Ні для кого не секрет, що вболівальники з оптимізмом сприйняли наступного суперника “Колоса” в Лізі Європи — ну що це за “Рієка” така? Знову якась третьосортна шняга, що дивом потрапила в єврокубки? А от наша брутальна редакція копнула трішки глибше всенародної аналітики і з’ясувала — хорвати є досить незручним опонентом і проти ковалівців, у яких ще молоко на губах не висохло, виглядають грізною силою.
Минулого четверга “Колос” приємно здивував — ковалівці дебютували на міжнародній арені з історичної перемоги. У підопічних Руслана Костишина не затремтіли коліна — команда продемонструвала не ідеальний, проте заряджений на боротьбу футбол. Зрештою, грецький “Аріс” не втримав рівновагу та шубовснув голою дупою у багнюку — на м’яч добре знайомого Бруну Ґами відповіли Євгеній Новак і Денис Антюх. Класика жанру: городські типи колотять дешеві понти, після чого отримують “лящів” від чотких сільських рєбят. Так було, є і буде.
Втім, й нам немає чого зайвий раз либитися на всі тридцять два — третій кваліфайраунд підготував для “Колоса” хорватську “Рієку”. Судячи з реакції диванних експертів, клуб не має підстав для хвилювань — хіба ми не впораємося з черговим “колгоспом”? Сподіваємося, пан Костишин зберігає холоднокровність і тактовність — хто б що не говорив, а попереду на нього чекає надважливе завдання. Лише невігласи завчасно жбурляють шапки вгору, та і “Рієка” є не настільки глибоким дном, як це бачить (або хоче бачити) вітчизняне ком’юніті.
Погодьтеся, досить недоречно насміхатися над шестиразовим володарем Кубку Хорватії, колективом, що останні сім сезонів стабільно тримався у трійці домашнього чемпіонату. Більше того, “білі” виявилися єдиними, хто кинув гідний виклик загребському “Динамо” та в 2017-му відібрав у хорватської версії “Шахтаря” національне золото. Не кожний день падає гегемонія тривалістю в 11 років!
“Рієка” може похизуватися відданими фанатами та добротною академією, найвідомішим випускником якої є Бошко Балабан (“Динамо” Загреб, “Астон Вілла”, “Брюґґе”, Паніоніос”). А ще досвідом, більшим, ніж у “Аріса” і однозначно “Колоса” — вистачить мимовільного погляду, що зрозуміти сувору реальність. “Рієка” аж ніяк не страхопуд, а перевірений єврокубковий боєць, здатний підставити підніжку у найнебажаніший момент. Не вірите? Що ж, проводимо для вас екскурсію.
“Рієка” виступала в єврокубках ще в ті часи, коли твої дід та баба тільки почали ходити на вечорниці
Тобто давно. Історична х…йня відбулася в сезоні 1962/63 — хорвати пройшли міжнародне хрещення в Кубку Інтертото. Будучи відвертим середняком, “Рієка” неочікувано вистрелила і зіпсувала нерви досить солідним клубам — ПСВ, “Базелю” і “Рот-Вайссу”. В шести поєдинках групового етапу “білі” зафіксували чотири перемоги, одну нічию та одну поразку. Єдиними кривдниками стали німці, яким вдома довелося все одно повозитися: “Рієка” раз-по-раз відповідала влучними пострілами, внаслідок чого гра завершилася 4:3.
Балканці загальмували на старті, але загалом спокійно подолали бар’єр, набравши найбільшу кількість очок (9)*. А от у чвертьфіналі трапилося “бо-бо” — як хорвати не впиралися і дряпалися, угорський “Печ” був переконливішим (4:3 за підсумками двоматчевої дуелі). Життя — біль, проте для дебюту більш ніж годиться: “Рієка” склала приємне враження, порадувавши відкритим, фестивальним футболом (норма для тих днів — “автобус”, пропагований італійцями, ще не набув такої популярності).
“Білі” ще чотири рази змагалися в Кубку Інтертото (1966-й, 1977-й, 2002-й та 2008-й роки), однак подальші спроби були безуспішними — десь не посміхнулася вдача, а десь, як не парадоксально, завадила УЄФА. Ну от навіщо в 1998-му чиновники змінили формат проведення? Замість звиклого розподілу на квартети організація ввела класичну олімпійську систему — тобто підігнала турнір під аналогічні стандарти Кубка УЄФА та Кубка володарів кубків.
Що для “Рієки” означало одне — додаткові муки у вигляді вильотів на ранніх щаблях єврокубків. Якщо узагальнити, то з 1978-го по 2009-й роки команда лише п’ять разів долала перший раунд кваліфікації. Скупо і не надто цікаво. Втім, не без плюсів — діючи проти конкурентів різного калібру, — від мальтійської “Валетти” і до мадридського “Реалу”, — хорвати набили необхідні шишки. А, як ви знаєте, з ними приходить певний клас.
“Білі” вміють долати кваліфікаційний шлях
У вас може скластися враження, що ми штучно підвищуємо “Рієку” в чиїхось очах. Ну хто з нормальних людей хвалитиме клуб, який на зовнішній арені десятиліттями смоктав величезного прутня? Друзі, час рухається вперед — “білі” навчилися реалізувати як мінімальні, так і максимальні завдання. Наразі перед ними стоїть адекватна мета — не обісратися в кваліфікації. І не крутіть пальцем біля скроні — починаючи з кампанії 2013/14, “Рієка” тричі виступала на груповій стадії Ліги Європи.
Секрет банальний — гроші. В 2013-му посаду президента зайняв Габріеле Вольпі — італійський бізнесмен з нігерійським паспортом. Цей дід відомий тим, що налагодив нелегальний експорт африканських гравців у Європу (а чи це не расизм?), а також власністю “Спеції”, яка в минулому сезоні продерлася до Серії A.
Вольпі керував “Рієкою” до листопада 2017 року і залишив по собі винятково позитивні моменти. Так, спричинив розслідування ФІФА, привізши до Хорватії майже два десятки чорнобрових нігерійців, та все ж — вболівальникам “білих” пох…й на якісь там інститути. Головне, що у кишені чемпіонство і єврокубки, забезпечені дивідендами іноземного бариги.
Сезон 2013/14
Читаючи матеріал, ви простежите одну особливість — “Рієка” надзвичайно добре виглядає за рідних трибун (нагадайте, де відбудеться поєдинок з “Колосом”?). Команда демонструє неабиякий бійцівський дух і намагається за всяку ціну не зганьбитися перед домашньою авдиторією. Красномовний приклад — розіграш Ліги Європи 2013/14, по ходу якого “білі” здійснили не одну сенсацію.
Банда Елвіса Скорії подолала непростий шлях: якщо “Простатит Таун” (ой, вибачте, “Престатін”) був розплющений вісьмома замашними “подачами”, то словацька “Жиліна” стовідсотково не вважалася хлопчиком для биття. І, тим більше, “Штутгарт”, який, прибувши до Хорватії, недооцінив господарів та двічі пропустив у фінальні півгодини зустрічі.
Через тиждень ситуація повторилася — німці вели 2:1, думками готувалися до додаткового часу і не допрацювали в епізоді з виходом у контратаку Горана Муяновича. Це ж треба примудритися — пропустити м’яч на третій компенсованій хвилині! 2:2 на табло вивели “Рієку” далі — прямісінько до квартету I, де, окрім наших героїв, розташувалися “Віторія” Гімарайнш, “Бетіс” і “Ліон”.
Якщо оцінювати глобально, то “білі” прогнозовано пасли задніх — як і передбачалося, в плейоф вирушили іспанський та французький клуби. Тим не менш, “Рієка” дала вболівальникам привід для гордості — видряпала 4 очки, не програвши вдома жодного разу.
Сезон 2014/15
І знову Ліга Європи, і знову дивацтва з боку хорватів. Треба сказати, що “Рієка” без проблем пройшла кваліфікацію: залишила позаду “Ференцварош” (при Реброві такого х…йні вже немає), знищила фарерський “Вікінгур” та ефектно поглумилася над “Шерифом”.
В групі теж кілька сюрпризів — в певний момент здалося, що балканці подолають бар’єр. Нічия з “Севільєю” та подальші обіграші “Феєнорду” і “Стандарду” свідчили про непогані перспективи, але всі сподівання були знівельовані беззубою грою “білих” на виїзді. Ви ж, мабуть, здогадалися, де “Рієка” гарантувала всі свої очки? Правильно, на власній території.
У підсумку колектив посів третю сходинку, випередивши бельгійців, проте відпустивши “Севілью” на 4 пункти вперед. Результат прийнятний, втім з легкими нотками розчарування — ну чому ж не провести всі матчі групи в Хорватії? Тоді б “Рієці” не було рівних. Пройшли б “Севілью” у групі і зіграли у фіналі у Варшаві з “Дніпром”.
Сезон 2017/18
Як ми зазначали вище, в 2017-му “білі” скинули з насидженого трону загребське “Динамо”. Фурор національного масштабу відкрив жадану “ачівку” — участь у Лізі чемпіонів. Хорвати не зуміли відібратися до групи, але все одно дали про себе знати — мало хто очікував, що “Рієка” пройде австрійський “Зальцбург” (той самий рок-н-рольний колектив Марко Розе, який потім виб’ється у півфіналісти Ліги Європи).
Грецький “Олімпіакос” зробив свою справу та опустив команду Матьяжа Кека на землю. А точніше, рангом нижче, в стару-добру Лігу Європи — жеребкування підкинуло “білим” АЕК, “Мілан” і “Аустрію”.
Склався нетиповий сценарій — “Рієці” не вдалося вберегтися від поразки на батьківщині. В першому турі балканці поступилися грекам (як з’ясувалося, головним конкурентам за потрапляння в плейоф), далі — “Мілану”. Суперники видали гольову феєрію, однак прагматики скрушно хитали головами — у хорватів все ще не було жодного залікового балу.
Та і після чотирьох ігрових днів “Рієка” не переконувала — спарені матчі з “Аустрією” завершилися натхненною перемогою і водночас деморалізуючою поразкою. Найголовніше те, що, навідавшись до Афін, “білі” не змогли здолати АЕК — нічия 2:2 повністю влаштувала греків, а от “білим” коштувала дорогоцінної можливості зачепитися за другу сходинку.
Прикрість полягає у тому, що вдома “Рієка” неочікувано поклала на лопатки “россонері” — влучними пострілами відзначилися Яков Пульїч та Маріо Гаврановіч. І що з того? Клуб з 7 очками в активі наостанок грюкнув дверима, не більше — АЕК накопичив 8 пунктів і продерся в 1/16-у турніру.
Після того, як Вольпі покинув “Рієку” в грудні 2017-го, команда дещо гірше виступає в єврокубках — в сезоні 2018/19 вона зупинилася в третьому кваліфайраунді (завадив норвезький “Сарпсборг”), а в минулому році дісталася до плейоф, але була вибита “Гентом”.
“Рієка” вже зустрічалася з українцями і отримала по “шапці”
До речі, це було не так легко. В третьому кваліфайраунді ЛЄ 2009/10 “Рієка” помірялася силами з “Металістом” Мирона Маркевича. На виїзді харків’яни зафіксували 2:1 – спочатку у рахунку повів Олексій Єрьоменко (брат всім відомого наркомана), на чию результативну дію відповів Анас Шарбіні. Це добре, що вирішальну крапку поставив Володимир Лисенко, однак факт залишається фактом – ще тоді “білі” показали характер.
В Україні “Металіст” зняв зайві питання зусиллями Папи Ґує та Дениса Олійника. Переможців не судять, проте і “Рієка” не постала безпомічним п…здюком, у котрого відібрали цукерку.
Продовжуючи тему взаємин, додамо, що в УПЛ були гравці, пов’язані з “Рієкою”. Це Іван Томечак (“Дніпро”), Адіс Яховіч (“Ворскла”), Горан Брайковіч (“Арсенал”), Іван Родіч (“Зоря”, “Говерла”, “Металіст”, “Арсенал”), Флорентин Матей (“Волинь”) та Лоренцо Шиміч (“Говерла”), який запрошувався “Сампдорією”. Пам’ятаєте всіх?
Постскриптум
І що тепер скажете? Враховуючи вищеописаний бекґраунд, ми винесемо непопулярний вердикт — “Рієка” є логічним фаворитом у майбутньому матчі з “Колосом”. Звичайно, ми віримо у краще, але об’єктивно хорватам є чому нас повчити. Це не означає, що, коли ми не надто добре знаємо суперника, то він не може бути кращим.
“Рієка” завжди покладалася на колоритних персонажів — раніше її тащив Андрій Крамаріч, донедавна ж ця роль відведена Антоніо Чолаку. Найкращому бомбардиру минулого чемпіонату Хорватії (20 м’ячів), ексвиконавцю гданської “Лехії” та “Гоффенгайму”, людині, інтерес до якої, між іншим, проявляло київське “Динамо”. І слава Богу, що цей парубок днями приєднався до ПАОКу.
Якщо ковалівці впораються з “Рієкою”, то це не буде кроком уперед. Це буде польотом на вишневій “Теслі”, запущеній в космос Ілоном Маском.
* — до початку 90-х за перемогу нараховувалося 2 очка.
