Юліану Наґельсманну було всього лише 28 років, коли він, очоливши “Гоффенгайм”, став наймолодшим головним тренером в історії Бундесліги. Народився тренер у 1987 році, це всього лише через рік після того, як сер Алекс Ферґюсон був призначений тренером “Манчестер Юнайтед”. А за тріумфом “Порту” в Лізі Чемпіонів у 2004 році, з Жозе Моурінью на чолі, Наґельсманн спостерігав у віці 16 років.
Сьогодні цей 33-річний коуч-юнак виведе команду на матч чвертьфіналу Ліги чемпіонів проти мадридського “Атлетіко”. І, зважаючи на формат турніру і те, в яких умовах знаходяться команди, шанси на прохід далі справді рівні у двох команд (про що недавно зазначив Дієґо Сімеоне). Втім, у мадридському клубі не всі поділяють думки головного тренера – керівництво клубу і окремі гравці “Атлетіко” вже готові забрати вухастого кубка у свої загребущі руки – ну а що ж, “Ліверпуль” вибили, отже, #КубокНаш – така логіка у “матрацників”. Не майте сумніву, що тренерський талант Наґельсманна сьогодні проявить себе у всій красі, щоб здивувати скептиків і заткнути “матрацників”. Цей матеріал присвячуємо також усім хлопакам, яким в районі тридцятки і вони ще нічого не добились. Беріть приклад з героя нашого сьогоднішнього матеріалу.
На тренерський світогляд молодого коуча сильно вплинули методи ігрового пресингу від Ральфа Рангніка, який і запросив його в “РБ Лейпциг” у 2019-му. Також Юліан свого часу був підопічним Томаса Тухеля у другій команді “Ауґсбурга”. Саме тоді 20-річний Наґельсманн отримав важку травму коліна, що завершила його кар’єру футболіста. Тухель спочатку запропонував йому скаутську роботу на матчах суперників, а згодом призначив асистентом тренера. За короткий час юний талант перебрався “під крило” свого ж тренера дитячо-юнацьких часів Александра Шмідта, який на той момент очолював одну із найперспективніших команд країни – “Мюнхен 1860” (U-17).
Одного разу Наґельсманн так сказав про свій підхід до найбільших труднощів у роботі: “30 відсотків роботи тренера – це тактика. Інші 70 відсотків – соціальна компетенція. Кожен гравець знаходить мотивацію у різних речах, тож потрібно належним чином їх направляти. На цьому рівні якість футболістів, котрі є у вашому розпорядженні, гарантуватиме, що ви гратимете добре в рамках вашої тактичної побудови. Але лише в тому разі, якщо будуть в нормі психологічні кондиції команди”.
Стиль гри
Наґельсманн – інноваційний коуч. Такий статус він отримав у пресі та серед вболівальників через бажання експериментувати з новими технологіями та даними у прагненні до вдосконалення. В “Гоффенгаймі” у нього на тренувальному полі був встановлений гігантський екран, що використовувався для внесення миттєвих корективів у тренувальний процес футболістів основної та молодіжної команд без довгих пауз, які б збивали темп. Такі тренування є надзвичайно динамічними і проходять у швидкому ритмі.
У “Гоффенгаймі” Наґельсманн регулярно використовував атакувальну систему зі схемою 3-5-2, коли команда володіла м’ячем, і схемами 3-4-3 або 5-3-2 в ті періоди гри, коли потрібно було захищатися. Його три центральні захисники були відповідальними за початкове нарощування володіння – Кевіну Фоґту, зокрема, було доручено розігрувати м’яч в тих ділянках поля, де було більше варіантів для передач вперед.
Один із центральних півзахисників, Флоріан Ґрілліч, “захищав” трьох захисників, прикривав вінґбеків, коли ті атакували й навіть відступав в оборону, щоб утворити там чисельну більшість. Двоє інших півзахисників, що розташовувалися вище Ґрілліча і взаємодіяли з форвардами Марком Утом і Сержем Ґнабрі, створювали квадратну структуру, в якій намагалися просунути м’яч вперед і, таким чином, сприяли забіганням двох нападників.
Центральні півзахисники також брали активну участь в контр-пресингу (нижче на фото). Коли м’яч повертався до команди, їхнім завданням було швидко починати нову атаку, яку очолювали їхні вінґбеки та двоє форвардів. Задумка таких дій проста – позбавити суперників можливості застосувати звичну структуру захисту.
З чудовим складом, який є в розпорядженні Наґельсманна у “Лейпциґу”, його підхід до гри надалі розвивається. Хоча базова структура команди – схема 5-2-3, футболісти часто реорганізовуються в 4-4-2 під впливом натиску суперника.
Якщо брати останній сезон команди з Лейпциґа, то володіння м`ячем починається ще в центрі захисту (на фото нижче), з метою виманити опонентів і утворити простір, щоб зробити передачу вперед Марселю Забітцеру або Емілю Форсберґу. А також, щоб обійти лінії пресингу в центрі поля і швидше знайти пасом Юссуфа Поульсена чи Тімо Вернера. В останній третині поля Забітцер або Форсберґ комбінують з Поульсеном та Вернером. Двоє з трьох нападників відвертають увагу центральних захисників суперників, в той час як третій, найчастіше Вернер, знаходить вільний простір. Тепер ця роль буде відведена південнокорейському футболісту Хван Хі Чану, який прийшов на заміну Тімо, із дружнього Зальцбурга. Іншими словами, бики віддали бика бикам (хто не стягнув прЕкол, Хван Хі Чана на батьківщині називають “hwangso”, що означає “бик”).
Удосконалений пресинг
Наґельсманн продемонстрував готовність реорганізовувати свою команду до різних схем, якщо того вимагає ситуація. Тому “Лейпциґ” часто використовує 4-2-4. Коли команда грає в рамках цієї схеми, Форсберґ і Забітцер “співпрацюють” з двома нападниками, щоб запресингувати того чи іншого захисника. Один із них своїми діями намагається перервати лінію передачі на найближчого центр-бека (нижче на фото).
В тих випадках, коли гравцям не вдається повернути собі м’яч, пріоритет віддається тому, щоб перешкодити суперникам атакувати через центр. Задля цього гравці звужують простір в тих місцях, звідки теоретично може йти небезпека власним воротам. Лаймер і Кампль зміщуються до центру, в той час як Лукас Клостерманн і Марсель Гальстенберґ роблять це в більш широких зонах.
Наслідком високого пресингу “биків” є той факт, що суперники часто переходять на довгі передачі, що призводить до численних битв за верхові м’ячі, тож футболісти мають бути до цього готовими. Це особливо характерно для менш технічних команд, коли “Лейпциґ” схильний атакувати з більш широкими 3-4-3, а захищатися за схемою 5-3-2 (нижче на фото), щоб бути більш непередбачуваними для супротивників.
Врешті-решт вони боряться за верхові м’ячі в очних дуелях або роблять це “другим темпом”, коли є чисельна перевага над опонентами. Якщо індивідуальна дуель програна, то ті гравці, котрі знаходяться найближче до м’яча, повертають його команді та розпочинають швидку атаку.
Це також означає, що проти технічно обдарованих команд, здатних грати у швидкому темпі (особливо на початкових етапах гри), вони можуть зіткнутися з певними проблемами. Наприклад, будь-які спроби застосувати пресинг можуть виявитися неефективними. Той факт, що футболісти “Лейпциґа” настільки впевнені у своєму пресингу, означає що вони підходять до нього з винятковою енергією і координацією. Наґельсманн часто дотримується варіанту з більш обережними 5-3-2 проти суперників такого калібру.
Ще одна потенційна слабкість проти сильніших команд – це чисельні або територіальні втрати, які виникають, коли “Лейпциґ” пресингує суперника. Якщо опонентам вдається швидко будь-куди переміщати м’яч або перемикати гру, тоді у них з’являються вільні зони для розвитку атак на ворота “биків”. Втім, Наґельсманну лишень 33 і він зможе здивувати нас ще неодноразово. Цілком вірогідно, що це станеться сьогодні у матчі з “Атлетіко”. Тож не пропустіть о 22:00 це захопливе дійство.
- The Coaches’ Voice, переклад і адаптація Ярослава П’ятницького
