“Брутальний Футбол” реагує на трансфер Мартіна Едеґора в “Арсенал” і відповідає на вічне питання.
Мартін Едеґор повноцінно приєднався до лондонського “Арсеналу”, чим дав підґрунтя для жвавих суперечок в медіапросторі. Тут дві сторони медалі: в ньому бачать недалекого хлопця, який побоявся конкуренції в Мадриді та водночас амбітного футболіста, що хоче рухатися вперед, а не полірувати лаву запасних. Хіба це не причина піти? Ще й яка.
Давайте спробуємо відповісти на вічне питання, яке зустрічалося науковцями ще на наскельних малюнках: бог чи лох? Розставимо всі крапки над “і”.
Лох
Едеґор сприймається аудиторією як невдаха через видані цією ж аудиторією аванси. Ви пам’ятаєте отой хайп, який виник навколо норвежця взимку 2015-го? “Реал” купує шістнадцятирічного школяра, дає йому зарплатню в більш ніж 2 мільйони євро і залучає до першої команди. Нічого собі! Мартін фотографується з Кріштіану Роналду та Хамесом Родріґесом, зростає в кантері під наглядом самого Зінедіна Зідана — що ще треба для повного щастя?
Втім, щось не так: Едеґор демонструє свій характер — не подобається схема, підібрана Зіданом, плюс, над головою нависає батько, який всіма правдами-неправдами прагне підсунути чадо ближче до основи (п’ять тренувань на тиждень, прописаних за контрактом, не хочете?). Логічно, що Мартін мало спілкується з партнерами по кантері та тримається обабіч; як підсумок, він за зрозумілими причинами не потрібен ні Карло Анчелотті, ні Зідану та перетворюється на відвертого “пасажира”. На виході — 63 матчі, проведені в “Кастільї”, 5 голів та 8 результативних передач. Стата, м’яко кажучи, не найс.
Складно сказати, чи хворів Едеґор зірковою хворобою. А от від гіперопіки постраждав точно: Ганс Ерік Едеґор як колишній професійний футболіст краще знав, як треба працювати з сином (дійсно, нащо Зідан?) і контролював його кожен крок. Ми б не здивувалися, якби склалася класична історія: міг вийти типовий закомплексований татовий синочок, абсолютно неготовий до самостійності, як-от, наприклад, Ален Халілович (до речі, де він? Виявляється, в двадцять п’ять без клубу і біля розбитого корита). На щастя, Мартін пішов правильною стежиною.
Другий момент стосується сучасності: так, Едеґор класно виглядав в “Реал Сосьєдаді”, проте не став битися за місце під сонцем по поверненні в Мадрид. Хіба це не поведінка лоха? Змиритися з наявністю більш кваліфікованих конкурентів і “злитися” за першої нагоди? Судіть самі: Тоні Кроос наразі травмований, Феде Вальверде ще не відійшов від наслідків минулих пошкоджень — хіба не сприятливе середовище, щоб хапатися за шанс? Тим паче Анчелотті задекларував, що перевірить усіх; можна не боятися, що когось проігнорують і швиденько “спишуть”.
Едеґор спасував і відправився туди, де гарантовано отримає практику. Лондонський “Арсенал” — доволі хитка конструкція, фактично норвежець добровільно прирік себе на відсутність єврокубків і низку проблем, супроводжуваних убогістю “канонірів”. Не кажіть, що це не так: інакше б не сталася поразка тому ж “Брентфорду”. Під Мікелем Артетою давно горить земля і саме з ним зв’язався Едеґор. Так-так, вердикт напрошується сам собою.
Бог
Едеґор не заслуговує такого хейту, якщо знати деталі. В “Реалі” майже ніколи не розглядали юнака як повноцінну бойову одиницю, до того ж Карло Анчелотті ще за першої каденції не знав, що з ним робити. Все просто: тренер отримав у розпорядження футболіста, якого не просив.
“Коли Флорентіно Перес купував Едеґора, я просто повинен був це прийняти. На додаток до всього, президент вирішив, що Мартін повинен провести 3 гри за першу команду. Це був такий піар-хід. Едеґор може стати найкращим у світі, але мені все одно, тому що я не просив купувати цього футболіста. Це покупка — просто піар”,
сказав італієць в 2016-му.
Зрозуміло, що це не скидає з плечей Мартіна відповідальність за провалений період в “Кастільї”. Флорентіно Перес сподівався просунутися на скандинавський ринок, проте глобально прорахувався: хлопець, оповитий своїми мульфільмами в голові, займався бозна-чим, але не футболом. Анчелотті на нього не покладався і, мабуть, радо видихнув, коли Едеґор скотився вниз — банально немає з ким працювати.
Скандинав зробив найголовніше: дистанціювався від батька і став тверезо оцінювати речі. Ось як він описав свій перехід в шістнадцять у більш зрілому віці:
“Це було злегка шалено, якщо чесно. Я не до кінця усвідомлював, що відбувається, тому що був дитиною. Я завжди чекав від себе більшого, ніж інші. Найважче — зробити так, щоб я сам був задоволений собою”.
Мартін усвідомив вину і не захотів сидіти на місці. Комусь може здатися, що оренда в “Геренвен” — помилка, яка взайве підкреслила безталанність півзахисника. 43 матчі, 3 м’ячі та 5 асистів — як тут не засміятися? Родзинка в тому, що Едеґор приїхав в Нідерланди не до кінця сформованим виконавцем, тож керманичу “суперфризів” Юрґену Стреппелу довелося заново вчити норвежця. А чим він міг похизуватися? Нарізками на YouTube?
Подальший перехід у “Вітесс” показав, що Едеґор як пластилін — можна щось ліпити, якщо він знаходиться в правильних руках. Лєонід Слуцький вміє розвивати молодь (у цьому ми переконалися на прикладах Алана Дзаґоєва, Алєксандра Головіна та Хвічі Кварацхелії) і норвежець не став винятком.
Якщо Стреппел поставив Мартіна на ноги, то Слуцький зробив з нього універсала, розширив спектр можливостей, вписав у ряд тактичних схем і дав добро на креатив.
“Неможливо щось спрогнозувати в футболі, потрібно постійно працювати та розвиватися. “Вітесс” – це однозначно не крок назад. Я відчуваю, що прийшов в ідеальне місце, щоб зробити наступний крок. Я щасливий, де зараз знаходжуся”,
зізнався Едеґор в одному з інтерв’ю.
Гріх на щось жалітися: з огляду цифр центрхав видав відмінний, найрезультативніший сезон у кар’єрі. Так, в кампанії 2018/19 він взяв участь у 39 поєдинках, впродовж яких відзначився 11 голами и 12 передачами. Нічого собі!
Оренда в “Реал Сосьєдад” сприймалася логічним, виваженим кроком: Едеґор “бустанувся” у середовищі, де це дають зробити, та повернувся туди, де від нього чекають певний рівень. Якби Мартін облажався в Сан-Себастьяні, ми б сміливо записали його в аутсайдери і ось зараз би не розводили балачки. Однак футболіст вразив нестандартним підходом, відкритістю, готовністю вести гру і диктувати свої умови. Шикарний початок розіграшу 2019/20, непогана середина і змазана кінцівка натякнули, що Едеґор все ще росте і не збирається зупинятися на досягнутому.
Мартіна визнали одним із відкриттів сезону, “Marca” (між іншим, промадридська газета) взагалі вписала його до символічної збірної. Потрапляння в єврокубки, вихід у фінал кубка Іспанії — це не показник? Це відсутність амбіцій і привід затаврувати гравця лохом?
А, не дотягує до мадридського “Реалу”? Риторика така: що Зідан, що Карло Анчелотті тиснуть на те, що Едеґор не хоче конкурувати та з власної вини прагнув покинути “Сантьяґо Бернабеу”. Цікаво, чим це викликано? Планувалося, що Мартін проведе в “Сосьєдаді” два роки, однак оренда була розірвана — він нібито знадобився Зідану.
Визнаємо, норвежцю частково не пощастило травмою, але 367 хвилин дають підстави робити позитивні висновки? Оскільки Едеґора видерли з Країни Басків, де він прогресував, то де обіцяна практика в “Реалі”? Чи не краще піти?
Повернувшись до Іспанії, Анчелотті повів себе досить демократично: сказав, що вірить в Ґарета Бейла, Іско, Марсело — всіх-всіх-всіх. Правильна тактика, яку сприйняли неоднозначно: Іско — кабан, Бейл — гольфіст, а Марсело (пробачте, капітан Марсело) давно скис і за адекватної конкуренції не пройшов би до одиннадцятки. Зате Едеґор вже у Лондоні.
***
Едеґор продемонстрував на тривалій дистанції, що не є тупоголовим бігунком. Якось дуже підозріло, що йому не хочеться грати в найкращій команді в історії футболу. Зате є факт: молодь в стані “вершкових” не особливо додає (Родріґо, Вінісіус Жуніор, Марко Асенсіо, який натякнув, що всім задоволений і не хоче виходити з зони комфорту — прикметні приклади).
На нашу думку, Мартін вчинив абсолютно правильно, що поїхав на Туманний Альбіон. В Едеґора НЕМАЄ ЧАСУ ЧЕКАТИ, йому необхідно ГРАТИ, щоб не залишитися таким, яким його бачать хейтери. Не забувайте, що норвежець старший на три дні, ніж Кіліан Мбаппе — поки один шукає себе, інший рахується претендентом на “Золотий м’яч”. Такі справи.
А, ну і ще одне: Андрію Луніну треба вчинити так само, як і Едеґору. Досить уже.
