Репортаж з матчу “Динамо” – СК “Дніпро-1”.
Болід завівся, і, схоже, його вже не зупинити. Ця перемога підопічних Михайличенка над “Дніпром-1” (2:0) стала вже четвертою поспіль у всіх турнірах. Ну що, всі скептики осоромлені? Поки що, звісно, рано робити такі оптимістичні висновки, але вже видно якесь світло в кінці тунелю. Хоча в цьому матчі з дніпрянами втратити очки було – ну, прям дуже складно. Чому так? Будемо зараз розбиратися.
Мало хто буде сперечатись, що майже не основною причиною походу/непоходу на футбол є погодні умови. Один мій знайомий колись так аргументував свою непояву: “Я вийшов на двір, а там шось зверху капнуло, то я й зайшов назад”. Так от, цього разу таких моментів апріорі бути не могло: погода в цей день була просто чудовою. Сонце і світило, і трохи пригрівало, тож короткочасних ранкових хмар над НСК як не бувало. Отже, саме це, разом із гарними останніми результатами киян та ще колись гучною вивіскою допомогло зібрати на трибунах Олімпійського 16685 вболівальників.
Цікаво, що квитки на цю зустріч можна було взяти і не підходячи до кас. В принципі, як і завжди, проте перекупники починають переходити вже на якісь нові рівні. Спочатку білети пропонували просто на виході з метро: тобто ти тільки буквально пройшов недалеко від ескалатора, ще навіть не підіймаючись на вулицю, а перед тобою вже виникають добрі люди з пропусками на матч. Ще одна схема: на Троїцькій площі, перед стадіоном, ходить людина, яка пропонує всім пов’язати синьо-жовту стрічку на руку чи на рюкзак, та, підійшовши ближче, він неголосно промовляє: “Квитки, квитки, квиточки”. Чого-чого, а винахідливості цим хлоп’ятам точно не займати. Поліція якось не дуже реагувала на ці речі: може не помічали, а може не хотіли помічати, а може це взагалі не їхня турбота.
Що дійсно здивувало, і про що було відомо ще до гри, так це поява/непоява на полі орендованих у “Динамо” Супряги та Булеци. Керівництво столичного клубу одному футболісту дозволило грати проти себе, а іншому ні. Що це за чудернацька вибірковість така? Ви або всім забороняйте, або всім дозволяйте. Чи може прописувати ще такі речі, щоб, наприклад, у разі одинадцятиметрового удару його виконував саме умовний орендований гравець, але обов’язково бив повз ворота? Український футбол не перестає дивувати. Отже, лише Супряга в цей вечір з’явився на полі, відразу в стартовому складі. Проте, забігаючи наперед, не створив майже абсолютно жодної загрози. Втім, як і всі його одноклубники.
Виходячи на газон, футболісти обох команд, та й усі вболівальники, що сиділи на трибуні за лавками запасних, могли побачити невеликий намальований портрет Олексія Михайличенка, причеплений на 2 ярусі, з написом “Віримо”. Що ж, певний кредит довіри у керманича “біло-синіх” мається. Та протягом всього матчу його практично не було видно – він увесь час просидів на лавці, навіть не встаючи зі свого місця. На відміну від свого колеги, Дмитра Михайленка, що доволі довгий час простояв на ногах. А сам же газон на НСК Олімпійському виглядав просто ідеально: аж самому кортіло вийти на таке поле.
Варто відмітити вражаючий контраст між секторами ультрас обох клубів. Якщо вболівальники киян звично заповнили свої місця, то на гостьовому секторі гордо були присутні аж троє їхніх прихильників. Не хочуть, вочевидь, фанати вважати СК “Дніпро-1” заміною того самого клубу, що ще не так давно грав у фіналі Ліги Європи. До того ж як свої фани, так і чужі: ультрас “Динамо” постійно голосно повторювали, що “Дніпро буде жити”, а також вигукували нецензурні образливі кричалки на адресу вже клубу з приставкою “1”. Та це ще не все, чим вони запам’ятались. Після першого голу Вербіча на їхньому секторі знову, як і на матчі в Полтаві, з’явилось широке полотно, що промовляло: “Пустив ОПЗЖ в наш дім – вмить ворогом став нам усім”. А також банери з логотипами каналів “112” і “NewsOne”, що належать, хоч і не офіційно, всім відомо кому. На “М” починається, на “Едведчук” закінчується. Вище згадані телеканали є “інформаційними партнерами” столичного клубу, про що зазначив диктор на стадіоні. Банери ж ці, звісно ж, були перевернуті догори ногами. Так ультрас “біло-синіх” вкотре продемонструвало своє ставлення до присутності Григорія Суркіса в списках депутатів партії “За життя”.
Сам же поєдинок нагадував типовий матч у FIFA проти комп’ютера на рівні “новачок”, в якому ти створюєш один момент за одним, поки суперник ледве переходить центр поля. За всі 90 хвилин дніпряни відзначились лише двома дальніми ударами, які не створили жодних проблем для Бущана, котрий захищав ворота господарів. Динамівці ж відзначились двічі, хоча могли забивати набагато більше. Якби реалізація киян не кульгала на обидві ноги, могли б запросто повторювати сценарій матча тижневої давності проти “Ворскли”. Напруга в цій грі була відсутня, як студенти на фізкультурі. Матч для “Динамо” перетворився на банальне тренування з підвищеною відповідальністю.
Та, як не крути, пенальті все ж таки надуманий: Бєсєдін скоріше сам заплутався у своїх ногах, ніж на ньому порушували правила. Проте це ніяк би не вплинуло на підсумковий результат.
“Хотіли забрати якісь очки, але не вийшло. Зіграли непогано і чинили опір, хоча мало хто в нас вірив. Кажуть, що пенальті не було, тобто суддя вбив інтригу. Ці останні 10 хвилин були б більш нервовими для “Динамо”, можливо, ми б і зрівняли. Сподіваюся, арбітр просто помилився. В принципі, він судив непогано, але результат такий”, – сказав після матчу півзахисник “Дніпра-1” Сергій Кравченко.
Не знаю, про яке вбивство інтриги розповідав капітан гостей, та всі ж знають, що те, що мертве – померти не може. Здалось, що з самого початку дніпряни обрали неправильну стратегію на цю гру – програти її. Сподіваюсь, я не надто відкрито проявив свою авторську позицію.
Ярік П’ятницький, “Брутальний Футбол”
