Доволі незвично як для Львова (пригадайте пісню – “Львів місто дощів” і самі все зрозумієте), проте у цей недільний день погода була напрочуд чудовою. Сонечко на пару із прохолодним вітерцем дозволяли viacom orlistat diet pill. отримувати вдосталь задоволення від футболу як дітлахам у дворі неподалік “Арени Львів”, так і самим футболістам на газоні вищеназваного стадіону.
Що стосується вболівальників, яких львівський стадіон зустрічав гімном Ліги чемпіонів (комедія, ха), то їх поблизу кас стадіону назбирався справжній натовп. А хлопчаки (здибав таких двох) із маніжками “квитки на футбол”, схоже, що у цей день без роботи не залишились.
За декілька хвилин до старту двобою донецька команда зворушливим відеороликом привітала свого капітана Даріо Срну із зіграним ювілейним 500-м матчем у складі “помаранчево-чорних”. До слова, цей поєдинок для легендарного хорвата відкрив лік у вигляді шостої сотні зустрічей за “гірників” – неймовірний показник!
Фонсека цього разу у стартовому складі знайшов місце для Малишева і пари центрбеків Ракицький-Ордець. Останньому судилось відкрити рахунок у протистоянні саме після подачі Срни. Ювіляр вже у наступній атаці вирізав ще один чудовий пас тепер вже на Дентінью, який, по-справжньому, шокував “дніпрян”, забивши за хвилину вдруге. А за декілька хвилин до фінального свистка захисник оформив до свого активу третій асист у матчі – Факундо довершив погром гостей, виконавши роль справжнісінького “джокера” (15 хвилин на полі і “+1” до гольового доробку).
Цікаво, що на сьогоднішній грі також були присутні персональні фанати капітана донеччан. Двійко хорватів, окрім безлічі селфі, хорошого настрою і щирих усмішок запам’ятались палкими вигуками і аплодисментами на адресу вихованця “Хайдука”.
Своєю чергою, гості, яким ультрас організували неймовірну підтримку, здаватись не збирались. Однак підопічні Михайленка створити щось конструктивне попереду за відведені 90 хвилин не змогли, вряди-годи влаштовуючи пожежі у своїй штрафній. Щоправда у першому таймі, реалізувати свої моменти після забитих голів “гірники” не зуміли.
Особливо хотілося відзначити класні подачі з кутових, які неодмінно завершувалися ударами по воротах Шеліхова. Немаловажливим фактором стало те, що Фонсека активно закликав своїх гравців чимдуж повертатись в оборону після стандартів, аби “дніпряни” не втекли у контратаку – “гірникам” сьогодні це вдалось на всі сто.
Також Паулу ледь не вперше у чемпіонаті проявив свій гарячий португальський темперамент щодо арбітражного корпусу. А саме під гарячу руку фахівця (чи то навпаки?!) потрапив резервний представник феміди Юрій Вакс. Однак тренер “шахтарів” запевнив, що це був абсолютно ігровий епізод і ніякого “криміналу” там не було – що тут б сказав Луческу, можна лише здогадуватись, але глибоко сумніваємось, що тут обійшлось б без негативу… Хіба ні?
Щодо підтримки команд, то уболівальницька торсида “синіх” була куди чисельнішою, ніж господарі. Хоча що ті, що інші заряджали свої найкращі кричалки із усіх сил, подарувавши чудову атмосферу свята. Найколоритнішими з них було виконання “Червоної рути” із вуст господарів і “Бий москаля” відповідно у гостей. Також південно-західна трибуна підготувала банер, у якому вболівальники “Дніпра” виступили за здоровий спосіб життя, закликаючи кожного українця, починаючи із себе, задуматись про майбутнє України без алкоголю і наркотиків.
Приємною несподіванкою для Сергія Назаренка, коли той вступив у гру під час другої сорокап’ятихвилинки, стали аплодисменти із секторів “Арени-Львів” – колишнього українського збірника у Львові поважають і люблять. Згідно із своїм статусом “батька серед дітей” двадцять восьмий номер старався із усіх сил завести команду, cупроводжуючи кожну свою, і не тільки, помилку шквалом емоцій, однак користі від виходу Сергія, на жаль, було мало.
Під час виконання гімну за мить до кінцівки, який затягнули ультрас “гірників”, донеччани забили вчетверте. Після чого до співу приєднались ультрас “Дніпра” і частина львівської арени. Чому лише частина? Все просто – інша вирішила проігнорувати один з державних символів, надавши перевагу власним інтересам.
Це можна назвати лише випадковістю – в нас багато хто йде із футбольного театру раніше фінального свистка, особливо, коли й так зрозуміло, хто переможець. Проте вразило інше, а саме те, що іноземець із сусіднього сектору продовжував незворушно стояти на своєму місці, слухаючи український гімн від “А” до “Я”. Проста повага до чужого на противагу “ми патріоти, але нам на маршрутку треба, так шо звіняйте”… От так і живемо.
Дмитро Гончар, спеціально для БФ
