У рубриці “Зірки 90-х” стаття про фантастичного півзахисника, який забивав неймовірні голи, і попри складний характер досі є загальним улюбленцем Румунії та найкращим гравцем країни у ХХ-му столітті.
Заслужити порівняння із самим Дієґо Марадоною — дорого вартує для багатьох футболістів. У 90-х роках минулого століття на полях Європи запалював румунський плеймейкер, якого називали не інакше, як «Карпатський Марадона».
Не лише бразильські футбольні кудесники починають свій шлях до зірок із буцання м’ячика на пляжі океану. На березі Чорного моря вдосконалював свою техніку і здобував перших навичок гри хлопака, якому судилось стати найкращим футболістом Румунії ХХ-го століття і гру якого порівнювали із аргентинським «богом футболу». Мова йде про Ґеорґе Хаджі.
Ґеорґе народився 5 лютого 1965 року в риболовецькому селищі Сечеле, якраз на березі Чорного моря. Населення Сечеле налічувало менше тисячі мешканців, тож розвагами для дітей, окрім рибальства, був хіба що футбол. Для малого Ґеорґе футбол швидко став більше, ніж дитячим захопленням — вже у 13-річному віці він, переїхавши у місто Констанцу, розпочав відвідувати футбольну секцію місцевого клубу «Фарул». За сприяння свого тренера Хаджі почав розкривати потенціал. 1980 року клуб підписав зі своїм талановитим вихованцем перший професійний контракт.
Однак, у складі «Фарула» Хаджі відіграв лише один сезон (18 матчів та 7 забитих м’ячів), після чого вирушив у столицю — юнака запросив до свого складу бухарестський «Спортул». З приходом молодого атакувального гравця середнячок румунського чемпіонату відчув у собі прилив сил, а сам Хаджі завершив сезон 1984/85 із показником у 20 забитих голів. У наступному сезоні «Спортул» здобув «срібло» румунської першості. Заслуга Хаджі у командних успіхах була досить вагома — 31 гол в цьому сезоні (при чому одного разу Ґіча забив шість м’ячів в одному матчі) та звання найкращого бомбардира чемпіонату Румунії.
В той же час за свою технічну і не за роками зрілу гру Ґеорґе почали називати «Карпатським Марадоною». Не забарився і перший виклик до лав національної збірної Румунії. 18-річного атакувального півзахисника запросив тодішній тренер збірної, добре знаний нам Мірча Луческу.
Якісна гра талановитого футболіста не залишила байдужим навіть президента Румунії Ніколає Чаушеску, який став особистим фанатом Хаджі. Комуністичний вождь Румунії навіть видав розпорядження про оренду Ґеорґе зі «Спортула» в найсильніший клуб країни (якому Чаушеску неприховано симпатизував) — «Стяуа».
До слова, на той час «Стяуа» був також найсильнішим клубом Європи, володарем Кубка європейських чемпіонів (турнір-попередник Ліги Чемпіонів УЄФА). Термін дії орендної угоди передбачався лише на один матч, але міжнародного європейського рівня — фінал Суперкубка Європи проти київського «Динамо». Ґеорґе використав свій шанс зблиснути на найвищому рівні сповна — завдяки його точному удару з штрафного «Стяуа» здобув перемогу над динамівцями 1:0, а з нею ще один євротрофей.
Після такого феєричного дебюту про повернення в «Спортул» мови бути не могло, і Хаджі на наступні три сезони став повноцінним гравцем румунського гранда. Роки в футболці «Стяуа» стали чи не найуспішнішими в кар’єрі Ґічі — у 121 матчі він відзначився 95 забитими м’ячами. Крім Суперкубка Європи 1986 року Ґеорґе також став триразовим чемпіоном Румунії та триразовим володарем національного кубка (1987, 1988, 1989 роки). У сезоні 1988/89 «Стяуа» знову дійшов до фіналу Кубка європейських чемпіонів, щоправда без варіантів поступився «Мілану» 0-4.
Вдало відзначився Хаджі на початку 90-х років і на міжнародній арені, виступивши у складі національної збірної Румунії на полях Італії під час чемпіонату світу-1990. Румуни вийшли у плей-офф із досить складної групи (із збірними СРСР, Камеруну та Аргентини), у серії післяматчевих пенальті поступившись ірландцям. Хаджі зарекомендував себе яскравим лідером збірної, продемонстрував гру надзвичайно високого рівня, та потрапив у поле зору провідних європейських клубів. Мадридський «Реал» не пошкодував тоді 4,3 млн доларів, аби придбати Карпатського Марадону.
Однак, на початку 90-х «Королівський клуб» не був потужною силою на європейській арені, та й навіть у Іспанії, перебуваючи в тіні «Барселони» і мадридського «Атлетико» . За два сезони у складі «вершкових» Хаджі відіграв понад 80 матчів, забивши 15 м’ячів. Національне чемпіонство 1992 року «Реал» у драматичній гонитві програв «Барселоні», тож керівництво клубу вирішило перетрусити склад.
Хаджі був одним із багатьох гравців, яких виставили на трансфер, після чого він опинився в італійській «Брешії», головним тренером якої на той час був не хто інший, як… Мірча Луческу. «Ластівки» балансували в зоні вильоту, і хоча в першому сезоні Хаджі допоміг клубу втримати прописку в елітному дивізіоні, однак у сезоні 1993/94 команда все-таки вилетіла у Серію В.
Цей провальний відрізок клубної кар’єри Хаджі сповна компенсував виступами у складі національної збірної. На чемпіонаті світу 1994 року в США румуни грали блискуче — без питань виграли групу, в 1/8 фіналу вибили з розіграшу збірну Аргентини (на жаль, не вдалося побачити на полі протистояння двох Марадон — аргентинського і Карпатського; Дієґо тоді відбував дискваліфікацію через виявлений у його крові допінг), а у чвертьфіналі лише в серії пенальті поступилися шведам. У матчі проти аргентинців Хаджі забив один з найкрасивіших голів в історії чемпіонатів світу:
Після чемпіонату світу Ґіча знову повернувся на Піренеї — тепер уже у стан каталонської «Барселони», головний тренер якої Йоган Круйф прийняв рішення про придбання румуна за порадою провідного гравця клубу — Христо Стоїчкова. Однак, друга спроба підкорити Іспанію також залишилась безуспішною — «вільний художник» Хаджі ніяк не зміг вписатись в жорсткі тактичні схеми «Летючого голландця» Круйфа.
Крім того, серія з чотирьох важких травм протягом двох сезонів не дозволила румуну відкрити всі грані свого таланту в синьо-гранатовій футболці «Барси». У 24 матчах в складі каталонського клубу Ґіча відзначився тричі, а у 1996 році переїхав на береги Чорного моря — в стамбульський «Ґалатасарай».
Завершальний етап кар’єри Ґеорґе Хаджи став найзірковішим. Карпатський Марадона одразу став лідером та провідним гравцем стамбульського клубу. У першому ж сезоні Ґіча допоміг «Ґалатасараю» здобути титул чемпіона Туреччини. В подальших трьох сезонах стамбульські «Леви» під проводом Карпатського Марадони справно захищали чемпіонське звання.
Вінцем успішного підйому турецького футболу став сезон 1999/2000, в якому «Ґалатасарай» здобув Кубок УЄФА, перемігши в фіналі турніру лондонський «Арсенал» в серії пенальті. Щоправда, наш герой в цьому фіналі схопив червону картку, тож догравали овер-тайм і пробивали післяматчеві одинадцятиметрові удари турки вже без свого лідера. Цікаво, що тренером стамбульської команди тоді був . (сюрприз-сюрприз!) Мірча Луческу!
В зрілому футбольному віці Хаджі й надалі залишався лідером та капітаном своєї збірної. На чемпіонаті світу 1998 румуни знову перемогли в груповому турнірі і знову покинули Мундіаль після стадії плей-офф, поступившись збірній Хорватії. Востаннє на міжнародній арені у ролі гравця Хаджі зіграв на Євро 2000, де збірна Румунії дійшла до чвертьфіналу.
Завершив кар’єру Хаджі 2001 року, після чого майже одразу отримав запрошення очолити національну збірну своєї країни. Однак, із головним завданням — вивести румунів у фінальну частину чемпіонату світу 2002 року — Хаджі не впорався, і після завершення відбіркового турніру покинув пост тренера збірної.
На посаді тренера Хаджі працював також із турецькими «Бурсаспором» і «Ґалатасараєм» (виграв кубок країни), румунськими «Політехнікою» і «Стяуа», але в жодному клубі не затримався надовго. Скоріш за все, зірковий час Хаджі-тренера (ще?) не настав.
Окремо варто відзначити манеру пробивати по м’ячу та забивати голи дальніми ударами, яка була візитівкою Карпатського Марадони. Хаджі часто забивав голи красивими ударами з далекої відстані, навіть увівши в футбольний лексикон таке поняття як «парабола Хаджі».
Такий технічний нюанс був пов’язаний з маленьким розміром стопи Ґічі. Більшість його ударів з далекої відстані були надскладними для воротарів суперника, бо м’яч під час польоту кілька разів змінював свою траєкторію. Жоден інший гравець не забивав так часто після хитро закручених дугових подач, як Карпатський Марадона.
Колишній голкіпер збірної Англії Рой Клеменс одного разу сказав про нього: «Це величний шульга. Своєю лівою ногою він міг би відкривати навіть банки з консервами».
Величний шульга, Карпатський Марадона, визнаний найкращим гравцем за всю історію румунського футболу, Ґеорґе Хаджі був справжнім диригентом в центрі поля, який тонко відчував хід гри і керував атаками своєї команди. У більшості клубів, де він грав, Хаджі завжди ставав лідером, а неординарна техніка та бійцівські якості допомогли йому досягти справжніх вершин європейського футболу.
