Під час київського матчу групового турніру на ЧС-2002 між збірними України та Польщі коментатор матчу в пориві емоцій закричав: “Лети горобчику, лети”.
Може, хтось згадає ще один курйозний випадок, коли Віктор Вацко вимовив таке: “Но йо(…)акій момент” (ви ж розумієте, що насправді хотів сказати коментатор?) До речі, за словами самого Вацка, після цього у нього був “секс з продюсером”.
З ім’ям Андрія Воробея пов’язана історія “Шахтаря” кінця 90-х – початку 2000-х. В дитинстві футболіст із друзями розвантажував “втіхаря” від водіїв картоплю у дворах, а вже невдовзі був улюбленцем донецької публіки. Серед яких, хтозна, можливо, були і ті самі водії вантажівок.
І все ж таки, хто такий Андрій Воробей? Звідкіля і яким чином опинився в історії українського футболу? Футболіст-скандаліст чи все ж таки зірка, яка не змогла засіяти на всі сто відсотків?
Від двора і вєліка до початку майбутнього
Андрій виріс в одному із не дуже культурних районів Донецька, поряд з рідним районом Ріната Ахметова. Тому пізніше, коли Воробей вже грав у основній команді “гірників”, а Ахметов був президентом клубу, ходила чутка, що нападник був його улюбленчиком. В будь-якому разі є відомим те, що тодішню зірку постійно “пасли” і контролювали, як визнавав згодом Андрій.
Бараки, гаражі та двори – це все залишилося в дитячих спогадах футболіста про Донецьк кінця 80-х – початку 90-х. А ще футбол, волейбол та баскетбол на стадіоні “Олімп” і гасання у дворі на вєліках. До речі, перегони на двоколісних допомогли Воробею розвинути ще більшу швидкість. Саме таку, за яку в майбутньому ми будемо одночасно любити й проклинати українського нападника.
Якось його футбольний талант зауважив один дитячий тренер — Олександр Пожидаєв і запропонував Андрію тренуватися в його команді на стадіоні “Моноліт”. На той час Андрію було 8-9 років. Хлопець був “за”, а ось батьки – “проти”. Вони не хотіли відпускати свого сина досить далеко від дому.
Пройшло пів року, команду Пожидаєва перевели в структуру ДЮСШ “Шахтар” і тоді він приїхав до батьків Андрія, щоб поговорити з ними про футбольне майбутнє хлопчика. У результаті тренеру вдалося їх умовити й саме з того дня десь на донецькому футбольному небосхилі з’явилася малюсінька зірка, яка в майбутньому засіяє і згасне, так і не розкрившись на повну.
В структурі “Шахтаря” від початку і до конфлікту з Луческу
Через п’ять років, після того, як Воробей почав тренуватися в ДЮСШ, була створена команда “Шахтар-2” (професійна команда другої ліги). Андрій був зачислений до дублю “гірників”, але зіграв за основу команди не зразу, лише через пів року. А коли дали шанс, випустивши на заміну, то він його не загубив. Тренерами тієї команди були Віктор Носов та Віктор Грачов. Коучі вірили в молодь, тому давали шанс таким, як Воробей.
Через два роки Андрій став гравцем першої команди “Шахтаря”. Щоправда, з третьої спроби, вже при тренері Юрію Яремченку. Чому саме не з першого? Відповіді на це не може дати й сам Воробей. Пів року юний форвард не потрапляв до заявки на матчі, хоча тренувався з командою. Аж раптом, в кінці чемпіонату (сезон 1996/1997) відбувся його дебют в матчі проти “Прикарпаття”. Андрій з’явився на полі за 15 хвилин до кінця гри, яку “гірники” виграли 2:0. Далі в Андрія був перший матч в єврокубках, в якому він відіграв 10 хвилин проти португальської “Боавішти”. Що тут можна сказати? У хлопця пішла пруха. Знову ж таки, Яремченко вірив у нього. І, що найцікавіше, Воробей сіяв там, де йому довіряли тренери – Носов, Яремченко, далі буде Прокопенко, потім Скала і так далі.
До речі, найбільш пам’ятний м’яч в складі “Шахтаря” для Воробея залишається гол, який він забив чеській “Славії” у матчі-відповіді кваліфікаційного раунду до ЛЧ (сезон 1999/2000). Тоді в першому матчі “гірники” програли чехам 0:1. А в матчі-відповіді до останньої хвилини рахунок матчу був 0:0. Донеччани весь матч провели в атаках, але їм завжди чогось бракувало у завершальних епізодах: то неточний удар, то черговий сейв голкіпера, то ще щось. І ось на 91 хвилині Воробей все ж таки опинився в потрібному місці й забив гол, перевівши гру в овертайм, де вже Ателькін відзначився переможним м’ячем. Таким чином “Шахтар” вперше у своїй історії потрапив до Ліги чемпіонів. Далі будуть його голи лондонську “Арсеналу” та багатьом іншим європейським командам.
Для Андрія найбільш успішним стане акурат наступний сезон чемпіонату України – 2000/2001. Саме тоді Воробей забив 21 гол і став найкращим бомбардиром країни. Більше він стільки не заб’є, максимум 9 м’ячів. Що трапилося? Логічне питання і досить важке для самого футболісті. Чому? Хлопцю було лише 23 і він не зміг впоратися з постійним тиском з боку ЗМІ, вболівальників та своїм характером. З іншого боку, його малочисельні голи стали вирішальними в дуже відповідальних матчах. Наприклад, той же фінал Кубка України 2002, коли в додатковий час саме гол Воробея став переможним в матчі проти одвічного суперника київського “Динамо”.
Далі був Скала і “золотий дубль” 2002 року. Потім Шустер та його не німецька практичність. Все, що зміг німець змінити в клубі – це харчування, яке, до речі, почалося налагоджуватися з приходом Невіо Скали. Все закінчилося для Воробея з приходом “хитрого жука” і сильного тренера (як сам казав Воробей в одному з інтерв’ю) Мірчі Луческу.
Але перед тим, як продовжити історію, потрібно розповісти про один із тих прикладів, які вказують про те, як любив Луческу бразильських легіонерів в “Шахтарі” і як ставився до всіх інших.
Якось Мірча викликав до себе Воробея, Левандовського, Тимощука і ще декількох “старожилів” команди. Тренер хотів, щоб вони на наступному тренуванні трохи провчили бразильців (бо ті нібито теж дістали тренера). Зіграли трохи жорсткіше і не забирали ноги. Хлопці погодилися з Луческу.
Тільки вийшли на тренування, приїжджає президент клубу і починається шоу. З легіонерами починають жорстко грати. Тренер зупиняє гру і починає перед Ахметовим вичитувати всіх тих, кого тільки не так давно викликав до себе. Мовляв, вони б’ють бразильців і не дають їм розкритися.
Цей маленький приклад вже дає розуміння того, що могло чекати Воробея в майбутньому, та не тільки його, а всіх тих, хто не бразилець і грає в атаці.2
Кар’єрний шлях на відстані потягу: “Дніпро” – “Арсенал” – “Металіст” – “Геліос” – Погреби
Весною 2007 року Воробей підписав новий 4-річний контракт з “Шахтарем”. Не дивлячись на атакувальну ланку бразильських легіонерів, Андрій все ж думає посперечатися з ними за право бути в основі. Він хоче грати й розуміє, що ще може. Тим більше йому тільки йшов 29-й рік. Але сталося не так, як гадалося.
Луческу давав зрозуміти нападнику, що він “лівий” у його тактиці та системі. Якби Воробей сидів тихо і не бухтів, то залишився в структурі “гірників”, а так, літом 2007-го року, після перемовин футболіста з керівництвом “Шахтаря” та “Дніпра”, Андрій все ж вирішив покинути Донецьк і перебратися до Дніпропетровська. За нього тоді “гірники” отримали транш в 2,5 млн євро.
Після першого кола “Дніпро” з Протасовим лідирував в турнірній таблиці, а Воробей забивав. А потім трапилась друга частина чемпіонату, коли все пішло наперекосяк. В результаті лише 5 місце для дніпрян в підсумковій таблиці чемпіонату. За рік відбулася заміна головного наставника команди й на місце Протасова прийшов Бессонов. Щоб ви розуміли, в перший же день з команди ним було відраховано вісім футболістів-ветеранів. Тренер дав зрозуміти іншим, що в клубі будуть відбуватися процеси омолодження.
Звичайно, це явище не оминуло і 30-річного Воробея. Між Бессоновим там ним почали відбуватися певні непорозуміння. Все почалося на зборах, коли в товариських матчах нападник не з’являвся на полі. Звичайно, це обурювало нашого героя, але тренер заспокоював, казав, що все гаразд і він розраховує на Андрія.
І ось настав час “Х”. В першому ж матчі після початку другого кола “Дніпро” грав вдома з сімферопольською “Таврією” і вже на 12 хвилині господарі пропустили гол. Через три хвилини Бессонов змінив Воробея. Наступного дня Андрія перевели до дублю.
Через низки невдач “Дніпра” його знову перевели в головну команду, а потім ще раз кинули в дубль. Гравець вже на той час підшуковував собі команду, бо знав, що тут діла не буде. Літом 2009 року у Воробея виникає варіант з орендою в “Арсеналі”. Там він провів цілий сезон і відзначився 9-ма голами. Після “Арсеналу” нападник повернувся до “Дніпра”, але в клубі думку не змінили: Воробей досі не потрібен.
Аж раптом на горизонті 2010 року з’являється Євгеній Красников зі своїм харківським “Металістом” і пропонує Воробею перейти до них в команду. Андрій дає добро. Втім через пів року казка під керівництвом Маркевича для нього закінчилася. Він знову стає непотрібним. Між футболістом з одного боку та головним тренером з керівництвом клубу (Красников) з іншого, спалахує конфлікт. Воробея звинуватили в “здачі” матчу із “Шахтарем”. Історія цього конфлікту полягала ось у чому.
Андрій не потрапив до заявки на чемпіонат України, тому тренувався з дублем. Одного разу, неочікувано для нього, тренер бере його на кубковий матч з “Оболонню”. У тому поєдинку Воробей забив гол. Через три дні він відіграв повністю поєдинок проти одеського “Чорноморця” і отримав травму. Але про це знав лише лікар, тренер був не в курсі (а може і в курсі), і Воробей повідомив йому про неї трохи пізніше. В результаті форвард не грав проти “гірників”, але його звинуватили саме в здачі матчу, нібито він колишній футболіст “Шахтаря” і тому саботував гру.
Зі слів Маркевича, причиною переводу Воробея в дубль і подальшої суперечки стало те, що сам гравець втратив мотивацію до футболу, хоча сам нападник так не вважав. Але що би там не було, останні пів року свого контракту Андрій догравав в оренді у першоліговому харківському “Геліосі”. Цій команді він не зміг допомогти підвищитися у класі, позаяк в одному зі своїх перших матчів отримав знову травму і більшу частину провів у лазареті.
Після завершення контракту з ”Металістом” Воробей ще більше року знаходився в пошуку варіантів продовження кар’єри, проте жодна команда не хотіла його взяти на контракт. Одна із причин – вік гравця. На той момент йому йшов 35-й рік. Зрозумівши, що більше у професійному футболі йому ловити нічого, Воробей закінчує професійну кар’єру. Але не прощається з грою.
О після
У 2015 році вибухнув скандал у вітчизняному футбольному просторі, який був пов’язаний с Андрієм. Суть цієї справи полягала в тому, що в одному з інтерв’ю колишній інспектор ФФУ (президент Донецької міської федерації футболу) Віктор Звягінцев заявляв, що ексфорвард збірної України Андрій Воробей працює дитячим тренером в “ДНР”. Скандал дійсно був вибуховим, але все завершилося так само як і розпочалося. Воробей сказав, що це все маячня і до цього він не має ніякого відношення. Просто скористалися його футбольним ім’ям, аби побільше залучати дітей.
А зовсім недавно Воробей в ролі помічника головного тренера (позаяк має ліцензію А і В) допомагав Олександру Петракову в підготовці футболістів збірної України U-17. Його офіційний дебют у цій ролі мав відбутися не так давно, але втрутилася пандемія коронавірусу і міжнародний турнір в Туреччині скасували.
Також, відомо, що Андрій Воробей брав участь у недавніх місцевих виборах і став депутатом Курахівської ОТГ від партії “Слуга народу”. Такий ось неочікуваний поворот долі у житті Андрія і в той самий час певна несподіванка. Колишній футболіст є в душі донбасівцем, але тим не менш на вибори балотувався під “зеленими” знаменами Зеленського, а не під “голубим” кольором партії Медведчука.
В одному зі своїх недавніх інтерв’ю, наш герой розповідав, що підтримує політику чинного Президента, але тут же наводив приклад своєї некомпетентності у виборчих питаннях. З іншого боку, тренд Зеленського “від кухарки до доярки”, від фотографа до ще когось жив і буде жити. І в цьому нічого нема дивного. Якщо Воробей так само буде виконувати свої депутатські повноваження, як колись грав у футбол, то чому б і ні. Але це вже інша історія, не за святковим столом.
