому рівні. З Кулачем я б пішов у будь-який бій чи розвідку, це дуже хороша і надійна людина, він справжній пацан, на якусь “стрєлу” в Полтаві його можна кликати, якщо треба буде, то він комусь “втащить” (сміється – прим.).
– Найкращий бомбардир УПЛ не отримує виклик у збірну України – нонсенс чи як?
– Ну, загалом, я думаю, що так – нонсенс. У нападника основне завдання забивати голи, він забив стільки м’ячів, став найкращим бомбардиром УПЛ у цьому сезоні. Вважаю, що можна було хоча б у розширений список його внести, а так просто не викликали. Влад засмучений, команда теж, ми підтримуємо його.
– Які в тебе очікування від Євро?
– У мене хороші очікування. Хочеться, щоб команда дійсно показувала той рівень гри, який демонструє останнім часом. Це я не беру до уваги матчі проти Казахстану і Фінляндії, коли наші зіграли внічию. У збірної України з’явився стиль, команда грає першим номером і мої очікування, щоб хлопці пройшли якомога далі на Євро, показали гідний рівень футболу, за яким приємно стежити.
– Скільки відсотків можеш дати на перемогу наших на Євро?
– Нехай буде десь відсотків двадцять.
– Зараз я так розумію у “Ворскли” буде відпустка. Скільки часу відпочиватиме?
– Так, зараз у нас відпустка. Попередньо нам сказали, що ми будемо відпочивати до 18-го червня, десь так ми маємо зібратися командою. Перша гра в нас має бути 22-го липня в Лізі Конференцій, а УПЛ, здається, стартує 25-го числа. Виходить, що ми більше як місяць відпочиватимемо.
– Які в тебе плани на цю відпустку?
– Поки що вдома, насолоджуємось проведення часу із дітьми. 19-го травня плануємо полетіти у Туреччину на 12 днів сім’єю, щоб відпочити. Загалом, потім ще залишиться час для підготовки до зборів, ось такі плани. Їдемо відпочивати сім’єю, з дружиною і трьома дітьми. Наймолодша – Віра, їй 1.4 роки, Максу – 5 і Микиті третього червня буде 9 років. Дружині так, як і мені – 33. Познайомились з нею банально і просто, після гри на дискотеці Вова прийшов, побачив симпатичну дівчину й закрутилося, завертілося, наробили дітей, тепер з ними тусуємось зі всіма (сміється – прим.). З жінкою одружились десять років тому.
– Найбільш пам’ятна відпустка у твоєму житті?
– Найбільш пам’ятна – минулого року. Це вийшло після карантину: ми поїхали з сім’єю у місто Бодрум, це Туреччина. Виходить, що в такий період там холодно, а це ми поїхали, був дуже класний готель, вже нагрілося Егейське море. Там мені так сподобалося проведення часу з сім’єю, що коли ми поверталися додому, обідали перед виїздом, то Макс мені каже: “Тато, а ну ущипни мене”. Я запитав що сталося, а син відповідає: “Та я не знаю, чи я сплю, чи то мені сниться, що тут так класно”. Ось цю відпустку найбільше запам’ятав, нам усім дуже сподобалося.
– Ти рекордсмен “Ворскли” за кількістю зіграних матчів. Як думаєш, хто тебе може наздогнати?
– Не знаю, я навіть над цим і не задумуюся. Якщо так взяти по логіці, то це мають бути ті, хто тут виступає. Це в нас може бути Саня Скляр, Сапай, Паша Ребенок, Пердунька. Звичайно, що я дуже пишаюся таким результатом, що я так довго в команді, стільки років і сил віддав “Ворсклі”. Вона мене зробила, як футболіста, а я їй повертаю усі борги, вона для мене, а я – для неї. Я задоволений і є почуття гордості за те, що весь час у такій команді.
– Які в тебе ще особисті цілі разом із “Ворсклою”?
– Перше – це хочеться подивитися, що ж це за такий турнір Ліга Конференцій, пройти якомога далі, потрапити у групу, щоб “Ворскла” засвітилась на міжнародній арені. Якщо брати в УПЛ, то хотілося б повторити бронзові нагороди, ось цей успіх, який у нас був кілька років тому. Хочеться, щоб “Ворскла” завжди була у призових місцях.
– Нещодавно в УПЛ дебютувала чергова жінка-арбітр Анастасія Романюк. Так скоро вже чоловіки зникнуть з арбітражу в Україні, правда?
– (Сміється – прим.). Так, можливо вже незабаром якась футболістка дебютує (сміється – прим.). Я жартую. Якщо робить свою справу добре, то дають шанс.
– Яке твоє ставлення до жінок у футболі?
– Повторюся: якщо роблять свою справу добре, то я нормально до цього відношуся. Все залежить від результату, якщо вдало судить жінка, то нехай далі цим займається, якщо ні, то навіщо тоді брати, бо є чоловіки. У мене тут немає ніяких переваг, головне, щоб на футбольному полі було все справедливо і чесно.
– Хто зараз найкращий арбітр в Україні, на твою думку?
– Я можу назвати Віталія Романова, мені подобається, як він судить. Навіть його манера поведінки на футбольному полі. Раніше мені дуже подобався Юрій Вакс, якось я помітив, що, коли він судив, то ми й у “Динамо” вдома 3:1 вигравали. Ну, і подобається, як він спілкується.
– Вісім червоних карток у “Ворскли” в цьому сезоні – рекорд команди. Розкажи, як вам це вдалося?
– Жах! Не можна так, потрібно над цим попрацювати, тому що це дійсно неможливо. Вісім червоних карток, я навіть не знаю, як вам це пояснити, як це вдалося, чи це емоції, чи ні. Бували різні вилучення, заслужені та не дуже, але з цим треба боротися, однозначно. Це і дисципліна й загалом так не повинно бути.
– У тебе чотири жовтих в двадцяти трьох матчах – загалом, нормально, так?
– Загалом, так. У мене бувало і трохи більше у деяких сезонах, а це ще нормально. можна сказати, що чисто провів цей чемпіонат.
– Яка команда тебе найбільше здивувала в цьому сезоні?
– Напевно, “Динамо”, у приємному плані. Я дивлюся, як вони виходять на гру, один за одного, видно, що в них не просто слово “команда”. Вони виходять на поле і вона дійсно є. Це стосується не тільки 11 гравців, а й побуту, запасних, всього. Помітно, що команда жива, футболісти переживають один за одного, у них була ціль виграти чемпіонат і вони її добилися.
– Якби в тебе була пропозиція з “Динамо” чи “Шахтаря”, ти би прийняв її чи залишився вірним лише “Ворсклі”?
– Важке питання, це треба сідати й думати. Я зараз точно не скажу, не хочу лукавити, це потрібно буде дійсно сісти та добре подумати, вирішити, що робити.
– Які позиції полтавській команді потрібно підсилювати, щоб поборитися за чемпіонство в наступному сезоні?
– Усі. Серйозно. Ви знаєте, що ми зараз грали матч проти “Миная” і нас було десять людей. У когось травми, хтось під карткою чи ще щось. Так вийшло, що було десять хлопців перед останньою грою. Челядін у нас був одинадцятий, але він в останній момент захворів вітрянкою. Решта у нас – лише молоді, з дубля, U-19. Заявка на поєдинок була повна, але знаєте, ось там є, наприклад, основні гравці, які грають протягом усього чемпіонату, їх має бути десь 15, а зараз навіть на заміну не було тих, хто в основному грає. У нас тільки молодий Данило Кравчук вийшов на заміну, то він раніше грав, деколи виходив і підсилював гру з лави запасних. Вийшов Олександр Кожевніков, але він перший раз, другий раз у заявці, ось відбувся дебют. Для того, щоб боротися за чемпіонство, потрібно підсилювати лінії, щоб була конкуренція і не було такого, що немає з ким грати через травми чи картки.
– Назви трійку футболістів УПЛ, яких би ти хотів бачити у “Ворсклі” в наступному сезоні?
– Андрій Тотовицький, Дмитро Гречишкін, Кирило Ковалець. Але я можу не тільки трьох так назвати, бо нам багато хто треба (сміється – прим.). З київського “Динамо” взяв би Іллю Забарного, а з донецького “Шахтаря” – Тараса Степаненка.
– Якби ти мав три бажання, що б загадав?
– Ну, перше: щоб у нас із дружиною вдалося виховати з наших дітей справжніх людей. Друге, щоб наші батьки були здорові та живі. В мене ось у вересні тата не стало, хочеться побажати усім здоров’я рідним та близьким. Третє бажання – навіть не знаю, що сказати, хочу, щоб вийшло у майбутньому об’їздити світ, подорожувати, подивитися багато країн.
– Пригадай свій найкращий матч у єврокубках.
– Зрозуміло, що відразу пригадується гра проти лондонського “Арсеналу”, тому що забив гол. А по самій грі, якщо брати, то я б назвав поєдинок вдома проти хорватської “Локомотиви”, де ми програли 2:3. Мені ось ця гра сподобалась, можу виділити як найкращий матч. Мені тоді теж вдалося гол забити.
– З ким би хотів зустрітись на євроарені наступного сезону?
– Розповідали, що ніби, як “Ліверпуль” може брати участь у Лізі Конференцій. Якщо я не помиляюся, то було б дуже класно.
