Після неймовірної перемоги над київським «Динамо» та історичного виходу до півфіналу Кубка України “Олександрія” завітала у Львів. Вкрай вмотивовані та впевнені в собі, вони сподівались, що після чемпіона України їм під силу обіграти і львівські “Карпати”. Натомість останні у чотирьох іграх здобули лише один пункт, та й всі домашні матчі провалили. Тому аби мати хоч якісь шанси поборотися за Лігу Європи, “Карпати” мали тільки перемагати гостей з Олександрії. Як не крути, та зустріч обіцяла бути цікавою, але…
Почнемо з того, що дискваліфікацію у львів’ян відбували Мірошніченко . та Гітченко, які підтримували команду безпосередньо з трибун, зустрівшись з колишнім товаришем – Сергійчуком. Замінити Дениса випало молодому вихованцю клубу – Андрію Марковичу, який, забігаючи наперед скажу, на сто відсотків впорався із покладеним на нього завданням. Так уже після матчу хвалив Андрія Володимир Безуб’як:
Він зіграв краще, ніж я думав. Андрій все робив правильно, особливо як для молодого гравця, який перший раз у вищій лізі зіграв. Прострілів і навісів від нього вистачало. Спокійний, врівноважений, мінімум браку. Знаю, що він їздив в Чехію, хотіли його за кордон віддати. Але я задоволений ним. Треба тепер Мірошніченку задуматися – хто буде грати
В цьому можна бачити лише величезний плюс для команди. Адже, по-перше, на позиції правого захисника з’явилась конкуренція (нарешті). Тепер, і справді, Мірошніченку потрібно більше думати, що він робить на полі і для чого він там взагалі. Одна помилка і в старті вже може вийти Маркович. І по-друге, Андрій – вихованець клубу. Ще раз наголошую на цьому! Як же приємно дивитись, коли молодий (21 рік) свій хлопець виходить і показує власний клас, показує те, чого його навчили, не хтозна-де, а у Львові!
Повернімося безпосередньо до гри. Нудно. Чесно – нудно. Просто безмежно багато перепасовок у центрі поля. “Карпати” намагалися щось створити, брали ініціативу на себе, що не завжди виходило, бракувало завершення їхніх дій. Олександрійці в свою чергу показали досить організовану та дисципліновану гру. Десь через це “Карпати” й не могли доводити свої дії та думки до логічного завершення. Загалом – один удар в площину воріт і команди йшли на перерву.
Друга половина гри була просто абсолютною протилежністю першої. Команди діяли більш активно, атаки слідували одна за одною, та все ж Карпати ініціативу не віддали і далі вели гру. Вже на 55-ій хвилині матчу Бланко-Лещук міг відкривати рахунок, але воротар успішно впорався з його ударом. Відразу ж відбувся і другий момент «зелено-білих». Момент просто ідентичний з першим, але тут вже Кадимян навісив на Гуцуляка, та і тут знову був на місці Новак.
Що почалось далі і досі не можу збагнути, просто якась суперфеєрія (навіть влучне слово підібрати важко). Отже, перший гол матчу вийшов дійсно цікавим, смішним, оригінальним, курйозним… Леонов на вході в штрафний майданчик готувався бити, але раптом віддав пас – то вийшла просто шикарна передача між двома захисниками, яку успішно завершив Пономар. 1-0 – гості повели в рахунку.
Другий гол. Артур Карноза, вийшовши на заміну, пробив із-за меж штрафної – м’яч влетів майже в «дев’ятку». 1-1 І тут же третій гол. Тут Чорний виконував штрафний і м’яч рикошетом від стінки залетів у ворота. 2-1 півфіналісти Кубка України знову вирвались вперед.
А тепер найцікавіше. Подивимось на цифри – 70, 74, 75. Всі три взяття воріт було зроблено за 5 хвилин. П’ЯТЬ ХВИЛИН! Це було щось неймовірне. Та розв’язка була ще попереду.
Решту матчу “Карпати” так само активно, як і на початку другого тайму, атакували олександрійців, не даючи ніякої можливості вийти із-за меж свого штрафного. Заключну крапку в матчі поставив той же Карноза. Знову, просто неймовірним ударом зі штрафного, завалив м’яча у ворота на останній хвилині матчу. Ну, а довести гру до перемоги “Карпатам” банально не вистачило часу. Одразу після розіграшу з центру поля суддя дав фінальний свисток – бойова нічия і “Карпати” перервали свою безвиграшну серію.
На прес-конференції було сказано дещо, про що я не можу змовчати.
«Як можна паскудити людей, які все життя віддали клубу? Як можна цькувати людину, яка була на грані? Це не по-людськи, не по-християнськи. Не розумію фанатів. При чому тут керівництво взагалі? У січні я взнав, що буду старшим тренером. У нас не було селекційної служби. Поки розженеться все це, треба час, щоб обойму визначити. Ще треба дати шанс молодим. Я не розумію уболівальників. Я не чув тих викриків, але це абсурд. Схаменіться, люди! Ви приходите, щоб поцькувати когось чи отримати задоволення від футболу? Чи хтось винуватий, що попередню групу тренерів звільнили. Беньо, Йовічевіч, всі працювали в міру своїх можливостей. Тому я прошу фанатів схаменутися! Це не по-львівськи! Чи приємно таке комусь слухати?»,-
дуже гостро зреагував на запитання Безуб’як.
Хочу додати з приводу цього декілька слів. Щодо фрази «При чому тут керівництво взагалі?» – а хто як не керівництво, хто в тому винен, хто приймає рішення, хто керує клубом?! Ось це абсурд. Говорити, що проблеми клубу – це не вина керівництва! Що це за тренер, який не визнає помилок? Що це за тренер, який не слухає, що хочуть донести своїми вигуками фанати? Чому він не хоче дізнатися більш детально про ту ситуацію? Чому говорить такі категоричні слова в їх адресу? Клуб і фанати – це єдине ціле. І як не крути, одне без іншого існувати не зможе. Пишучи про це, відразу згадується відео як Йовічевич зібравши всіх хлопців після матчу, перегукувався з фанатським сектором відомою кричалкою «Хто ми ? – Леви». Робити якісь висновки про Безуб’яка як про тренера ще зарано, але Йовічевіча не вистачає вже.
І наостанок, хочеться звернути увагу, знову ж таки, на відвідуваність. 3 556 глядачів. Нагадаю, що на матч проти “Дніпра” прийшло 8 тис, а на “Динамо” – 16 тис. Чому львів’яни керуються “топовістю” команди, яка приїздить?! Адже “Карпати” – це рідний клуб для Львова.
Так, рівень футболу, який показує команда досить невисокий, та все ж… Цікаво подивитись, скільки цих же львів’ян прийде на матч «Шахтаря» проти супертопової команди – португальської Браги»!
