5 головних інтриг на другу половину сезону

22 Січ, 2020| автор:

Національні чемпіонати перетнули свій екватор. До фінішної прямої ще далеко, але вже можна робити певні висновки. Якісь команди розчаровують, дехто підтверджує своє реноме, а хтось і зовсім змушує собою щиро захоплюватися. Поговоримо сьогодні про те, що нас може очікувати в кінці сезону: розглянемо головні питання, якими задається футбольний світ.

Чи оформить Ліверпуль анбітен?

22 матчі в чемпіонаті – 21 перемога і 1 нічия. Фантастичні показники! Залишилося не так багато людей, які ще сумніваються в чемпіонстві “Ліверпуля”. Так, у футболі трапляються дива, проте це явно не той випадок. Хто забере корону АПЛ – в цьому, в принципі, інтриги немає. Інтрига в тому, чи буде це звичайна корона, чи повністю золота. Чи протримається нуль в графі поразок “червоних” аж до травня?

В АПЛ будь-яка команда може завдати неприємностей грандам, всі про це знають. Всі, схоже, крім “Ліверпуля”. В клубі кажуть, що навіть не думають про анбітен, мовляв, головне – це чемпіонство, і не важливо, як воно буде оформлено. Однак, маючи відрив майже 20 очок (з урахуванням пропущеного матчу), не гріх і задуматися над тим, щоб красиво увійти в історію англійського футболу. Програти чемпіонат з 97 очками, а на наступний сезон зробити анбітен – справжня голівудська історія. Юрген Клопп точно тримає в голові цей сценарій.

Хто в Італії приїде до фінішу першим?

Вперше за багато років в італійській Серії А дійсно з’явилася конкуренція за Cкудетто. У попередні сезони “Ювентус” не залишав ніяких шансів іншим командам. В цьому ж році “Інтер” під керівництвом Антоніо Конте вмить перетворився з нестабільного борця за зону Ліги Чемпіонів на повноцінного претендента на трон. Більш того, “нерадзуррі” довгий час йшли на 1 місці, але припустилися кількох осічок, і пропустили команду Саррі вперед.

Проте не “Інтером” єдиним. “Лаціо” виграє вже 11 матчів поспіль. Попередній їхній рекорд, 9 перемог поспіль, був встановлений ними в сезоні 1999/2000. В тому самому, коли вони останній раз ставали чемпіонами. І зараз, на відміну від двох інших конкурентів, єврокубки їм не “заважають”, адже “орли” не вийшли зі своєї групи Ліги Європи. Може полегшений графік і зіграє вирішальну роль у другій половині сезону. Якими ж кольорами незабаром забарвиться італійський престол – звичними чорно-білими? Чи на цей раз він буде чорно-синім або біло-блакитним?

Кому дістанеться іспанська корона?

Рідко коли хтось перериває гегемонію “Реала” і “Барселони” в Ла Лізі. В “Атлетіко” вийшло в сезоні 13/14, ось тільки “індійці” зараз далеко не ті. Колектив Дієго Сімеоне на тривалій турнірній дистанції виглядає вкрай слабо, тому їм краще думати про місце в четвірці, ніж мріяти про титул. Загалом великого сюрпризу в Іспанії цього року не буде – трофей забере хтось з цієї всім відомої парочки. Попередні 2 сезони “Барселона” без особливих зусиль забирала чемпіонство собі, при всій критиці в сторону екс-тренера каталонців Ернесто Вальверде. “Реал” був трохи зайнятий для того, щоб складати їм повноцінну конкуренцію – вони брали Лігу Чемпіонів одну за одною. А ось минулий сезон вийшов дійсно кошмарним для клубу Флорентіно Переса. Настільки кошмарним, що довелося кликати назад Зінедіна Зідана рятувати становище.

На початку цього чемпіонату “вершкові” виглядали невпевнено, однак зараз мадридська машина завелася і їде нога в ногу з каталонською. При такій щільності (по 43 очка у двох на даний момент) долю чемпіонства може вирішити будь-яка дрібниця – від втрачених очок з умовним “Алавесом” до програшу в очній зустрічі в Ель-Класико. Перше дербі закінчилося сухою нічиєю 0:0. Матч-відповідь на “Сантьяго Бернабеу” дасть відповіді на багато питань. Тим більше, якщо “Реал” не зможе нічого зробити з командою Пепа Гвардіоли в 1/8 плей-офф Ліги Чемпіонів. Тоді їм нічого не залишиться, як зі всіх сил вирвати престол з лап Мессі і компанії. Схоже, у двох іспанських грандів в цьому році можуть бути зовсім різні пріоритети.

Чи скинуть в Німеччині вічного чемпіона?

Якщо Італія з Німеччиною в останні роки чомусь схожі, так це своєю інтригою в боротьбі за чемпіонство. Точніше повною її відсутністю як такою. Але тільки подивіться-но: в цьому сезоні “вашу боротьбу за титул і там, і тут показують. До чого техніка дійшла!” “Баварію”, безумовно, лихоманить в цьому сезоні. Ніко Ковач в листопаді покинув клуб, котрий до літа точно доведе Ганс-Дітер Флік. Під його керівництвом результати покращилися, як і атмосфера в команді, але баварці зараз точно не нагадують машину, що зносить все на своєму шляху.

“РБ Лейпциг” разом з двома “Борусіями” точно не відмовляться від можливості отримати срібну салатницю у свої руки. Особливо сильно та впевнено виступає команда молодого фахівця Юліана Нагельсманна. У своєму першому ж сезоні в клубі тренер впевнено тримає “Ред Булл” на першому місці із хоч і невеликою, але все-таки відстанню від інших. Чи може трансфер юного норвезького бомбардира Ерлінга Холанда стане тим імпульсом, який зарядить Дортмунд на перемогу в чемпіонаті? У будь-якому випадку – на календарі кінець січня, а в Німеччині все ще цікаво. Дочекалися!

Хто приміряє на себе срібні медалі УПЛ?

Для вболівальників київського “Динамо” нинішня реальність – жорстока і повна розчарувань. Про боротьбу з “Шахтарем” за чемпіонство вже ніхто навіть не заїкається. Принаймні в цьому сезоні. Ну може за інерцією ще звучать фрази “будемо боротися до кінця” або “поки ще є математичні шанси – будемо грати”. Але киянам потрібно дивитися не поперед себе, а що там позаду відбувається. А от ззаду конкуренти, у вигляді “Зорі”, “Десни” та “Олександрії” дихають навіть не в спину, а вже в потилицю. Та й налаштовані вони цілком серйозно.

Невідомо, як динамівці будуть виступати навесні, після повноцінних зборів з Михайличенко. Проте якщо судити по тому, що ми бачили до зимової перерви – у тих трьох є реальний шанс на Лігу Чемпіонів. Коли, якщо не зараз. Ніхто вже не боїться “Динамо”, всі виходять грати з ними і брати очки. Можливо, фініш на третьому-четвертому-п’ятому місці змусить Ігоря Суркіса робити кардинальні зміни в структурі свого клубу. Хоча кого ми обманюємо, динамівських сердець ще багато.

Ярік П’ятницький, “Брутальний Футбол”