За день до вчорашньої феєрії мені написала наш чарівний фотокореспондент Каріна. Ми робили прогнози на результат гри «Дніпро» – «Шахтар», і, якщо Каріна вірила у синьо-біло-блакитних ще до матчдею, то я проникнувся якимось неймовірним відчуттям віри у команду лише перед від’їздом до арени. Чому я почав свій репортаж саме цим нікому не потрібним сюжетом? Просто в ньому каждий вболівальник Дніпра впізнає себе вчорашнього. Каждий вболівальник після гри в першу чергу говорив слова «я думав, що програємо»!
Але про все за порядком. За феєричним результатом якось і забулося, що формально “Дніпро” провів свою першу домашню гру після міжсезоння (де-факто – другу, адже до цього був кубковий матч зі «Сталлю» на Метеорі). Ультрас «Дніпра» разом із фанатами «Шахтаря» вирішили відсвяткувати повернення топ-футболу на повну потужність, організувавши чи не найяскравіший марш у поточному сезоні.
Навколо “Дніпро-Арени” панувала атмосфера великого футболу. Місто, здавалося, дочекалося справжнього пробудження після довгої зими міжсезоння, але при входженні в чашу стадіону в очі кидалась незаповненість – гру відвідали трохи більше 16 тисяч вболівальників. Чому топ-матчі в Україні різко просіли за показниками відвідуваності – ще те питання, але сьогодні доля жорстоко посміялася над тими, хто пожалів грошей на квиток.
На щастя, це все аж ніяк не вплинуло на атмосферу у грі. Дніпряни підтвердили реноме одного із найкращих перфомейкерів, підготувавши декілька банерів. Серед них головне місце займав фронтальний із написом «Немає другої країни – немає іншого Дніпра». Прикрашало цю композицію масштабне піро-шоу, яке продовжувалося із перервами весь матч. Донеччани вразили своєю величезною кількістю на гостьовому секторі – за моїми підрахунками, їх було не менше тисячі, а також красивим оформленням сектору.
Не хочеться бути банальним і говорити слова типу «атмосфера була неймовірна», але вчорашній матч «Дніпро» – «Шахтар» може слугувати яскравим прикладом, чому телебачення ніколи не зрівняється зі стадіоном. Зомбоящик не передав і сотої долі тих емоцій і того драйву, що панували на “Дніпро-Арені” у неділю. Центральні сектори гуділи, а ті, хто сиділи поближче до поля – активно спілкувалися із футболістами (благо, до поля подати рукою). У лівому вусі лунає вже легендарний «Край наш казацкий», у лівому – не менш велика пісня «Вышел в степь донецкую». Арена несамовито підтримувала кожну дію Зозулі, але відповідала тотальною ненавистю по відношенню до Даріо Срни. І разом з цим не забувала заряджати патріотичні переклички протягом усієї гри. Вся палітра емоцій ніколи не буде передана жодним телевізором, тому «Брутальний футбол» вкотре закликає – підтримуйте свою команду з трибун!
Ближче до матчу. Обидва тренери здивували – Маркевич випустив відразу двох форвардів і пару центральних півзахисників Політило-Шахов. Луческу дав відпочити основним захисникам, виставивши у старт зв’язку Кривцов-Ордець. Наставник дніпрян вгадав зі своїми перестановками повністю, а от його румунський колега явно недооцінив атакувальну спроможність синьо-біло-блакитних.
Відчувалося, що «Дніпро» вкрай заведений. Команда Мирона Маркевича відразу кинулася накривати гостей на їх половині поля, раз за разом створюючи моменти. Все це вилилося у швидкий і неймовірно красивий гол Джона Руїса – перший для костариканця за «Дніпро». Завдяки Матеусу це взяття воріт виявилося особливо красивим – таких пасів п’ятками в Україні не віддавав, мабуть, ще ніхто.
У дніпрян виходило у цьому матчі майже все. Матеус у свої 33 роки ганяв «молодняк» «Шахтаря» (і не лише) як на тренуванні – він був швидшим, настирнішим і набагато краще думав у цей вечір, ніж усі його суперники на полі. Іншим героєм був Зозуля, який своєю непоступливістю заставив «Шахтар» пропустити перший м’яч, оформив асист і врешті-решт забив вирішальний гол у цьому матчі. Не дивно, що дніпропетровські вболівальники скандували його ім’я під час стички із Малишевим.
«Шахтар» до певного моменту був досить гострим – Малишев дуже швидко зрівняв рахунок у матчі, а Факундо Ферейра виходив із Лаштувкою 1 на 1 – до голу не вистачило кількох сантиметрів. Не забиваєш ти – забивають тобі. Дніпропетровці дуже довго хитали оборону гірників, а Шахов під кінець першого тайму взяв та і пробив у дальній кут – 2:1. Навіть не дивно, що це зробив саме Євген – суперсаб Маркевича усю свою кар’єру забиває у Дніпрі тільки надважливі м’ячі. .
У перерві сталася одна важлива подія – Євген Селезньов приїхав із Краснодару до Дніпропетровська, щоб попрощатися із «Дніпром». Арена зустріла Царя опласками та скандуванням прізвища. Правда, на стадіоні були адепти «зради», але в цей вечір вони не могли б нічого зробити – це був занадто чутливий момент. Євген разом із сином Русланом подякував місту і вболівальників, сказавши: «Я говорю до скорой встречи!»
Другий тайм почався голом Романа Зозулі, після якого «Шахтар», здається, було нокаутовано. Перший справді гострий момент виник у гірників через 30 хвилин після пропущеного м’яча – і до цього моменту навіть рахунок 6:1 на користь дніпрян був би логічним. Синьо-біло-блакитні вразили сьогодні всіх – суперника, власного тренера, своїх вболівальників, всю Україну і не тільки. У підопічних Маркевича виходило все – жодна з перемог «Дніпра» над “Шахтарем” за останні три роки не виглядала настільки безапеляційною. Врешті-решт, це все закінчилося виходом на поле Назаренка і пенальті, який реалізував Безус. 4:1.
Рекорд по пропущених м’ячах в Україні для Луческу. Урок для “Андерлехта” про те, як потрібно грати проти донеччан, щоб пройти в 1/4 фіналу Ліги Європи. І такий необхідний ляпас для “Шахтаря” перед матчем у Бельгії – аби не розслаблялись.
Михайло Юхименко, Каріна Шпорт, “Брутальний футбол”
