Якщо у вас слабке серце – “Брутальний футбол” рекомендує вам не ставати в даний час вболівальником “Наполі”.
Бо тут ще не встиг як слід оговтатися від матчу із “Фіорентиною”, те підопічні Саррі зрівняли рахунок з пенальті на 90+4 хвилині, як вчора у домашній грі із “Сампдорією” чергова доза адреналіну. Отож, коротко про гру.
До 30-ї хвилини “Наполі” взагалі мало нагадував сам себе, ледь пересуваючись по полю – складалося враження, що гравці цієї команди святкували Різдво разом з нами. Тож нічого дивного, що на 30-й хвилині Хусай автоголом допоміг “Сампі” цілком заслужено відкрити рахунок. Гол, однак, до перерви господарів так і не розрухав. “Температура гри “Наполі” така ж низька, як і на полі”, – зауважили польські коментатори. Взагалі в першому таймі “Наполі” нагадував “Сампдорію” в цьому сезоні. Генуезці ж, які до цього матчу займали 18 місце в серії А за кілометражем пробігу, навпаки – уподібнилися на полі до підопічних Мауріціо Саррі, які в згаданому компоненті одні з найкращих.
По перерві, щоправда, все змінилося, але грамотна гра гостей не дозволяла партонепеям створювати небезпечних моментів. Допоміг Матіас Сільвестре, який на 61 хвилині отримав зовсім необов’язкову другу жовту і підвів “Сампдорію”. «Та м’яч і надалі не бажав слухатися гравців “Наполі” – фраза польського коментатора. І лише незграбний удар Габядіні, який вийшов на заміну (до речі, екс-гравця “Сампи” і героя попередньої гри із “Фіорентиною”) відновив паритет у грі.
На 90-й, коли “Сампа” була в атаці!!! Мурієль заліз у дуже дурний офсайд. Атака у відводь призвела до точного удару захисника Тонеллі. Тож справедливості ради потрібно сказати, що тут не так “Наполі” виграв гру, як “Сампдорія”, завдяки двом грубим помилкам (зовсім необов’язкове вилучення і зовсім необов’язковий офсайд) сама її програла.
А до вилучення генуезці нагадували ту команду, де в нападі грали Віаллі та Манчіні, а на воротах стояв Джанлука Пальюка. “Але навіть ми тієї команди не пам’ятаємо”, – сказав польський коментатор.
А ще . під час гри я дізнався, що в дитинстві Мертенс страшено багато їв, з чого дуже дивувалася його мати, адже Дріс був дрібною дитиною. А ще він заволодів симпатії фанів команди, бо на запитання в інтервю “Як йому вдається бути одним із найкращих на полі і додавати від матчу до матчу?”, він відповів, що завдяки неаполітанській піці, яку їсть кожного дня. А ще, він один із найкращих футболістів-“малюків” у Європі.
Там ще було багато інформації, яка, однак, не заважала коментаторам не відступати від прямого коментування поєдинку, знаходячи пречудові фрази для опису подій на полі. Словом, тут і футбольний лікбез і, як я вже згадував у нещодавній статті, польські коментатори з найнуднішого матчу зроблять цукерочку. А як вони своїх люблять: “На 57-й хвилині вирішувати проблеми “Наполі” на поле виходить Пйотр Зелінскі”.
Чому я так багато пишу про коментаторів? Бо вчора відчув страшенний контраст. Завдяки нашій рубриці “Матчі дня”, я мав змогу перейти на іншу трансляцію, бо та згадана польська впала. Десь півтайму слухав російських коментаторів. Жодної інформації, одні кліше, ну і їхні незрозумілі прислів’я. Та й швидкість коментування… А, зрештою, я дещо записав.
– Мурієль прашол в Стілє Фйодора Смолова. Іменна так должен іграть смєлий нападающій. (Довелося в Вікіпедію заглядати, щоб дізнатися, що ж це за такий сміливець, цей Фйодор)
– Слішкам много палаков на полє
– Спєшка хараша прі ловлє блох, как гаваріла мая бабушка
– Гамшик атдал так тонка, што дамой нєчєва нєсті
Не говорячи вже про штампи, такі як “Для одной команди врємя тянєтса, а для другой лєтіт” чи “Ігрок прашил вратаря”.
На жаль, наші коментатори поки що більше нагадують російських, а не польських. І якщо скажете, що поляків занадто хвалю, то гляньте хоча б одну гру з їхнім коментарем. Там навіть знання мови необов’язкове.
