Львів – Маріуполь. Одне з найдовших залізничних сполучень України протяжністю близько 1500 км. Саме цей шлях потрібно comparateur prix cialis. було подолати одменам, щоби подивитись хайповий матч “Марік” – “Динамо”, про який не чув тільки лінивий. Хтось може спитати – нах*я? Більше доби в поїзді з малими п*здюками, вонючими бабками і рештою еліти плацкартних вагонів… Щоб подивитись на гру хохлів?! ARE YOU FUCKIN SERIOUS? Я процитую класика: “Нам пох*й, ми просто катаєм”.
Насправді 29-годинне перебування в поїзді не було настільки унилим – читали Буковскі, жрали бєляши, травили шуточкі, а потім дістали бутилочку дішманського віскаря (тут могла бути ваша реклама) і ВЖУХ – “Не дуже швидкий поїзд 070 Львів-Маріуполь прибуває до першого перону”.
Марік зустрів нас сонячною погодою (камінь в город Львова), а також місцевими бійцями “Алкофронт-1”, які клянчили дєнєг на бухлішко. По старій-добрій традиції ми пішли шукати ригаловку, де можна було знайти щось подібне на їжу. (Після АТБешної ковбаси за 15 гривень нам вже нічого не страшно). Ригня була знайдена акурат в 50-ти метрах від вокзалу. Здається, цей заклад застряг десь у 2007-му і ціни там були відповідні. Хоча собака, з якої була зроблена котлета, померла, напевно, своєю смертю.
Але то таке. Якщо говорити про саме місто, то в ньому є декілька локацій вартих уваги. А саме:
Лазурний пляж, який міститься недалеко від вокзалу. Пляж РЕАЛЬНО чистий, на ньому зроблені нормальні лавочки, парасольки, лежаки і навіть душ. Якщо впадло їхати на косу, де типу атлічне море (за словами маріупольців), то погріти кості – саме то.
Драм-театр. Ну, тіпа центр, тіпа красіво. Можна селфач з тьолочкою замутить.
Набережна. Після того, як зробили селфач з тьолочкою, йдете гуляти з нею за ручку по набережній, наблюдаючи захід сонця, хвилі, та клуби диму, які десь вдалині випльовує місцеве чудовище.
Азовсталь. Варто наблюдати совкодрочерам та любителям індастріалу. Те саме чудовище, яке додає місту сірого забарвлення, а також злегка збільшує статистику ракових захворювань.
Але щось ми відволіклись?! Що там з футболом?!
Кияни не приїхали. Мотивацію ви знаєте. Замість них прикатила збірна вєтєранів, за що їм великий респект, ібо футбол – одна з небагатьох розваг в місті. Сам матч великої футбольної цінності не мав, але було прикольно наблюдати, як бігають старічкі типу Шелаєва і Косиріна, а також Шевчука, який постійно згадував мамку адміна, коли проривали його фланг.
Говорити про безпеку, напевно, немає особливого різону, скажу тільки, щоб добратись до стадіо, нас обшуковували овер 88 раз, при тому, що ми мали ксіви журналістів. В загальному суркісівський п*здьож, що в місті небезпечно проводити матчі – так і лишився п*здєжом. Тим більше після того, як сам Маркевич і Ко провели матч без траблів. Сподіваюсь, коли Маріуполь поїде грати в Київ, вони також попросять письмові гарантії безпеки. Азаза.
В загальному місто справило враження такої собі Одеси, тільки в меншому масштабі і без пафосу. Лайк за АТБ на кожному кроці, але довелолось відписатись, бо маршрутки по 6 гривень, КАРЛ! Тому було прийнято рішення катити в сторону Запоріжжя і далі на Харків, але це вже інша історія…