Коли емоції та пристрасті на вулицях міста вщухли, на стадіоні “Дніпро-Арена” почався великий футбольний спектакль – справжній бойовий фінал кубка. Іншого і бути не могло: цього дня вирішувалась доля кубка не тільки в окремо взятому сезоні, але й загалом в історії України, адже до зустрічі “Динамо” і “Шахтар” підійшли з однаковими показниками – по 11 перемог в Кубку України у кожної. В останнє десятиліття “Шахтар” зробив надзусилля, вигравши шість разів Кубок України, зрівнявшись з киянами за цим показником. Залишити позаду заклятого суперника за кількістю виграних трофеїв – мабуть, найкраща мотивація, яка могла б керувати гравцями обох команд цього чудового весняного вечора. І судячи з того, що ми побачили, таки мотивувала неабияк!
Напередодні матчу не було сумнівів, що ажіотаж на стадіоні буде колосальним. Вболівальники “Динамо” та “Шахтаря” з’їзджалися з усієї України, до того ж прийшло багато дніпровських вболівальників, які засумували за матчами подібної величини. Але перед грою на стадіоні утворилась тіснява – великі черги до кожного із входів, незважаючи на те, що вхід на стадіон відкрили ще за 3 години до матчу. Вболівальників перенаправляли від одного входу до іншого, хтось намагався потрапити на звичайні сектори через вхід для преси, тому що їм це порадили стюарди з інших входів. Напевно, працівники “Дніпро-Арени” занадто відвикли від масивних потоків людей.
Потрапивши на стадіон за 30 хвилин до початку матчу, я стала свідком того, як на “Дніпро-Арені” зникло світло. Вболівальники на стадіоні не розгубилися й увімкнули ліхтарики на телефоні, роблячи атмосферу трохи магічною, а команди продовжували розминатися на полі.
У Дніпрі це вже не перший випадок перебоїв з освітленням під час принципових матчів. Ця ситуація нагадала старий-добрий 2013 рік, коли світло вимкнулося під час напруженої гри “Дніпра” та “Металіста”. Тоді гру довелося зупинити, і команди догравали матч в інший день. На щастя, цього разу проблему вирішили вчасно, і стартовий свисток пролунав майже о 20:30, як і мало бути.
Фан-сектор “Шахтаря” займав три сектори та розташовувався на південій трибуні. Але так сталося, що один із секторів був майже порожнім. Ультрас “гірників” вивісили банер “З берегів Дніпра кубок на-гора”. До слова, фанати “Шахтаря” по ходу матчу заряджали дніпрянську народну пісню “Оле-ола”.
Фан-сектор “Динамо” розташувався на “домашній” північній трибуні. Разом з ультрас “Динамо” “синьо-білих” активно підтримували і багато дніпрян.
Нейтральні сектори теж були заповнені, і люди в синьо-білих футболках зустрічалися у більш-менш такій же кількості, як і в помаранчево-чорних. Тож, хоча і очікувалося, що симпатії вболівальників у Дніпрі будуть на стороні київської команди, насправді підтримка була рівною. Загалом, на стадіоні були присутні 28 155 глядачів.
Протягом першого тайму на центральних секторах вболівальники намагалися вивісити банер “Гриша, верни деньги детям”, але за хвилину його вже зняли стюарди.
Трохи пізніше на тих же центральних секторах вивісили дніпрянський банер: “Одне місто – одна команда”, але з цим проблем не виникло, і він спокійно провисів там до кінця гри.
У перерві хтось кинув димову шашку на поле, але її дуже швидко нейтралізували стюарди.
Другий тайм почався зі швидкого голу “Шахтаря”, автором якого став Ферейра. Гравці вирішили відсвяткувати його безпосередньо під фан-сектором “Динамо”, за що розлючені вболівальники почали жбурляти в них пляшками, але ні в кого так і не влучили. Не пройшло й 15 хвилин, як Ракицький перетворив рахунок на 2:0. Після цього здалося, що і вболівальники, і футболісти “Динамо” якось поникли, а “Шахтар” перехопив перевагу.
Зазвичай такі матчі супроводжуються накалом пристрастей не тільки на трибунах і поза стадіоном, але й сутичками футболістів на полі. Проте цього разу гравці були відносно неконфліктні і запам’ятався лише один такий момент у другому таймі. Хоча і в тому епізоді емоції швидко втихли.
Цікаво було спостерігати, як Тайсон під час другого тайму побіг до тренера аби проконсультуватись стосовно гри. Помічник Фонсеки встиг дати йому доволі багато порад, перш ніж їх зупинив арбітр.
У кінці другого тайму диктор стадіону почав оголошувати гостям міста номери маршруток, напрямки та їх зупинки. Не впевнена, чи на це хтось зважав і чи це було корисно, але тривало майже 5 хвилин.
Також під кінець матчу ультрас “Динамо” масово запалили фаєра на секторі. Виглядало дуже красиво, поки деякі люди не почали жбурляти фаєри та петарди на поле. На хід матчу це не вплинуло, “Шахтар” переміг у третьому поспіль Кубку України.
Гравці “Динамо”, отримавши срібні медалі, майже усі одразу знімали їх та виглядали пригнічено. Руслан Ротань майже по-батьківськи підтримував молодого капітана “синьо-білих” Віктора Циганкова.
Тим часом гравці “Шахтаря” дуже активно махали Даріо Срні, який перебував на віп-секторі, показуючи йому, що це і його перемога, чим вони його дуже розчулили.
Гравці “Шахтаря” дуже красиво святкували 12-й трофей з уболівальниками. Вперше в історії донеччани обійшли за кількістю трофеїв київський клуб.
Після завершення церемонії нагородження гравці “Шахтаря” зробили коло по стадіону, аби подякувати усім своїм вболівальникам, дати автографи, сфотографуватись, в той час як вболівальники “Динамо” вже покинули стадіон. Їхня команда вперше цього сезону програла “Шахтарю” і одразу програла трофей. Враховуючи становище у чемпіонаті, “Шахтар” має всі шанси залишити киян цього сезону тільки зі сріблом. Як би там не було, а у Дніпрі ми побачили красивий, динамічний, непоступливий футбол із емоціями на трибунах та навколо стадіону. Подібні ігри дають відчуття, що ми відштовхуємось від дна та починаємо знову прогресувати. Непогана мантра, як для завершення . футбольного сезону в Україні.
Карина Шпорт, Дніпро, спеціально для “Брутального Футболу”
