Ситуація із Євгеном Коноплянкою наштовхнула на кілька думок, з якими хочеться з вами поділитися. Всі ці події, фейкові трансферні переходи Євгена сюди-туди наштовхнули на своєрідне порівняння. Сьогодні ми поговоримо про іншу зірку, правда у сфері кіно, втім вона має схожість із нашим футболістом.
Геній Кріса Коламбуса та мімішність Маколея Калкіна зробили свою справу – у 1990-му році кінострічка “Сам удома” стала справжнім фурором, зібравши більш ніж переконливу касу та породила цілу франшизу. Півмільярда доларів у прокаті, “Золотий глобус” та стотисячний гонорар для десятирічного пацана – про що можна тільки мріяти?
Такі успіхи не залишилися не поміченими – за кар’єру юної зірочки вперто взявся батько Крістофер Калкін, який досить швидко оцінив потенціал сина та смак грошей. Дбайливий татусь став агентом хлопчака і вже за наступну роль у фільмі “Моя донька” Маколей отримав один мільйон доларів.
А от коли Коламбус знову постукав у двері сімейства Калкінів, аби продовжити феєрію “Сам удома”, то сторони домовилися на ще більшій сумі. Загублений у Нью-Йорку МакКалістер, що змусив добре попітніти Джо . Пеші і Деніела Стерна, обійшовся студії “20th Century Fox” у 4,5 мільони доларів. Словом, апетити батечка росли, який, бачачи реальну наживу, прагнув проштовхнути всіх своїх дітей на велику сцену.
Справжнім апогеєм у фінансовому плані став фільм – “Багатенький Річі”(1994 рік) – 8,5 мільйонів доларів потрапили у кишеню Крістофера, а через рік його улюблене чадо було номіноване на премію “Золота малина” за роль у “Нарівні з батьком”.
У сім’ї назрівав конфлікт, постійні скандали, ніхто не хотів задовольняти забаганки Калкіна-старшого, Маколей перериває кар’єру на довгих шість років, безбожно бухає, приймає наркотики і виявляється нікому непотрібним.
Зараз актор намагається реабілітуватися, втім не приховує, що його зламав саме батько.
Трансферна сага імені Коноплянки відверто бісить. “Севілья” вже відмовилася від перемовин, оскільки не в змозі “потягнути” шалену зарплатню, що вибивають обидва Коноплянки. “Рома”, “Ліверпуль”, “Сток”, “Тоттенхем”, “Атлетіко”, “Бешикташ”, “Галатасарай”, “Шахтар” (!) – здається, всі хочуть нашого вінгера. Пам’ятаєте, коли Женіка отримав тривалу травму, то від варіанту його купівлі відмовилася “Боруссія”? Коно потрібно переходити тут і зараз (хай мене дівки закидають гнилими помідорами), але з такою політикою, що веде його тато – краще сидіти вдома.
Якось Селюк глузував з цього приводу, мовляв, батько – це не професія. Змушений з ним погодитися. Життя футболіста – не таке тривале, а роки-то йдуть. Десь, не дай Боже, ногу підверне – можна про всілякі там АПЛ та “Галатасараї” забути. Тож можна, дійсно, залишитися самому вдома. І подібних прикладів багатенько.
Зате залишиться невмирущий саундрек із кінофільму…
