Якщо ви хочете побільше різноманітних дербі у чемпіонаті, то протистояння “Дніпра” та “Ворскли” – те, що вам потрібно, адже це єдині команди в УПЛ, названі в честь річок. Можливо, саме тому матчі між дніпрянами та полтавчанами завжди відзначалися своєю непердбачуваністю? Ми вирішили перевірити це сьогодні на “Дніпро-Арені”. Вйо до репорту!
Власне, так і вийшло – 7500 вболівальників
Погода у Дніпрі повністю відповідала вимогам “водяного дербі” – сирість, сірість і легкий дощ, який час від fempro. часу напускався на місто. Можливо, саме тому вболівальників навколо стадіону було не дуже багато.
Перше, що вразило при вході на стадіон – це майже повністю забита прес-ложа, через що довелося сидіти на першому ряду (про те, що можна перейти на інший “сектор” для преси, я дізнався надто пізно). Звідси відкривався отакий прекрасний вид:
Зате було все прекрасно чутно – особливо Василя Сачка, який командирським голосом у своєму технічному майданчику керував “Ворсклою”. Були на секторі для преси і представники “зелено-білих”, які (точніше “яка”) дуже шумно раділи за свою команду – вочевидь, на зло оточуючим їх дніпровцям.
Перед матчем не сподобалося виконання гімну. Якщо зрозуміти, чи шевелять губами футболісти, було важко, то дехто із персоналу “Дніпро-Арени” гімн не виконував. Дивно, але це їх право. Можливо, люди просто не люблять співати. То, як говорить класик, таке. До речі, цей класик сьогодні сидів на “Дніпро-Арені” разом із новим головним тренером збірної України Андрієм Шевченко.
На стадіоні атмосферу створювали виключно фанати. Сподобався гучний звук та більша кількість “дніпрян”, ніж на останній грі проти “Сталі”. Проте помітив, що в Україні чимала кількість досить оригінальних зарядів “великих” двіжів стали дублюватися меншими з мінімальними перестановками. Так було і раніше, але це було в рамках логіки (ми ж і самі постійно озброюємося польськими піснями) – а зараз це стало різати вухо.
В цілому ж, фанати вирулили цей матч, адже він не був аж надто цікавим. Родзинкою вечора став банер “синьо-біло-блакитних” зі словами “Ні натуралізації”
Матч не можна назвати поганим, але і цікавого було мало. “Ворсклі” вдалося змусити “дніпрян” грати у полтавський футбол – паси віддавалися виключно поперек чи назад, а наважитися на кілька сольних проходів змогли одиниці. Команди забили по одному випадковому голу та й розійшлися.
На прес-конференції кожен тренер жалівся на проблеми у складі. У Сачка багато травмованих, а у Михайленка грає молодь 1997 року народження. Склалося враження, що Сачко досить спокійно сприйняв результат, хоча на наше питання щодо цього, наставник полтавчан відповів, що їхали за перемогою, але попросив вболівальників потерпіти, адже команді потрібен час.
У Михайленка ж була помітна відверта незадоволеність результатом, хоча, за його словами, відчуття у нього двоякі – ніби і мали вигравати, але сильно критикувати своїх підопічних неправильно.
Так і завершився футбольний вечір у Дніпрі. Можливо, матч був такий собі, але це все одно цікавіше, ніж по телевізору. Тому ще раз: закликаємо вас ходити на футбол!
Михайло Юхименко, Каріна Шпорт, “Брутальний футбол”.
