Незважаючи на риторику ультрас “Карпат” із максимальною зневагою та ненавистю до футбольного клубу “Львів”, потрібно визнати, що львівське дербі, зокрема у Прем’єр-лізі – це те, що необхідно і самим фанатам “Карпат”, і їхньому клубу, і українському футболу взагалі. Це продемонстрував і вчорашній. матч – не стільки за якістю, скільки за напруженням, емоціями, непоступливістю. Перформенс фанатів “Карпат”, репертуар яких більш, ніж на половину складався із хейту в сторону “городян”, потужного піротехнічного шоу і в цілому вдалої кореографії, зайвий раз підкреслив принциповість, важливість і вмотивованість “зелено-білої” сторони на цей матч. Таких бойових “Карпат”, які зібрані в монолітний кулак, де усі віддаються на повну – гравці, фанати. керівництво – ми не бачили дуже давно. І “Львів” для них – ідеальний подразник. Це довга і давня історія, про яку варто згадати.
Останній сплеск у результатах “Карпат”, про який сьогодні вболівальники команди так ностальгічно згадують, причинно пов’язаний із львівським дербі. У нульових “Карпати” не демонстрували ні яскравого футболу, ні результатів, а найкращим спогадом тих часів був вихід до півфіналу Кубка України, який “зелені леви” здійснили у статусі команди першої ліги. Все змінила наявність у місті другої команди, яка зуміла швидко пробитись в елітний дивізіон. У тому дебютному сезоні Прем’єр-ліги “Карпати” зірок з неба не хапали і зробили ставку на останній матч сезону – дербі, в якому все вирішувалось для містян. “Карпати” у матчі з неймовірними пристрастями перемогли, відправивши “Львів” у першу лігу. Тоді клуб повернув проти себе велику частину пересічних вболівальників міста, а в місцевій спортивній пресі навіть була спеціальна колонка “Похоронне бюро “Карпати”, в якій публікували про клуб іміджево негативні публікації, також листи журналістів та вболівальників. Намагаючись будь-що реабілітуватись і тримаючи в голові можливе повернення “Львова” з першої ліги (“синьо-золоті” тоді активно боролися за повернення до УПЛ і збирали на міжсезонних зустрічах з уболівальниками тисячі людей, а фанатський сектор налічував уже поза сотню осіб), “Карпати” дивом заграли. Саме тоді карпатівці займали високі місця в таблиці, увійшли в груповий етап Ліги Європи, однак дуже скоро перетворились у сумного середняка, яким вони були до того. Причин можна шукати багато, але одна із них – зникнення з футбольної карти “Львова”. Цікаво, що в кінцевому результаті правом на юридичну особу заволодів тодішній президент “Карпат” Петро Димінський, який у 2012 році викупив клуб, використав у своїх трансферних цілях для “Карпат” і швидко розформував – аби більше конкурентів у місті не було. Цікава паралель, що те саме Димінський зробив і у 2001 році: тільки прийшов до керма “Карпат”, новий власник звернув увагу на футбольний клуб “Львів”, який тоді завжди знаходився серед лідерів першої ліги, але брак коштів не давав змоги команді вийти до вищої ліги. Димінський перестрахувався і викупив цей клуб, створивши на його місці “Карпати-2”, а потім і цю команду зняв із змагань. У “Карпатах” не хотіли конкурентів у місті, але так вже склалось, що цей конкурент завжди “підтьогував” клуб у всіх аспектах. Можливо, якби “Львів” усі ці роки безперервно існував та мав стабільне фінансування, ми б сьогодні мали найзапекліше дербі України. Втім, історія умовностей не знає.
Попри холодну осінню погоду та зливу, на матч прийшло понад 8 тисяч вболівальників. Так, не половина стадіону, але ж і команди в цьому сезоні поки що навіть у топ-6 не входять. Крім того, у Львові є безліч людей, які залишились хейтерами “Карпат”, однак не асоціюють цей “Львів” із “Львовом” Юрія Кіндзерського. Тут поділяли ідеологію львівського “Атлетіка” Більбао, в якому б грали галицькі вихованці, українці, тому філософія нового керівництва із ставкою на бразильців поки масової підтримки не зустрічає.
Фанати “Карпат” продемонстрували неабияку дисципліну, давно для себе небачену, чемно зайнявши місце на гостьовому секторі вже за годину до матчу. Команди з’явились на передматчевій розминці і “зелено-білий” сектор витягнув із загашника заряди десятилітньої давнини, який присвячувався супернику. Першим із них був “Ми – “Карпати”, ви – гівно”. Заради справедливості потрібно сказати, що цей заряд було виконано для футболістів “Карпат” у минулому сезоні після поразок від “Вереса” (1:6) та в кубку від “Прикарпаття”. Однак учора цей заряд та безліч інших пісень і скандувань присвячувались супернику та майже не стихали протягом усього матчу, допоки Бруно не зрівняв рахунок та не змусив замовкнути ультрас опонентів, які в той момент кричали: “Х*й сосете все життя”. Власне, туалетних зарядів було дуже багато і навіть декілька російськомовних, які викликали риторичні питання і саркастичну усмішку.
До слова, опонентів у сектора “Карпат” не було. Старе фанатське угруповання “Leopolitans” востаннє помічали у листопаді минулого року на грі з СК “Дніпро-1” на Кубок України. Банда “Citizens”, що виникла два роки тому, коли “Львів” грав у аматорах, і яка відома лівими поглядами, мабуть, переживає не найкращі часи, або ж боїться з’являтись на таких подіях. Словом, наразі організованої підтримки у команди нема. Попри це, варто відзначити, що певна культура у дербі Львова виникає. Учора можна було побачити чітку розподіленість за вподобаннями між “кузьмічами”, які були на шаликах “Львова” чи розах “Карпат”. З часу дербі 2008 року (в якому “Карпати” перемогли 4:2) змінилося багато: тоді “пікніки” раділи однаково голам і у ворота “Карпат”, і у ворота “Львова”. Дербі ж 2009 року внесло значні правки і тепер люди чітко визначились з уподобаннями під час протистояння.
Вистачало напруги і біля поля. Головний тренер “Карпат” бурхливо реагував на рішення арбітра, в той час до нього підбігали тренери “Львова” Панфілов і Роша Батіста й португальською мовою розповідали, що про нього думають.
Вільям Роша Батіста – це взагалі окрема постать для розмови в контексті дербі. Баті-гол, або просто Батя, був легендою “Карпат” нульових і початку 2010-х років. Він тягнув на собі команду у першій лізі, потім застав часи розквіту “Карпат” у 2010-му і був важливою постаттю для цього відтинку часу. Вже по завершенні кар’єри він працював скаутом у “Карпатах”, втім там себе не знайшов. Тепер він працює на “Львів”, привозить для клубу бразильців, допомагає їм інтегруватись і бере активну участь у тренувальному штабі Юрія Бакалова. Свого часу Батіста допоміг “Львову” виграти перше дербі, яке відбулось у 2006 році. Тоді на ламповому львівському стадіоні СКА городяни перемогли у серії пенальті “Карпати”, вибивши їх з кубка України. Батіста не забив пенальті з гри, а потім не реалізував одинадцятиметровий у післяматчевій лотереї (хоча забив з гри, однак містяни тоді відігрались). Батя влучив у стійку і голкіпер “Львова” Бабак під рев трибун побіг в обійми одноклубників. Та перемога “Львова” дала початок футбольній війні. Чи знав Батіста, що через 12 років він, бразилець-легіонер, буде важливою ланкою для “синьо-золотих”? Безумовно, цікава історія…
На полі за класикою дербі відбувалась безкомпромісна рубка з мінімальною кількістю футболу і великою кількістю підкатів, грубощів, жовтих карток та непоступливості. Команди сильнішого не виявили, однак задоволеними можуть бути усі. Цих відчуттів львів’янам бракувало. Вони засумували за цим дербі і воно нарешті повернулось. Незважаючи на розмови про те, що цей проект “Львова” – на один-два сезони, наразі він є і потрібно від цього кайфувати. Зустріч цих команд піде на користь усім. І так – Львову потрібні дві команди. Можливо, за кілька сезонів тут вималюється пристойне дербі європейського рівня. Принаймні, всі задатки для цього є.
Футбольна війна за Львів продовжується. Наступна частина вже буде у наступному році. Залишається сподіватись, що “Львів” разом з “Карпатами” не боротимуться у другій шістці в кінці сезону. Не хотілося б, щоби значущість дербі було понижено. З іншого боку, ніхто не скасовував бажання фінішувати в таблиці вище свого опонента. Наразі “Львів” у цій локальній боротьбі перемагає, маючи на один пункт в таблиці більше.