Знаєте, чого не люблю найбільше? Пустого “трьопу” – “триндєжу”, особливо до того, як щось має відбутись. “На Євро 24 команди, рівень чемпіонату впаде”, – мололи язиком різні експерти, серед яких безліч відомих і поважних людей – Віктор Вацко, скажімо. “Австрія і Бельгія – приховані фаворити Євро”. “Команда Х” “на ізічах” переграє таку-то команду”. Як на мене, всі ці тезиси були спростовані протягом попередніх п’яти днів, у які вмістився перший тур Євро-2016.
По-перше, безглузде побоювання про те, що єврофорум буде “не таким топовим, як раніше”, не справдилось. Особисто для мене він уже цікавіший, ніж наше напівдомашнє минуле Євро, коли з групового етапу можна згадати мінімальну кількість матчу, які справді потішили (і то завдячуючи грекам). Тут же ми маємо дуже рівну боротьбу команд. Це лише підтверджує результати відбіркової компанії – так, тепер у Старому Світі у футбол більш-менш грати уміють і можуть всі. Ну, мабуть, крім новачків Гібралтару та Косово, але ж потрібні ще команди для Ярмоленка, Кріштіану та їм подібним бомбардирам, аби покращувати гольовий доробок для історичної статистики. Тобто так – “автопарком”, “броньовиком”, “маршруточкою” або на “ровері”, але створити проблеми навіть топ-збірній може будь-яка команда. Тож від ставок я б утримався, навіть, якби мав на це внутрішню слабість. Всі раніше названі “тіньові” фаворити (так звані) наразі “злилися”. Втім, робити висновки зарано з кількох причин – тепер ті, що програли, змушені стануть злішими, бо втрачати їм нічого. Ну і взагалі прогнозувати щось на цьому Євро – справа Вані Грубяка. Я ж не здивуюсь нічому, адже на Євро відіграють роль вкрай багато факторів – фізична, психологічна готовність, реалізація моментів, спортивна злість, фарт. І саме завдяки останньому компоненту може відбутись що завгодно.
Тепер же трішечки розслабимось і пригадаємо найбільш пам’ятні епізоди 1-ого туру. Зараз ви зрозумієте, що насправді ми пережили доволі яскраві матчі (звісно це стосується тих, хто дивився усі, або більшість чи добру частину ігор).
Зустріч-відкриття між “півнями” та “циганами”, як подавав цю вивіску “Брутальний Футбол”. Очевидний “лідер” та абсолютний “андердог” задали тон, здається, всьому турніру. Підопічні Дешама мало не “поперхнулись” ромами і відскочили завдячки божественному голу Пає, який поки є претендентом на один з найкращих на чемпіонаті. Матч натякнув на те, що далі легко нікому не буде та варто прикусити язик в судженнях національних команд, поки не побачиш їх у справі на полях Франції.
Другий день – і ще три матчі. Заруба між братюнями швейцарцями та албанцями. Величезна кількість моментів в обох команд, бідолашні албанці, програючи, були ще й в меншості, та в кінцівці могли покарати за нереалізацію буржуїв. “Но, не получилось”. Зате “получилось” у Вельсу дотиснути в кінцівці словаків, а також русакам вдалось з нічого вискользнути з-під рук англійців. Чесно, британці знову розчаровують. Якщо Вельс пройде далі на Євро, ніж команда Ходжсона, не дивуйтесь.
Бог любить трійцю, тож цілком логічно, що Україна зіграла третього дня. Однак Бог в той день попивав баварський пивас і захрумував сосисочками, тож дива ми не витворили, бо треба своє хороше пиво випускати. А ось матч турків і хорватів сподобався. Зокрема у виконанні хлопців “в клітинку”. Якщо проводитимуть Євро так рівно і надалі, можуть і справді вистрелити – мають для цього абсолютно усе. Матч поляків з ірландцями не дуже хочеться згадувати – це правда. Єдине, що тішило в матчі – це прізвища поляків. Наче володію польською, подобається їхня мова, але все одно не міг не орнути кілька разів “в голосіну”, коли “мочив” Капустка і хитався на лавці Навалка.
Потрачено. Це про матч Іспанії та Чехії. Ще б вибороли нащадки моравців пунктик, “зацепились бы очечечком”, не було б шкода 90 хвилин перегляду матчу. А то так і хочеться сказати: “дивився, вірив, вболівав – …”,- там далі по тексту ви знаєте, що робив. Шкода чешків, шкода Чеха, бо таке відчуття, що покарання у вигляді невиходу з групи на ЧС-2014 стало слабким покаранням для Червоної не Фурії. Вальяжненько, повільненько, натужненько, беззупинний “тік-так”…. Пардон, не хейтер, але вже краще албанців із швейцарцями ще раз передивитись. Направду. Без Іньєсти ця команда зробила рівно б нічого. Ось так категорично.
А ось шведи з ірландцями в доволі рівний футбол зіграли. Варто було подивитись хоча б задля епіку під назвою “Як набирати очки, не пробиваючи в площину воріт”.
Ну і вишенька на тортику – матч Італія-Бельгія. Букмекери спільно з журналісточками та “ікспертами” прокачали Бельгію в пресі, Італію взагалі ледь не до аутсайдерів групи віднесли, а ті – бац і хлопнули золоте покоління бельгійців, яке точно золотим не стане, якщо гратиме в подібному ключі (читайте: не знайде “правильного” тренера). Команда Конте неймовірно сподобалась. Як Раньєрі й обіцяв – це “Лестер” у вигляді національної команди. Якщо зорі складуться, можуть навести шороху. Не кажу, що виграти, але запам’ятатись точно. Як-от турки в 2008-ому.
Останній день 1 туру – фінальний радісний акорд і логічне завершення усіх попередніх ігор, які нашептували на вухо, що от-от відбудеться щось цікаве. І “мадяри” з ісландцями це зробили, давши на обламаного клика розпіареній Австрії (показали, хто сильніший в імперії, респект) та португальцям відповідно.
Тепер усі любителі помудрувати напередодні ігор можуть зайнятись улюбленою справою Йоахіма Льова й пограти в кишеньковий більярд. Це буде для них куди кориснішим, ніж розведення порожніх розмов. Найцікавіше лише починається і ми навіть не знаємо, де воно заховано, будьмо відвертими! І це – найчудовіше, . що може бути на цьому великому святі футболу. І навколофутболу теж. Втім, на це потрібен окремий огляд 1-ого туру.
С.С., головний редактор проекту “Брутальний Футбол”
