Здоров, мужики і дами! Хочу повідати Вам про історію із захопливої подорожі (онтур) до Одеси на Суперкубок-2015.
Мій старт почався з Калуша.
Взагалі маршрут був наступний: Калуш=>Львів=>Київ=>Одеса. Так вийшло, що до Львова я проїхав зайцем в автобусі. Сам не знаю, як мені це вдалось, але ні краплі брехні. Приїхавши до Львова, я стартував на вписку до нашого адміна, де вся верхівка кримінальної банди “БФ” дружньо вписались – всього п’ятер осіб. Хоча пробивало виїзд виїзд нас лише троє (ну ж мусів хтось тащити проект!). На зекономлені гроші (60 грн.) я закупив пивка, яке розігнало суботній вечір. Так семе так, суботній. Онтур обіцяв бути довгим і веселим, адже прямих квитків на поїзд зі Львова до Одеси уже давно не було: довелось “пхнути” через столицю. Сходняк головних адмінів завершився грою в покер, яку виграв той, хто був найхитровимаханіший найтверезіший – а саме архітектор Матриці “творець проекту”, який вміло пропустив декілька стопариків і витягнув банк. В підсумку двоє з наших пішли на ніч фільмів Гічкока, двоє заливали сливку, але я того вже не пам’ятаю, бо був у глибокому відрубі.
Неділя. Наша свята трійця піднялась та вирушила на ЗД пробивати квитки до Києва. Були змушені робити пересадку у центрі міста, бо мій стан не дозволяв їхати більше ніж 5-ть зупинок без брутальних наслідків. Словом, рубало норм. На вокзалі сказали, що квитків на наш улюблений московський поїзд нема і не буде. Довелось шукати інший вихід з ситуації. І він знайшов нас сам: вже через декілька хвилин ми їхали до Києва в комфортабельному бусі.
Добравшись до столиці, ми перекусили, почитали офігітєльні новини з Мукачево та вирушили на вписку до Юрки. Юра- підписник “БФ”, який сьогодні вписував трьох пройдисвітів. Пан Юрко забрав нас на машині з метро, бо живе не в самому Києві, а 15 км за ним у мальовничому місті Буча. Хороше таке містечко. Спокійне. Чимось нагадує Калуш. В Юри було здорово. Простора квартира. Теплий душ і закуска, що найголовніше! Курили кальян, шпіляли в КС та у Фіфу. Наш підписник був в ударі: розривав мене, як синульку. Поспавши трохи, ми на машині вирушили до ЗД – на цей раз у нас вже були квитки до самої Одеси. Подякувавши Юрці за вписку, ми розійшлись. Ще раз дякуємо тобі, друже!
Дорога до Одеси обіцяла бути складною. Ми їхали всі разом. Можна сказати на відстані 2-х метрів один від одного. Їхали/спали/слухали музику та дивились мультики. Брутальні мультики. Під вечір понеділка ми таки добрались до Одеси.
Одеса
Відразу скажу, що місто мені не сподобалось. По-перше дуже високі ціни. По-друге за час мого перебування у цьому місці я жодного разу не почув української мови, ЖОДНОГО! Лади, не будемо… Ціни – провал. Все дорожче в рази, ніж у Львові чи у Києві. Бруднувато. Так нас зустріла нічна Одеса, де нас мали прийняти уже на вписці кроти. Втім, ряд несприятливих ситуацій (навіть sex power medicine bangladesh. не будемо їх тут описувати) не дозволилинам цього зробити. Ох, проклятиє адміни “БФ”, знову зрадили кротів. Ох і зрадники, в піч усіх…
Зазначимо лише, що в першу ніч ми ночували в садочку… Так,так, саме в дитячому садочку, в якому ми і вписались. Хлопці у паравозику, а я на столі (головному адміну охоронець навіть подушку підігнав). Брутальна вписка, що не кажіть. Комарі цього вечора насосались бандерівської крові достатньо (досі чухаюсь!).
Вівторок починався не дуже добре, як ви вже зрозуміли. Ну ми самі в цьому винні. Далі ми повалили, куди очі глядять. А очі нас занесли в готель до … четвертого адміна-борадача, який прибув в Одесу пивка попить, ну і участь в зборах УПЛ взяти заодно. Прийнявши душ, ми пішли на пляж. Нарешті пляж. Вода дуже холодна. Накуй той пляж! Пішли пити пивко і вирушили до стадіону забрати свої акредитації… Ага, забув згадати: минулого вечора о 1:00 ми дзвонили до прес-атеше УПЛ привітатись, тож Андрюха Палаєв був дуже злий на нас, коли видавав акредитухи. Хтось “Брутальний Футбол” надовго запам’ятає… Ситно поївши ми вернулись в готель, щоб трохи відіспатись і пізніше вже вирушили на матч.
Суперкубок України 2015
Цього вечора для нас були відкриті всі двері. Ще би, коли у тебе бейджики на шиї. Хлопці влаштувались як боси у прес-ложі, а я нарвався до поля як фотокореспондент, де і провів весь матч, знімаючи та фотографуючи ключові епізоди цього вечора. Весь так увійшов в роботу, що навіть не взяв футболки в когось з хлопців для розіграшу на БФ. Вибачайте. Тинявся туди сюди, обходячи всяких Ярмоленків, Ленсів, Кучерів, Шевчуків. Паснув разок бруталу Гармашу. Нормально так вперше брати участь у подібному величезному заході.
Особисто мені гра не сподобалась. Очікував більшого від “Динамо”, але приємно, що “Шахтар” зумів нав’язати гру своєму найбільш запеклому ворогу на футбольному полі без своїх лідерів – Адріано та Кости, які вже покинули клуб. Сподобався Ярмоленко та Мораєш у складі “Динамо”. Після матчу потис руку Ярмолі та підбадьорив його. При нагородження привітав Срну з перемогою, також тиснучи руку. А ще там якісь штемпи давали руки адміну БФ. Не пам’ятаю хто вже. По закінченні матчу ми всі дружньо пішли на прес-конференцію. Сьогодні прийшов тільки Луческу. Відповів на питання і додав трохи свого тексту. Ось і вся пресуха. По закінченні нам оголосили найкращу інфу вечора: УПЛ ставить поляну всім журналістам! Це було дійсно здорово. Коньяк, сочок та закуска. Це все, що мали ми цього вечора. Займались, так би мовити, трохи гедонізмом – відпочивали, дивились за раками-колєгами, які ледь не валились за поляну, і так собі говорили про те, як “БФ” прийшов до успіху. Так заговорились, що останніми покинули стадіон. Але то не біда, бо вписки так і не отримали. Тож попереду була ще одна весела нічка.
Спочатку ми думали вписуватись на стадіоні, але щось не наважились і пішли на вокзал, бо мені, ще треба було купити квиток. Придбавши його, прокинулись на ЗД, коротше кажучи. Для фаната вокзал – це святе місце. Зранку вирушили на пляж, де поспали десь так до чотирьох годин. Пізніше перекусили і назад на ЗД. Хлопці поїхати, а я ще щолкав там трохи. Пізніше вирупив і я. У купе з трьома жіночками.
Їхав цілу ніч і в четвер ранком був у Львові. Звідти вирушив до Стрия, а потім і до Калуша. Не вірив, що вже вдома, поки не з’їв борщу і не закусив печеною качкою. Вибачайте, що навіяв апетит. Всім смачного і дякую за увагу. Зустрінемось 😉
P.S. Спасибі УПЛ за сприяння в акредитаціях. Не спасибі за те, що давали усім підряд (дуже багато лівих людей було присутньо як в мікс-зоні, так і в ложі преси, які могли втіяти будь-що, бо шмону журналістам не робили). Окреме “дякую” сбушникам, які в перерві вхопили мою сумку у прес-ложі, бо подумали, що там бомба і віднесли саперам, які так її відкривали, що замок поламали. Ну ви й лалки.
P.P.S. Андрюха, не забувай телефон перед сном вимикати! 😉
