Останнім часом Мірча Луческу позиціонує себе як потужний промоутер українських гравців. І “Брутальний Футбол” вирішив дати йому відповідь у цьому матеріалі.
Днями в українському медіапросторі промайнула новина – Мірча Луческу пропонував керівництву “Бешикташа” розглянути варіант з придбанням Віктора Коваленка. Мовляв, півзахисник є ідеальною “десяткою” та мало чим поступається Кевіну-Прінсу Боатенґу і Адему Льяїчу. Достовірність інформації, передрукованої з такого порталу, як “Fotospor”, викликає певні сумніви, однак в те, що Луческу любить нахвалювати своїх гравців, ми віримо без зайвих “але”.
Перебуваючи на вільних хлібах, румунський спеціаліст все частіше вмикає режим ностальгії – у розмові з журналістами він залюбки пригадує, яким був ЙОГО “Шахтар”. Особлива тема – футболісти, які після донецького періоду кар’єри знадобилися більш зірковим клубам. Вілліан, Фернандінью, Дуґлас Коста, Генріх Мхітарян – імена, добре впізнавані, але ними вже нікого не здивуєш.
Тим не менш, фахівець знайшов новий привід для коментарів – пов’язаний він з прогресом збірної України. Наприклад, після розгромної перемоги над Сербією (5:0) у кваліфікації Євро-2020, Мірча заявив, що “сім із одинадцяти гравців стартового складу були моїми вихованцями”. Формально тренер правий – Андрій П’ятов, Микола Матвієнко, Сергій Кривцов, Тарас Степаненко, Олександр Зінченко, Руслан Маліновський та Олександр Караваєв або працювали безпосередньо з Луческу, або є вихідцями із системи “гірників”.
З іншого боку, скільки матчів при румуні зіграли Маліновський, Караваєв та Зінченко? Нуль. Щодо останнього Мірча дещо лукавить – в програмі “Вацко Light” він заявив наступне: “Це був шанс: він міг або залишитися в “Уфі”, або бути разом зі мною. У другому випадку на нього чекала чудова кар’єра”. Що важливо – декількома хвилинами раніше менеджер зізнався, що взагалі “про Зінченка нічого не знав”, оскільки йому “навіть ніхто не говорив, що є такий гравець”.Але ж сказати щось треба – Хосеп Ґвардіола та “Манчестер Сіті” будь-ким не цікавляться.
З огляду на гучні заяви, ми вирішили розібратися, з ким із українців Луческу трудився найплідніше. Але попередньо відкинули лінію захисту, яка звично формувалася і продовжує формуватися навколо наших співвітчизників. Зайдемо на територію, традиційно зайняту латиноамериканцями – півзахист і напад. Ось, де шалена конкуренція та реальний стан справ.
Наголосимо, що згідно наших підрахунків Луческу залучив до першої команди тридцять трьох виконавців, з яких п’ятеро не провели жодного матчу. Ще чотирнадцять щасливчиків не зуміли подолати позначку в 10 поєдинків – разом дев’ятнадцять, що більше половини цієї вибірки. Як вам таке?
Віктор Коваленко
Позиція: атакувальний півзахисник
Статистика при Луческу: 50 матчів, 4 голи
Період співпраці: 2014 – 2016 рр.
Віктор Коваленко буквально увірвався у великий футбол – Луческу не проігнорував подвиги плеймейкера у Юнацькій лізі УЄФА 2014/15 та на молодіжному чемпіонаті світу у Новій Зеландії. Якщо розібратися, то півзахисник виявився єдиним із учасників фіналу проти “Челсі”, на кого Містер одразу зробив ставку. А це про щось-таки свідчить, особливо, коли у суперниках на позиції – Дентінью та Алекс Тейшейра.
У сезоні 2015/16 Коваленко взяв участь у 46 матчах, відзначившись 4 м’ячами та 6 асистами. Зокрема, провів на полі 2623 хвилини – це сьомий показник у команді. Звичайно, ми злукавимо, коли не скажемо, що кар’єрному росту Віктора посприяв переїзд Тейшейри до китайського “Цзянсу Сунін”. Тим не менш, футболіст тримався гідно – серед персональних заслуг виділимо м’ячі, забиті “Шальке” та “Бразі” в Лізі Європи, а також результативну передачу, зроблену у Суперкубку України-2015 проти “Динамо”.
Сьогодні Коваленко грає не останню роль у стані донеччан, проте досі є об’єктом частої критики – думаємо, ви пам’ятаєте лавину мемів, присвячених “пішохідній зоні” та “спортивній ходьбі”. Що, зрештою, нормально – відчувається, що гравець може дати більше, чим і провокує відповідну реакцію. У лютому Віті виповнилося лише 24 роки – згідно стандартів нашого чемпіонату, все ще молодий та перспективний. Сподіваємося, вихованцю академії вдасться виправдати очікування та дати однозначну відповідь всім, хто сумнівається у його професійних якостях.
Андрій Воробей
Позиція: центрфорвард
Статистика при Луческу: 67 матч, 8 голів
Період співпраці: 2004 – 2007 рр.
Той момент, коли поява Луческу спричинила відхід лідера. Якщо порівняти знаковість Воробея до і після приходу румуна, то все виглядає так, що останні три роки у “Шахтарі” форвард грав за інерцією. Вдумайтесь – які можуть виникнути претензії до тодішнього найкращого бомбардира в історії клубу? Так, у Андрія були певні спади, викликані пошкодженнями, але він явно не заслуговував на статус другорядної/третьорядної персони, в яку у підсумку перетворився.
“У мене складалося враження, що Луческу не любив українців, взагалі не любив. Навіть ненавидів. Був заручником ситуації – треба було чотирьох ставити. Не можу стверджувати, що Луческу ненавидів українців як людей, але як футболістів – точно”,– ось так гучно висловився Воробей в інтерв’ю.
Це все параноїдальні думки та взаємна неприязнь – ось що, швидше за все, скажуть захисники Мірчі. Але як заплющити очі на схожі коментарі Олексія Бєліка та В’ячеслава Шевчука – людини точно більш лояльної. Вийшов класичний сценарій – приїхав тренер, довірився легіонерам та придбав новачків, яких треба ставити в основу за зрозумілих причин.
Євген Селезньов
Позиція: центрфорвард
Статистика при Луческу:67 матчів, 28 голів
Період співпраці: 2006 – 2009 рр., 2012 – 2013 рр.
Євген Селезньов позиціонує себе “гірником” до мозку кісток, але мало хто посперечається, що розкрився він саме у “Дніпрі”. На папері Жека перебував під наглядом Луческу впродовж чотирьох років, однак цей термін варто поділити на два – не забуваємо про оренду в київський “Арсенал”.
У стані рідного клубу Селезньов провів два повноцінні сезони – 2008/09 (11 голів) та 2011/12 (17 голів). Доволі непогані цифри – під час першої каденції нападник взяв Кубок УЄФА, вразивши ворота “Тоттенгема”, а через кілька років вдруге поспіль очолив бомбардирський список, розділивши перший рядок з покійним Майконом.
Що було далі – всі добре пам’ятають. Влітку 2012-го Євген, відхрещуючись від нападок журналістів, байдуже відповів, що його не цікавить, скільки конкурентів по позиції – на той момент “Шахтар” тримав на балансі Марко Девіча, Майкона, Пилипа Будківського, Луїса Адріано та Едуардо. Вирок очевидний – Селезньов повернувся до “Дніпра”, про що навряд чи колись пошкодує.
Олексій Бєлік
Позиція: центрфорвард
Статистика при Луческу: 71 матч, 21 гол
Період співпраці: 2004 – 2007 рр.
Олексія Бєліка спіткала доля, аналогічна з випадком Воробея – нападник втратив вагу під тиском Брандао, Олександра Гладкого, Луїса Адріано та Чіпріана Маріки, а після придбання Нері Кастільо виявився непотрібним. Чи справедливо?
Пам’ятаєте таку газету “Команда”? Свого часу видання мало неабиякий авторитет (навіть попри шизофазічні статті Миколи Несенюка) – згідно його версії Бєлік стабільно знаходився на видноті та у 2005-му посів другу сходинку в списку 33-х найкращих футболістів України. Окей, не віримо стороннім думкам, але куди ж подіти цифри? В сезоні 2002/03 Олексій став автором 21 голу в ЧУ та ледь не вирвав голеадорську бутсу – Максим Шацьких випередив нашого героя на один точний удар.
Що тут сказати? Замість нас це зробить сам Бєлік: “Зрозумійте мене правильно! Я не хочу йти з “Шахтаря”. Це головне! А все інше – дрібниці. Мені б отримати можливість довести свою користь рідному клубу… Але вже котрий рік я протираю штани на лавці запасних і не можу вхопитися хоча б за крихітний шанс показати себе в грі”.
Цей спіч українець видав влітку 2007-го, а через 10 років додав:“Зараз, я впевнений, що до Марлоса і Коваленка ставлення у “Шахтарі” однакове. У мій час було по-іншому. Ми відчували несправедливість. У принципі, бразильців і зараз носять на руках у “Шахтарі”, але тоді був такий час, що будь-який легіонер вважався у нашому чемпіонаті в дивину. Пригадую, тільки-но підписали Брандао – і почалося: “Все, тепер заграємо!”.
Кому вірити? Розбирайтеся самі – у кожного своя правда.
Анатолій Тимощук
Позиція: опорний півзахисник
Статистика при Луческу: 94 матчі, 16 голів
Період співпраці: 2004 – 2007 рр.
Як би Анатолій Тимощук не плямував свою репутацію, але до нього не причепишся, згадуючи етап кар’єри, присвячений донеччанам. Класний опорник та справжній капітан, чий вплив відчувався як у грі, так і в роздягальні (чуєш, Сидорчук?). Здається, Луческу був не проти продовжити співпрацю, але на обрії з’явився санкт-петербурзький “Зеніт” та протягнув кейс з газпромівськими 20 мільйонами доларів.
Завдяки цьому Тимощук все ще знаходиться у десятці найдорожчих продажів “гірників” та є другим українцем, якщо вижбурнути з цього списку легіонерів – попереду лише Дмитро Чигринський.
Олексій Гай
Позиція: центральний півзахисник
Статистика при Луческу: 138 матчів, 12 голів
Період співпраці: 2004 – 2013 рр.
Знову ж таки – як і у випадку з Селезньовим, відмінусовуємо роки, під час яких Гай захищав кольори “Іллічівця”. Луческу прийняв “Шахтар” у травні 2004-го, але випробував центрхава у дії в кампанії 2006/07. І от знаєте, майбутній адепт “братської любові” не викликає якоїсь однозначної реакції. Тут ми маємо на увазі, насамперед, спортивну складову – з його громадянською позицією все давно зрозуміло.
Який Гай – футболіст? Підбираючи слова, першим на думку спадає характеристика на кшталт “зручний”. Це не хороший, чи поганий гравець – Мірча використовував півзахисника, як і коли йому заманеться. Ось де прихований секрет “довговічності” – змиритися з роллю і спокійно чекати, коли тренер лататиме тобою дірки на полі.
Тарас Степаненко
Позиція: опорний півзахисник
Статистика при Луческу: 159 матчів, 11 голів
Період співпраці: 2010 – 2016 рр.
Тарас Степаненко – важливий елемент як сьогоднішнього, так і “Шахтаря”, керованого Містером. Слід визнати, що опорник не одразу забетонував місце у основі – роль першої скрипки утримував Фернандінью, слідом йшов досвідчений Томаш Хюбшман. Після від’їзду обох виконавців хавбек розвернувся на повну і досі не понижує взяту ним планку – настільки, що фанати моляться за будь-якої травми гравця.
“Шахтар” та збірна України не можуть уявити себе без Степаненка – це один із ключових футболістів, який давно довів професійну придатність та є фактично безальтернативною опцією у планах Луїша Каштру і Андрія Шевченка. Ні додати, ні відняти.
Олександр Гладкий
Позиція: центрфорвард
Статистика при Луческу: 185 матчів, 63 голи
Період співпраці: 2007 – 2010 рр., 2014 – 2016 рр.
Приготуйтеся до шок-контенту – всіх вищезгаданих футболістів випередив наш добрий знайомий Олександр Гладкий. До нападника можна ставитися по-різному, однак статистика – річ незворушна. Виходить цікава картина – Гладкий знаходиться у п’ятнадцятці найкращих голеадорів в історії “Шахтаря”, засмучував воротарів “Барселони”, “Фенербахче” та “Рапіда”, віддав асист у легендарному матчі третього кваліфай-раунду ЛЧ 2007/08 з “Зальцбурґом”. На хвилиночку, Олександр є найрезультативнішим у Суперкубку України – у його активі 4 м’ячі.
Хоч убийте, але все не настільки категорично, як здається на перший погляд. Гладкий майже ніколи не сприймався у якості першого номера, але виконував відведену йому функцію – для Луческу, що віддавав перевагу бразильським заробітчанам, цього вистачало з головою.
Наразі Сашко виступає на берегах Анатолії та вряди-годи нагадує про себе – у цьому сезоні він став автором 3 м’ячів у складі “Демірспору”.
