Пригадуємо, як Містер успішно виписував пизд…ків Реброву — робив те, що варто повторити і сьогодні.
Розклад такий, що “Динамо” потрібно перемагати. Напередодні старту групового етапу ЛЧ вболівальники автоматично занесли до активу киян три очки — ну хіба ж ми не впораємося з “Ференцварошем”? Втім, “біло-сині” проявили давню проблему (точно з часів Блохіна), для вирішення якої взагалі-то не завадить похід до лікаря — зустрічайте, нетримання. Це підтверджено камбеком “фраді” у Будапешті (2:2), це ж повторилося у домашньому двобої з “Барселоною”, коли та впродовж заключних 38 хвилин відвантажила чотири м’ячі.
Водночас “Динамо” вдається балансувати на третій сходинці завдяки різниці забитих та пропущених м’ячів. В теорії цього вистачить, щоб забезпечити потрапляння в євровесну, однак в реальності всі зачекалися цих самих трьох очок. Особливо на тлі “Шахтаря”, який двічі поставив “Реал” у куток та ще більше заплутав карти у квартеті B — на втіху власній авдиторії, радо відтворюючій мем з Жадсоном, і букмекерам.
Та чи легше батлитися з угорцями, ніж іспанцями та італійцями? Зауважте, риторичне питання. “Ференцварош” виявився добре організованим колективом, який вміє додавати по ходу матчу і переломлювати його на свою користь — інакше б у першому турі сталася поразка. Експерти недарма кажуть: перебуваючи на чужині, Ребров побудував ідеальне “Динамо”, чого йому не дали зробити безпосередньо в столиці України.
Здобувши два чемпіонства Угорщини та переписавши низку рекордів, Сергій Станіславович остаточно довів, що не є лошком. Таким, яким його бачив Мірча Луческу — пригадайте знамените твердження румуна “якщо “Динамо” нас не обіграє, то це означає, що вони не заслуговують чемпіонства”. Щиро дякуємо за мем з “картонним чемпіоном” — це просто скарб на рівні “во всем виноват Вася Кобин”.
Зрозуміло, що Луческу по-спортивному поважає Реброва — він навіть привітав суперника після програного фіналу Кубка України-2014. Але не відмовився від тактики діда-пенсіонера, який отримав платіжку за комуналку і ладний послати Зеленського до Ростова — їдка критика читалася у постійних меседжах, адресованих Реброву, Ріанчо, Суркісу, сторожам НСК “Олімпійський”, Папі Римському, поняттю діалектики, вимерлим динозаврам і теорії Великого вибуху.
Наразі Містер у складному становищі — треба здолати людину, чиє господарство об’єктивно підросло. Поки що на користь румуна говорить статистика — Будулай провів проти Сєрого дев’ять поєдинків, чотири з яких виграв (ще дві нічиї та три фіаско). Корисний доробок, про який, власне кажучи, й варто згадати.
“Шахтар” — “Динамо” — 2:0 (Суперкубок України-2014)
Голи: Гладкий, 75, Марлос, 90+3
Матч-реванш Мірчі за фінал Кубка України, програний кількома місяцями назад у Полтаві. “Шахтар” був цікавішим, динамічнішим, жорсткішим та неабияк зарядженим — видно, що Луческу прагнув поставити візаві на місце та переконати фанатів у своїй правоті. І йому це вдалося, незважаючи на втрату шести латиноамериканців — Тейшейра, Фред, Дентінью, Дуґлас Коста та Факундо Феррейра залупилися, погрожуючи від’їздом через початок війни з московитами.
І нічого — випустивши в атаці Гладкого, Містер аніскільки не прогадав. Сашко раз-по-раз погрожував Шовковському (перший небезпечний епізод був створений на 9 хвилині), він же в другому таймі змінив цифри на табло. Форвард розібрався з Драґовичем і Сілвою, після чого впевнено “розстріляв” СаШо (між іншим, завдяки влучному пострілу Олександр очолив бомбардирський залік в історії Суперкубку).
Другий же м’яч оформив Марлос — новачок “помаранчево-чорних” пошив у дурні Макаренка і подвоїв перевагу під завісу зустрічі. Луческу продемонстрував, що має порох в порохівницях і знає, як клас повинен долати молодість.
“Динамо” — “Шахтар” — 0:2 (Суперкубок України-2015)
Голи: Срна, 90+2 (пенальті), Бернард, 90+4
У сезоні 2014/15 Луческу походжав з динамітом, прикріпленим нижче спини. Причина вагома — медалі УПЛ та національного кубку дісталися Реброву. Як “гірники” не старалися, все марно — в Києві “динамівці” зафіксували 1:0, на виїзді ж — суху, цілком задовільну нічию. Апогеєм став фінал кубка, який підсумувався проваленою післяматчевою лотереєю — Тайсон, Сепаракицький та Гладкий не налаштували приціл як слід.
Тож не складно уявити, як румун радів взяттю Суперкубка в Одесі. Найцікавіше те, що “Динамо” досить спокійно тримало лінію оборони (навіть попри вилучення Сергія Рибалки), мало супермомент на 76 хвилині (Жуніор Мораєс поцілив у поперечину) і втратило рівновагу під самісінький кінець гри.
Це ж треба — у додатковий час пропустити з пенальті! Олександр Шовковський, діючи проти Алекса Тейшейри, напрацював на фол останньої надії і червону картку; Александар Драґович, ставши в “рамку”, не врятував — Даріо Срна не схибив з одинадцятиметрової позначки.
Не встигли кияни прийти до тями, як рахунок подвоївся — добрий вечір, Бернард тут як тут. 2:0 і Луческу знову на коні.
“Динамо” — “Шахтар” — 0:3 (11 тур УПЛ 2015/16)
Голи: Марлос, 41, Тейшейра, 59, 66
Напередодні 11 туру Прем’єр-ліги “біло-сині” випереджали донеччан на 3 пункти — можна сказати, спостерігався розрив на відстані витягнутої руки. “Шахтар” був надмотивований й без турнірної складової — обмін взаємними висерами, вкладеними у вуста “ікспердів”, відбувся ще до стартового свистка Анатолія Абдули.
Сам поєдинок пройшов у традиційних тонах — пекельних. Гол Марлоса, дубль Тейшейри, вилучення Дерліса Ґонсалеса, футболка Тараса Степаненка, кинута Андрієм Ярмоленком на газон — тем для обговорення назбиралось чималенько. Не дивно, чому після завершення матчу зчинився неймовірний лемент — обидва табори спустили з ланцюга своїх підсосів (особливою концентрацією вати в мізках відзначився Сергій Морозов), не менш затяжні інтернет-бої тривали і на диванних полях. Перша цеглинка провалу Євро-2016 закладена.
“Шахтар” — “Динамо” — 3:0 (24 тур УПЛ 2015/16)
Голи: Едуарду, 33, 78, Нем, 73
Саме та заруба, де Луческу видав спіч про “незаслужене чемпіонство”. Початок травня 2016-го пам’ятають всі — “Динамо” випереджало принципового конкурента на сім балів, наближалося до захисту трофею, але навідалося до Львова ледь чи не основою. Ребров, вочевидь, керований вказівками Ігоря Суркіса, приїхав за обов’язковою перемогою, однак перегорів — “Шахтар” зусиллями Веллінґтона Нема і “Едіка” да Сілви невимушено, зухвало та грайливо принизив гостей.
Як підсумок, у “біло-синіх” здали нерви — Ярмоленко, нібито реагуючи на провокаційні жести Степаненка, зчинив бійку, підключивши до імпровізованого флешмобу і польових гравців, і обидві лави запасних (в тилу найбільше буянив Кучер). Інцидент надовго підірвав взаємини між командами і створив багате мемологічне підґрунтя. “Заявляю на всю страну — моя дружба с Ярмоленко завершена”, “прочитай хоть одну книгу”, фейкове переслідування дружини Степаненка ультрою “Динамо” — поки в коментарях палали вогні пуканів, “Брутальний Футбол” відкорковував пляшку за пляшкою.
Правда, через місяць ми ридали гуртом — збірна України, чий моральний дух був частково підірваний нещирими рукостисканнями Ярмоленка і Степаненка, гучно наклала в штанці. Втім, це зовсім інший привід для розмови.
Як бачите, Мірча завжди розбирався з Ребровим зі смаком. Сьогодні румун тактовніший, залицяється до журналісток у “Зумі” і бідкається, що не в силах протистояти “Ювентусу” і “Барселоні”. Гей, діду, пора нарешті “розчохлитися” і випустити праведний гнів — він може знадобитися для путівки в ЛЄ.
