Повернення збірної України до Дніпра у місті чекали цілих 10 років. Останній раз наша команда зустрічалась на полі «Дніпро-Арени» зі збірною Англії у легендарному матчі відбору на ЧC-2010 у 2009 році. Ми тоді перемогли з рахунком 1:0, а гол забив ніхто інший, як Сергій Назаренко. Потім Дніпро не отримав право на проведення матчів Євро-2012, а далі й взагалі наче усі забули про більш ніж тридцятитисячний стадіон у місті-мільйоннику. У 2018 році дніпрянам пообіцяли, що проведуть товариський матч з Турцією. Але не все сталося так, як гадалося, адже проти проведення матча в Дніпрі виступив тренерський штаб збірної Туреччини на чолі з Мірчею Луческу. Врешті-решт матч відбувся в Анталії і завершився нудним рахунком 0:0. І ось, коли вже ніхто не сподівався, що збірна повернеться до Дніпра у найближчому майбутньому, містян обрадували: Україна зіграє товариський матч зі збірною Нігерії.
Першою думкою багатьох вболівальників було щось на кшталт: “Що з себе являє збірна Нігерії, та чому саме ця команда”? Нігерійці – триразові володарі Кубка африканських націй, шестиразові учасники чемпіонату світу. На цьогорічному Кубку африканських націй вони завоювали бронзу. Це молода команда (середній вік гравців складає 23,4 роки) з гравцями, більшість яких грає за різні європейські клуби. Наприклад, півзахисник Алекс Івобі – вихованець футбольної школи клубу “Арсенал”, який навіть виступав за юнацькі збірні Англії. У серпні він перейшов до “Евертону”, у складі якого вже встиг відзначитися 1 голом.
Цікавою особистістю є й тренер “суперорлів” (так називають збірну Нігерії) – німець Гернот Рор. Більшу частину ігрової кар’єри він провів у французькому “Бордо”. З ними він приїзжав до України у 1985 року грати у четвертьфіналі Кубку чемпіонів проти “Дніпра”, щоправда, гра відбулась на стадіоні у Кривому Розі. Команда тоді прилетіла до Києва і далі мала добиратись літаком, але через погану погоду їй сказали їхати потягом. Ситуація була поганою, навіть федерації встигли почати перемовини. Але погода таки налагодилася, і футболісти полетіли до Кривого Рогу. Після нічиєї у Бордо, суперники знову зіграли 1:1 на українському полі, але французька команда тоді пройшла по пенальті. На післяматчевій прес-конференції він зазначив, що з тих часів багато речей змінилося на краще у нашому місті, у нашій країні. Він був радий повернутись і побачити це.
За день до самого матчу збірна України провела відкрите тренування, яке відвідало 7 тисяч вболівальників. Атмосфера була чудова – гравці розминались у чудовому настрої та жартували. Вболівальники, особливо малеча, чекали на улюблених футболістів, щоб взяти автограф і зробити пам’ятне фото. Деякі були настільки завзятими, що перелазили через огорожу на сектор для преси, або навіть стрибали з сектору і намагались наздогнати футболістів біля поля. Але загалом все пройшло спокійно.
Крім того, перед початком тренування Андрій Павелко вручив орден “За заслуги” III ступеня чемпіону світу серед 20-річних Андрію Луніну. Під час нагородження всієї команди в Києві Андрій був в заокеанському турі з мадридським “Реалом”, тому нагороду він отримав лише зараз.
Очікування від гри у вболівальників були позитивні, майже усі очікували перемоги синьо-жовтих і великої кількості забитих голів. Україна вже 6 разів грала з африканськими збірними, переважно, це були товариські матчі. Лише з Тунісом ми грали на чемпіонаті світу 2006 року, перемігши з рахунком 1:0 – гол забив Шевченко з пенальті. Статистика протистоянь з африканськими збірними позитивна: жодної поразки, 3 перемоги, 3 нічиї.
Вчорашня зустріч у Дніпрі статистику таки не зруйнувала, адже матч завершився бойовим результатом 2:2. Хоча рахунок міг бути зовсім іншим.
У стартовому складі дали себе проявити Соболю, Коваленку, Бурді, Циганкову, Караваєву, Мораєсу та Луніну на воротах. Не встигла команда увійти в ритм гри, як на 3 хвилині ми вже пропустили м’яч. Вищезгаданий Івобі віддав м’яч на Арібо, який потужно пробив по воротах. Одразу стало ясно, що ця гра – перевірка міцності та майстерності Луніна, адже протягом наступних хвилин йому довелось рятувати ворота від серйозної небезпеки ще декілька разів. В українців були можливості зрівняти рахунок, але моменти не були такими гострими, як в африканських футболістів. На 33 хвилині у ворота збірної України був назначений пенальті через фол Караваєва. Удар спокійно реалізував Віктор Осімген, нападник із бельгійського клубу “Шарлеруа”. Одразу після другого пропущеного голу була проведена заміна: замість раніше травмованого Мораєса на поле вийшов Яремчук. На щастя, потім виявилося, що бразилець лише забив м’яз.
Ще перший тайм запам’ятався банером, який фанати розтягнули на центральних трибунах “Дніпро-Арени”. “UEFA, SC Dnipro-1 is a Kolomoyskiy’s scam”, що перекладається як: “УЄФА, “СК Дніпро-1″ – це афера Коломойського”. Загалом протягом гри з фанатської трибуни було чутно і звичні негативні заряди проти “СК Дніпра-1”, і заряди на честь ФК “Дніпро”.
Другий тайм розпочався жваво, декілька небезпечних моментів мали обидві збірні. Вболівальники не затихали ні на хвилину, женучи гравців вперед. Врешті-решт на 78 хвилині забив Зінченко. Не встигли нігерійці прийти до тями, як на 79 хвилині рахунок зрівняв Яремчук. Гол ледь не відмінили через те, що всі почали апелювати до арбітра за гру рукою. Варто зазначити, порушення все ж таки було, хоча скоріш за все, ненавмисним. Проте головний арбітр порадився з лайнсменом, який завірив його, що Яремчук прийняв м’яч грудьми. Рахунок залишили 2:2. Наступні заміни та зупинки гри через травми футболістів трохи збили темп, але Україна все ще мала шанс вирвати перемогу. На додаткових хвилинах декілька небезпечних моментів було у Коноплянки. Він навіть забив на останній хвилині, але цього разу арбітр зафіксував справедливий офсайд.
Поєдинок завершився, гравці направились дякувати вболівальникам. Особливо палко на стадіоні вітали Коноплянку та Луніна.
Шевченко заявив на післяматчевій прес-конференції:
“Перш за все, хотів би подякувати вболівальникам, які сьогодні прийшли на матч. Як для товариського матчу атмосфера була просто фантастичною! Що стосується самої гри, то в першому таймі ми хоч і часто помилялися, але найголовніше, що команда не змінила своїм принципам. Команда намагалась контролювати м’яч, грати у різнобічний цікавий футбол. У першому таймі нам не вистачило балансу. Було багато помилок і обрізок, особливо в передачах в середині поля. У другому таймі ми внесли корективи, трохи змінили структуру гри. Гравці вийшлі у другому таймі з таким же бажанням перемогти у цьому матчі. Я вдячний хлопцям як за таку віддачу, так і за той футбол, який вони показали – не було ніякого навалу, а, навпаки, був повний контроль за рахунок коротких і середніх передач. З меншими вриваннями вони були більш ефективними. Як наслідок, м’яч краще рухався в середині поля, ми стали набагато краще контролювати позиції”.
“Важко знайти ідеал. Вважаю, ми рухаємося в правильному напрямку. Це абсолютно різнорівневі команди, в складах яких були різні футболісти в плані їх фізичних характеристик. У збірної Нігерії гравці трохи швидше, і вони виступають в абсолютно інших чемпіонатах. Багато хто грає в Англії. Але для нас це був дуже хороший, корисний матч з точки зору інформації, яку ми отримали”.
Тренер збірної з Нігерії на питання, чи хотів би він побачити Україну суперником в якомусь офіційному матчі, сказав, що ні:
“Ні. Збірна України зараз знаходиться на 24-му місці рейтингу ФІФА, лідирує у своїй відбірній групі Євро-2020 і швидше за все вийде на чемпіонат Європи. Наша найближча мета – фінальна частина ЧС-2022. Ми добре показали себе на ЧС-2018, але нам трохи не пощастило з суперниками, у нас була “група смерті” з Аргентиною, Хорватією і Ісландією. Ми перемогли Ісландію, але потім не змогли вийти з групи. Але ми готуємось до наступного чемпіонату світу і думаємо про наступний Кубку африканських націй вже зараз”.
Ще нігерійські журналісти пожартували про погану швидкість вай-фаю на “Дніпро-Арені”: “Наступного разу хотілось би, щоб був кращий вай-фай”. Українські журналісти не могли з цим не погодитись. На пам’ять про гру в Україні журналісти подарували Герноту книжку з історії України та нашого краю.
Післяматчеві прес-конференції завершились позитивно, незважаючи на результат самої гри.
