Не буду довго розписувати про те, яка м’ясорубка сьогодні очікувалася на “Метеорі”. Не тому що це банально, а тому що це брехня – нічого хорошого 7-й тур Чемпіонату України 2015/2016 вболівальникам не віщував. Трішки розгромів у виконанні грандів і трішки “бєй-бєгі” у виконанні інших. Зустріч команд, які на двох здобули аж 3 перемоги, однозначно відносилася до другої группи матчів. Можливо, цього репортажу і зовсім не було б, але футбол – річ непередбачувана, і гра між “Сталлю” та “Ворсклою” зуміла подарувати вболівальникам іскру (нехай і ненадовго). Цікавим сьогодні був і легендарний “Метеор”, і саме місто – але про все по порядку.
Футбол, Дніпропетровськ, “Метеор”. За цими трьома словами можна описати ледь не половину історії українського футболу. Не сказати, що навколо стадіону все дихає голами Тарана і Венглінського, але місцевість справді легендарна. Напроти арени стоїть “Южмаш” – всесвітньовідомий гігант космічної промисловості. Величезна будівля, яка б могла ілюструвати книги Оруелла чи Хакслі, нависає над басейном “Метеор”, який стоїть через дорогу і має статус “Національної бази олімпійскої та паралімпійскої підготовки”. Словом, все просякнуто величчю.
[su_youtube url=”https://www.youtube.com/watch?v=gXs8222C3Oo” . width=”540″]відео[/su_youtube]
Взагалі, людей матч зацікавив. Можливо, на стадіоні і не було багато глядачів, але треба розуміти, що на 90% то все – дніпродзержинці, які вимушені катати за своєю командою у Дніпропетровськ. Причиною тому – реконструкція арени, яка чи то весною, чи то літом нарешті відкриється для глядачів. Треба віддати належне клубу – до виходу в УПЛ “Сталь” підійшла як справжня еліта. Для вболівальників організовано безкоштовні автобуси до “Метеору” та запущена лінія продажу клубної символіки. Та і футбольні баси у дніпродзержинців шикарні. Словом, все говорить про те, що “Сталь” у вищій лізі надовго.
Що ж, досить пейзажів. Перейдемо до футболу. Повеселила сьогодні полтавська ультра: за 10 хвилин до матчу диктор попросив вболівальників із Полтави йти на сектор 9. Чи то полтавчани не розчули, чи то забили, але стартували вони на одному секторі, а через кілька хвилин почали переходити на інший. В цей момент на “колишній” сектор прийшла інша полтавська компанія, що запізнилася. Її вже ніхто не зганяв, і, таким чином, “Ворсклу” підтримувало цілих 2 сектори!
Полтавчани сьогодні радували тотальною русофобією. “Москалів на ножі” та весь набір “бандерівських” зарядів – “какие ещё доказательства фашизма на Украине вам нужны?” (с).
На грі було багато військових. Спочатку я подумав, що зрадницька влада кидає проти народу армію (жартую), але, насправді, армійці та нацгвардійці приїхали подивитися на матч “Сталі” та “Ворскли”.
Був і цілий дитячий сектор. Хто бачив такі речі – знає, що для вуха це просто як серпом. Але, все-таки, дітей треба привчати до футболу. Порадувало, що малі заряджали на рівні із дорослими, зокрема, патріотичні заряди.
Василь Сачко щось сказав у перерві своїм гравцям, а головне – щось зробив. Він ввів у гру Бартуловіча, якому і випаде доля стати героєм матчу. “Ворскла” у другому таймі швидко показала, хто тут в УПЛ “дєдушка”, і, зрештою, “Сталь” пропустила. Дуже прикрий гол для Юрія Паньківа, який за мить до цього зробив серію сейвів і взагалі провів непоганий матч, але саме він помилився на виході при подачі Бартуловіча з кутового – Чеснаков був безжальний. 0:1.
А через 10 хвилин забив і сам Младен. Схоже, хорват починає оживати і це добре. Добивши м’яча після відскоку, Бартуловіч зробив рахунок 0:2 і, здавалося, закрив матч. І хвилин 15, не дивлячись на потуги “Сталі”, все так і виглядало, але тут сталося найцікавіше – дніпродзержинці забили за 5 хвилин до закінчення основного часу! Постарався Бабенко, який вийшов на заміну і якого нахвалював після гри Володимир Мазяр.
Після цього життя “Ворскли” у найближчі 10 хвилин стало пеклом. “Сталь” пішла на штурм і була дуже близька до голу. Досить сонні вболівальники ожили і таки повірили у свою команду. Але і полтавці не тушувалися, кілька разів ледь не підловивши кам’янчан на контратаках. Одним словом – гойдалки. Нажаль, рахунок на табло не змінився, але останні хвилини зробили весь матч. “Ворскла” перемогла 1:2, але “Сталі” треба поаплодувати за боротьбу (як це зробили вболівальники по фінальному свистку).
Йдучи на пресуху, у журналістів на “Метеорі” немає шансів не перетнутися із футболістами, що йдуть до роздягальні. Досить веселий момент – здорові дядьки бігають за автографами і просять фото, в той час як через вікно малі кричать “Дай футболку”. Доречі, футболки футболісти не віддають, але причини різні: Турсунов сказав, що їм не дозволяють, а хтось інший із складу “Ворскли” просто відрізав: “А в чому мені потім бути?” Невже форму віддають у пральню?
[su_youtube url=”https://www.youtube.com/watch?v=W72zgEAPbtg” width=”540″]відео[/su_youtube]
Прес-конференція здивувала. Здивувала не словами – там все було досить зрозуміло. Здивували тренери – Сачко завжди мав імідж коуча, який від журналістів чекає лише мовчання, а якщо доводиться говорити, то тільки штампами. Так не було – наставник ворсклян був досить відвертий із акулами пера і був схожим не на колишнього міліціонера, а на інтелігента.
[su_youtube url=”https://www.youtube.com/watch?v=zRNLrIiYFUo” width=”540″]відео[/su_youtube]
Мазяр же повів себе достойно, заявивши, що постійні поразки говорять про недопрацювання тренера. Але, на мою думку, гра Сталі говорить інше – керманич Сталі проводить просто колосальну роботу і прикрашає нею наш печальний чемпіонат.
[su_youtube url=”https://www.youtube.com/watch?v=xuwvo6iwfTU” width=”540″]відео[/su_youtube]
Після прес-конференції футболісти ще довго не розходилися. Зокрема, привітати Бартуловіча приїхав його колишній одноклубник Денис Шеліхов. Та і взагалі, склалося враження, що за полтавчанами приїхали ледь не всі друзі. Але то і добре. Лише десь через півгодини після пресухи, попиваючи чайок з лимоном, команди роз’їхалися по домам.
Що ж – вітаємо полтавську “Ворсклу” із другою перемогою у чемпіонаті (в цьому показнику вона порівнялася із “Сталлю”), а дніпродзержинці хай тримаються – команда повинна набити побільше синців, щоб вийти на новий левел (хоча і зараз все дуже непогано). Все буде добре.
Михайло Юхименко, спеціально для “Брутального футболу”
