“Брутальний Футбол” пригадує всіх українців “Шахтаря”, яким довелося побувати у Європі на орендних засадах. Що з того вийшло?
31 січня донецький “Шахтар” “пульнув” двома орендами — Данило Сікан вирушив до Другої Бундесліги, а його тезка, — Данило Ігнатенко, — приєднався до останньої команди Франції. Такі собі перспективи, однак українське ком’юніті помітно пожвавилось — все ж це не “Маріуполь”, куди “гірники” звикли відправляти баласт. Одразу пішли розмови про зміну вектору — невже чинний лідер УПЛ отямився і вирішив розширити горизонти?
Насправді тут немає нічого дивного: “Шахтар” має ряд прикладів (хоч і замилених інтимними стосунками з “Маріуполем”), коли його гравці їхали за межі України. Як ви здогадуєтеся, ми вирішили про них розповісти. Але зробимо наступним чином: викреслимо із нашого списку всім відому країну, а також Білорусь (пробач, Вася Кобін, про тебе не напишемо) — ці широти нагадують упеелівські і зовсім не схожі на Європу.
Далі — сконцентруємо увагу винятково на українцях (нахріна нам умовні Оларенважу Кайоде чи Маркіньйос Сіпріано — типові заробітчани?). Що вони показали та чи скористалися шансами? Чи змогли переконати “Шахтар” у профпридатності і розвинути кар’єру? От зараз і з’ясуємо.
Олексій Бєлік (“Бохум”, сезон 2007/08)
Вік на момент оренди: 26 років
Статистика: 4 матчі (98 хвилин)
Короткотривалий вояж Олексія Бєліка в “Бохум” не був несподіванкою — німці налагодили контакт з донеччанами ще влітку 2007-го, коли орендували Яна Лаштувку. Якщо чех себе непогано зарекомендував (27 матчів, 46 пропущених) і розглядався у якості футболіста на постійних засадах, то Льоха повністю провалився.
З січня по травень Бєлік з’явився лише в 4 поєдинках, — проти “Енерґі” Котбус, “Нюрнберга”, “Герти” та “Вольфсбурґа”, — однак нічим не запам’ятався (зате, можливо, бачив зеленого пиздюка, яким тоді був Ілкай Ґюндоґан).
Вийшла доволі прозаїчна картина — будучи не останньою людиною в Україні (чвертьфіналістом чемпіонату світу, на секундочку), нападник опинився у кардинально відмінному та надконкурентному середовищі, де набуті регалії не мають абсолютно ніякого значення. Що тут говорити, якщо й в Україні позиції Бєліка суттєво похитнулися — місце у складі відібрав Брандау.
З поверненням до Донецька погода не змінилася — Бєлік перейшов до “Дніпра”, де продовжив впевнено стагнувати. А згодом — нити, коли замість наших фізручар посаду тренера отримав Хуанде Рамос.
Олександр Воловик (“Левен”, сезон 2015/16)
Вік на момент оренди: 29 років
Статистика: 14 матчів (1207 хвилин)
Не будемо детально розписувати ситуацію Воловика, оскільки розжували в одному з наших попередніх матеріалів. Якщо коротко, то Олександру не пощастило — завадила страшенна конкуренція та важка травма гомілкостопа, внаслідок якої центрбек втратив дорогоцінний час.
В “Левені” неприємна тенденція з пошкодженнями не припинилася, проте Воловик не залишився без практики. А що? Клуб — дебютант Жупіле Про-ліги, приречений на виліт, тож застосовував будь-які ресурси.
Зрештою, прогнози справдилися — “Левен” попрощався з елітою. Як і Воловик з “Шахтарем” — кому потрібен нестабільний, психологічно надламаний виконавець? Окрім очевидних проблем зі здоров’ям уродженець Хмельниччини (де зараз і перебуває) депресував, вочевидь, вважаючи себе негідним помаранчево-чорних кольорів.
Руслан Маліновський (“Генк”, сезони 2015/16-2016/17)
Вік на момент оренди: 22 роки
Статистика: 41 матч, 7 голів, 11 результативних передач (2964 хвилини)
Тут коротко. Всі ми знаємо історію Руслана Маліновського — приклад півзахисника став хрестоматійним, мотивувавши українців повалити до Бельгії. Добре, що в “Генку” знали, куди дивитися, і не махнули рукою, коли в травні 2016-го Маліновський порвав хрестоподібні зв’язки. Навпаки — терпляче керівництво “смурфів” продовжило оренду до літа 2017-го, а по її завершенні здійснило логічний викуп.
2 мільйони євро — чудова інвестиція з боку “Генка”. Прикольно зараз спостерігати за реакцією того ж Мірчі Луческу, який за нагоди розповідає байки про те, як тренував Руслана. Так тренував, що той під керівництвом румунського спеціаліста не провів жодної хвилини.
Сергій Болбат (“Локерен”, сезони 2015/16-2016/17)
Вік на момент оренди: 22 роки
Статистика: 47 матчів, 6 голів, 4 результативні передачі (2554 хвилин)
У червні Сергію Болбату виповнилося 28 років, хоча може здатися, що він у футболі цілу вічність. Ще одна особливість півзахисника — статус вічно орендованого. За “Шахтар” універсал зіграв 64 матчі, але вам спаде на думку бодай-якийсь із них?
Болбат побував у донецькому “Металурзі”, “Металісті”, “Маріуполі”, нині — у “Десні”. А ще був “Локерен”, якому Сергій присвятив два роки. Він дещо шкодував через невизначеність, але загалом запам’ятався якісним перформансом — інакше б бельгійці не продовжили співпрацю з “гірниками”.
Сама команда була міцним середняком і Болбат їй пасував. Як не крути, серед його персональних досягнень результативна активність проти “Андерлехта”, “Брюґґе”, “Генка” та “Мехелена”. З іншого боку, Сергій не збирався лишатися — вже потім, у одному із інтерв’ю, він розповів, що не “сумує за “Локереном” стовідсотково” і що “в Європі не все так барвисто, як кажуть”. А що? Чернігів — краще.
Владислав Кулач (“Ескішехірспор”, сезон 2015/16; “Гонвед”, сезон 2019/20)
Вік на момент оренди: 22 роки; 26 років
Статистика в “Ескішехірспорі”: 6 матчів, 2 результативні передачі (350 хвилин)
Статистика в “Гондведі”: 7 матчів, 2 голи (356 хвилин)
Владислав Кулач так часто вештався орендами, що мало хто пам’ятає, як він був Туреччині. Насправді там мало чого цікавого, окрім того, що фанати “Ескішехірспора” підпалили власний стадіон після вильоту команди із Суперліги. Ще та атмосфера.
В Угорщину Кулач перебрався без особливих роздумів — Луїш Каштру його не помічав, а “Гонвед” пропонував боротьбу за єврокубки. На жаль, тривале співробітництво помножилося на нуль — форвард відзначився дублем у кубковому матчі проти напівмертвого “Дунахарасті” (ото назва, так?), але мав проблеми зі здоров’ям. У січні 2020-го Влад повернувся до “Ворскли”.
В’ячеслав Чурко (“Академія Пушкаша”, сезон 2015/16; “Фрозіноне”, сезон 2016/17)
Вік на момент оренди: 22-23 роки
Статистика в “Академії Пушкаша”: 12 матчів, 3 голи, 1 результативна передача (934 хвилини)
Статистика в “Фрозіноне”: 12 матчів (289 хвилин)
В “Академії Пушкаша” Вячеслав Чурко перестрівся з Дмитром Льопою, у “Фрозіноне” — з Василем Приймою. Це все, що можна сказати з цього приводу. Ну, правда — вінґер щось десь забив, щось десь віддав, а в Італії “скис”. Чурко ніколи ні нащо не претендував, тож не бачимо сенсу щось пояснювати.
Андрій Тотовицький (“Кортрейк”, сезон 2016/17)
Вік на момент оренди: 23 роки
Статистика: 23 матчі, 6 голів, 2 результативні передачі (1202 хвилини)
Андрій Тотовицький не був зайвим у “Кортрейку” і міг навіть туди повернутися перед підписанням контракту з “Десною” (як справжній мужчина, обрав сім’ю і не покинув Україну). Плеймейкер не котувався на рівні стартового складу, проте був близьким до потрапляння.
Українець виглядав досить бадьоро — дебютував гольовою передачею, заклав фундамент перемоги над “Генком” (4:1), врятував команду у вогняній перестрілці зі “Стандардом” (3:3) та вивів її до чвертьфіналу кубка Бельгії (1:0). Немає жодного приводу для шкодування, але ось це “если “Шахтер” не захочет меня вернуть, то какой смысл мне здесь оставаться?”, сказане у грудні 2016-го, трохи “поплавило”. Соррі.
Олександр Караваєв (“Фенербахче”, сезон 2016/17)
Вік на момент оренди: 24 роки
Статистика: 6 матчів, 1 гол, 1 результативна передача (315 хвилин)
Осіння частина Ліги Європи 2016/17 для “Зорі” склалася не надто — у боротьбі з “Фенербахче”, “Манчестер Юнайтед” та “Феєнордом” “мужики” набрали тільки 2 очка. Проте Олександр Караваєв сподобався та вже взимку “чілив” у Стамбулі — як зізнався, скористався нагодою, яка могла більше не випасти.
Попри блискучий дебют у контрольних матчах та гол і передачу, проведені у перших 3-х офіційних зустрічах, Караваєв швидко присів на лаву запасних — все через бачення Діка Адвоката. Втім, Сашко зла не тримав — по-перше, нідерландський тренер був щирим (в пріоритеті — Ґреґорі ван дер Віл та Джермейн Ленс), по-друге, хто буде розчарований у компанії Робіна ван Персі та Мартіна Шкртела?
Влітку того ж року Караваєв став повноцінним гравцем “Зорі”.
Пилип Будківський (“Кортрейк”, сезон 2017/18; “Сошо”, сезон 2018/19)
Вік на момент оренди: 25-26 років
Статистика в “Кортрейку: 13 матчів, 1 гол (534 хвилини)
Статистика в “Сошо”: 12 матчів, 1 результативна передача (486 хвилин)
Пилип Будківський — річ, яку “Шахтар” не поспішав викидувати, але не знав, що з нею робити. До Бельгії нападник грав у “Севастополі”, “Зорі” та “країні в червоному” — помагав помираючому “Анжі”. Показники всюди були різні і неоднозначні — тому й не зрозуміло, на що сподівалися в “Кортрейку”.
Будківський затримався у Бельгії до грудня — за три останні місяці приріс до лави запасних. Таке становище футболіст пояснює зміною тренерського штабу — мовляв, Глен Де Бук, новоспечений керманич команди, банально його не бачив.
О’кей, тут зрозуміло. Але чому ж за попередника форвард забив один-єдиний м’яч? Не дивно, що Пилип радісно побіг в “Анжі” — “із задоволенням, бо мені потрібен клуб”.
Влітку 2018-го Будківський зробив ще одну спробу — в “Сошо”. Другий дивізіон Франції, є де розвернутися, пора забивати і доказувати. Не пішло — взимку клуб відрапортував про намір віддати виконавця назад “Шахтарю”. Пилип не забарився зі звинуваченнями — от ці тренери, не хочуть цінити українських зірочок!
Іван Петряк (“Ференцварош”, сезон 2018/19)
Вік на момент оренди: 24 роки
Статистика: 36 матчів, 6 голів, 12 результативних передач (2806 хвилин)
“Шахтарю” пощастило, що в 2018-му Сергій Ребров прийняв “Ференцварош” — знайшлося місце, куди спихнути Петряка. Лівий вінґер був лідером луганської “Зорі”, однак не дотягував рівня донеччан — як би ми не прагнули захистити Ваню, проти Тайсона, Соломона і навіть Коноплянки не попреш.
Погодьтеся, якщо людина каже про те, що є “звичайним хлопцем із села”, у якої “немає захмарних цілей”, то їй нічого робити у проєкті з ось цими самими цілями.
Тож Петряк, непотрібний Фонсеці, з кінцями поїхав у напрямку Угорщини. “Шахтар” не розраховував на нападника і зрадів, коли той видав прекрасний сезон у складі “фраді” — оформив 12 асистів та допоміг взяти чемпіонство. Чого ж не погодитися на 1,2 мільйони євро, які запропонував “Фехервар”?
Олександр Зубков (“Ференцварош”, сезон 2019/20)
Вік на момент оренди: 22 роки
Статистика: 42 матчі, 10 голів, 12 результативних передач (3302 хвилини)
Олександр Зубков продублював кар’єрний відрізок Петряка, але не став підпалювати пердаки фанатам “Ференцвароша”, як це зробив Ваня. Зубков ідеально вписався у систему будапештського гранда, сьогодні є його лідером та користується попитом в очах збірної України.
В “Шахтарі” Зубкову було тісно (Тете та Марлос передають полум’яний “привіт”), і добре, що нападник зробив правильний вибір. Ну, а Сергій Палкін отримав чек на 1,5 мільйони євро.
Валерій Бондаренко (“Віторія” Гімарайнш, сезон 2019/20)
Вік на момент оренди: 25 років
Статистика: 11 матчів (967 хвилин)
Як і вищезгаданий Олександр Воловик, Валерій Бондаренко брався “Шахтарем” для підстраховки. Чому б не послабити одного із суперників (“Олександрію”) та урізноманітнити склад? Враховуючи відхід Ярослава Ракицького взимку та Івана Ордеця влітку, була певна логіка.
Водночас Бондаренко й так був четвертою-п’ятою опцією у розумінні “гірників” (інакше б не провів лише 90 хвилин за увесь час). Тож “Віторія” апріорі не могла стати порятунком для Валерія — все одно б глобально це нічого не змінило.
В Португалії у центрбека не вийшло — хоча б тому що він зламав руку і пропустив добрий кусень сезону. В грудні 2019-го “Віторія” відрапортувала, що збирається повернути українця додому, проте все ж дочекалася липня. Когось дивує, що в майбутньому Валерій пішов по руках, а наразі в “Олександрії”?
Едуард Соболь (“Славія” Прага, сезон 2017/18; “Яблонець”, сезон 2018/19; “Брюґґе”, сезони 2019/20-2020/21)
Вік на момент оренди: 22-25 років
Статистика в “Славії”: 28 матчів, 1 гол, 2 результативні передачі (2169 хвилин)
Статистика в “Яблонці”: 27 матчів, 1 гол, 3 результативні передачі (1868 хвилин)
Статистика в “Брюґґе”: 74 матчі, 2 голи, 10 результативних передач (5664 хвилин)
У червні 2017-го Едуард Соболь уклав новий п’ятирічний контракт з “Шахтарем”, чим викликав іронічні посмішки та порівняння з Василем Кобіним. “Ну, ось, черговий неамбітний виконавець, зате ласий до грошей” — писалося у такому дусі і не лише. Оренди в донецький “Металург”, “Металіст”, “Зорю”, “Славію” та “Яблонець” виглядали так, ніби фулбек справді змирився зі становищем.
Не будемо лукавити — в тій же Чехії Соболь періодично робив дива і має що сказати у відповідь. В “Славії” захисник відіграв від дзвінка до дзвінка єврокубкову осінь, асистувавши проти тель-авівського “Маккабі” і “Вільярреала”, а у другій частині сезону 2018/19 забронював місце у старті “Яблонця” та допоміг фінішувати у зоні Ліги Європи.
Тобто потенціал був — його добре розвинули в “Брюґґе”. Не будемо переповідати події цієї оренди, бо всі знають, ким є Соболь для “чорно-синіх”. Але зізнаємося — ми щиро здивувалися, коли бельгійці таки викупили Едіка. Нарешті Доббі отримав свою шкарпетку.
Богдан Бутко (“Лєх”, сезони 2019/20-2020/21; “Ерзурумспор”, сезон 2020/21)
Вік на момент оренди: 29-30 років
Статистика в “Лєху”: 18 матчів, 1 гол (1484 хвилин)
Статистика в “Ерзурумспорі”: 10 матчів (706 хвилин)
Коли на твоїй позиції виступає Даріо Срна, висновки очевидні (прикметно, що з допінговим скандалом хорвата Бутко певний час був першим номером на фланзі). Проте глобальних чудес не сталося: якщо в “Шахтарі” дірки залатані, то, будь ласкавий — на вихід. Додо та Юхим Конопля — нові герої.
Оминемо оренду в пермський “Амкар” (туди Богдан перейшов “тому що більше не було пропозицій”), а от “Лєх” — вже цікавіше. Комедія в тому, що до Польщі захисник їздив аж двічі — влітку 2020-го польська сторона від нього відмовилася, але в жовтні прийняла назад. Формально Бутко став срібним призером Екстракляси, але скромна статистика навряд чи дозволяє йому говорити про бодай-якісь регалії.
“Ерзурумспор”? Тут без коментарів, вперше чуємо (якщо серйозно, то це — посередній колектив, який сьогодні бореться за вихід в Суперлігу). З літа 2021-го захисник є вільним агентом; уявіть собі сценарій, за якого Роберто Де Дзербі обирає Бодю замість Вінісіуса Тобіаса чи Додо. Це ж утопія.
Андрій Борячук (“Різеспор”, сезон 2019/20; “Мезйокйовешд”, сезон 2020/21)
Вік на момент оренди: 23-24 роки
Статистика в “Різеспорі”: 6 матчів (54 хвилини)
Статистика в “Мезйокйовешді”: 8 матчів, 3 голи, 1 результативна передача (299 хвилин)
Борячук дуже близький до того, щоб повторити долю Пилипа Будківського — ви не повірите, але в квітні нападнику виповниться 26 років. Це давно не хлопчик, якого до ігор за першу команду залучав Мірча Луческу, а дорослий мужчина зі спірним багажем.
Ніхто не сумнівається у тому, що Борячук наділений талантом, однак час невпинно біжить. Десь Андрію пощастило і він виклався, а десь — зовсім не вийшло. Оренди в Європі — частково такий приклад.
З іншого боку, 54 хвилини в “Різеспорі” можна легко виправдати — команда запросила купу оредованих виконавців і стала предметом у руках мутних агентів. Враховуючи, що тут фігурував елемент неспортивного характеру, бочку на Борячука не котимо.
В клубі з невимовною назвою “Мезйокйовешд” Андрюха теж не прижився через нефутбольні причини. 4 результативні дії у 8 поєдинках —ніби ж непогано. Борячук не ладив з новим наставником та скаржився на те, що йому некомфортно в Угорщині через упередженість до легіонерів. І тут ми його розуміємо.
***
Який висновок? “Шахтар” погано працює з молоддю і не знає, що з нею робити. Проте її не слід жаліти — той же Бутко сказав сакраментальну цитату, яку, повірте, підтримає не один футболіст: “Як би мені не хотілося грати, на копійки я не піду. Краще вже тренуватися з “Шахтарем”, з реальними професіоналами своєї справи, ніж йти в якийсь мізерний клуб”.
Кожен випадок індивідуальний і залежить від амбіцій того чи іншого гравця. Маліновський, Петряк та Зубков показали себе з найкращого боку і лише завдяки СВОЇМ зусиллям дали новий імпульс кар’єрі. Чи можна виправдати Будківського, який зараз у “Поліссі”?
Тут треба ще відзначити час, за якого футболісти були орендовані. В 2015-му-2016-му роках мало хто гідно оцінював перспективи тієї ж бельгійської Про-ліги. Що це? Де це? Нащо? А ще в українців була низька європейська культура та небажання вилізти із зони комфорту. Багато хто сприймає оренду не як шанс, а, швидше, каторгу — так діла точно не буде.
Чи стануть Сікан та Ігнатенко гарними прикладами? Обидва вчора дебютували по-різному: Сікан долучився до перемоги над дрезденським “Динамо” (4:1), Ігнатенко отримав спірну червону картку (фак). Сподіваємося, будуть зроблені правильні висновки.