“Брутальний Футбол” намагається зловити хвилю гайпу та підкидає цікаві варіанти для натуралізації.
Новина про прийняття Марлосом українського громадянства блискавично та в цілому передбачувано розділила вітчизняний уболівальницький контенгент на два, ледве чи не ворогуючі між собою в соцмережах табори – поки одні радіють новоспеченому гравцеві та шукають йому місце серед тактичних схем, то інші вважають, що бразилець не гідний представляти нашу державу на міжнародній арені, тому що “не наш”, “не має особливого відношення до України” або “ми підбираємо непотріб, відкинутий Бразилією”. Знаєте, якщо добре помізкувати, то можна дійсно знайти раціональне зерно серед розмаїття всіх тих думок, що лунають з обох сторін барикад, однак одного точно вже не відмінити (хоча, дивлячись на ситуацію із Саакашвілі, в цій багатостражденній країні все можливо) – щоб там не було, на цей момент гравець донеччан отримав паспорт та відповідно виклик тренерського штабу Андрія Шевченка, для якого, в першу чергу, важливий результат та глибина складу, а не дискусії, якими заповнений Інтернет-простір.
Дискусії дискусіями, але якщо на них заплющити очі, то Марлос має повне право захищати жовто-блакитні кольори – давайте звернемося до статуту ФІФА та виокремимо для себе потрібну для нас юридичну складову:
Умови для натуралізації
- Футболіст повинен народитися на території тієї країни, громадянином якої він хоче стати;
- Хтось з його біологічних батьків народився в цій державі;
- Уродженцем цієї країни є хтось із його предків;
- Протягом п’яти років він повинен проживати на території тієї держави, за збірну якої збирається грати;
- Гравець не повинен бути заграний за команду А в офіційних матчах.
Стосовно останнього пункту – як ви вже зрозуміли, гравець не повинен бути заграний за основну національну команду, проте і тут є свої особливості: наприклад, футболіст може з’явитися у головній збірній, але сам матч має носити неофіційний характер; так, Роман Нойштедтер у 2012 році зіграв у складі Бундестім проти Нідерландів, але поєдинок був товариським, тому згодом півзахисника без проблем підібрала Росія. Також, нагадую, не котируються молодіжні збірні; бувають і неординарні, поодинокі вийнятки, такі як із Косово – враховуючи, що федерація була прийнята до ФІФА та УЄФА в 2016 році, вищі футбольні структури дозволили виконавцям, що мають косоварське походження за . бажанням приєднатися до нової команди. Саме тому без труднощів збірну Косово поповнив ряд гравців та були зроблені пропозиції, приміром, Джердану Шакірі, Граніту Джаці чи Аднану Янузаю, хоча ті давно перебували у складі Швейцарії та Бельгії відповідно.
А хто ще може з іноземців пройти курс українізації, опинитися в команді та грати пліч-о-пліч з Ярмоленком та Коноплянкою?
Із найбільш очевидних:
Наприклад, із “Шахтаря” Ґуставо Бланко-Лещук (українське походження по дідовій лінії), Дентінью (проживає п’ять років на території України, не заграний за збірну). Підкреслю, що скоро претендувати на громадянство можуть Марсіо Азеведо (в Україні з 2013-го) та Ісмаїлі (в Україні з 2013-го). В теорії ще можуть заявити про свої права Алекс Тейшейра і навіть 37-річний Брандао, що зараз перебуває в Греції.
Додамо Даніло Сілву (чомусь ФФУ не надто прискіпливо слідкувало і слідкує за бразильцем, у якого в Україні родився син), Жуніора Мораєса, Матеуса (українська дружина), Лео Матоса.
А тепер приготуйтеся: Антон Макаренко (німець, 29 років, нападник клубу “Байрот”, народився в Харкові, залучався до матчів за Україну U-21), Карім Хенду (алжирець, 31 рік, півзахисник клубу “УСМ Ель-Арраш”, вихованець “Шахтаря”, залучався до матчів за Україну U-18, провів дві товариські зустрічі за Алжир), Алекс Семенець (канадець, 27 років, атакуючий півзахисник клубу “Торонто Лінкс”, народився в Києві, залучався до юнацьких збірних Канади), Дані Шахін (німець, 28 років, півзахисник клубу “Рода”, донеччанин, залучався до юнацьких збірних Німеччини), Євген Гопко (німець, 26 років, захисник клубу “Ворматія Вормс”, народився на Закарпатті, залучався до юнацької збірної Німеччини), Іван Лещук (аргентинець, 21 рік, нападник клубу “Ланус”, залучається до молодіжних збірних “селесао”) та Євген Бопп (німець, 34 роки, півзахисник клубу “Басфорд Юнайтед”, киянин, вихованець “Баварії” та “Ноттінгем Форест”, залучався до юнацької збірної Німеччини), Віктор Бопп (німець, 27 років, вільний агент, вихованець “Баварії”, залучався до юнацьких збірних Німеччини) та інші. Скажу так – це лише частина прізвищ, втім якщо покопатися, то реально знайти ще кілька десятків.
Хто міг би грати, але вже не зіграє? Папа Ґує (в 2012 році зіграв за Сенеґал), Діоґо Рінкон, Рафаель Собіс (бразилець, 32 роки, півзахисник “Крузейро”, батько – українець, грав за Бразилію на Олімпіаді 2008 року), Тайсон, Луіс Адріано, Марк Відука (та хто його не знає?), Микита Рукавиця (теж на слуху), Ерік Святченко (данець, 25 років, захисник, грає за “Селтік” – в цілому, годний чувак), Лакі Ідахор (зіграв за Нігерію два товариських матча, але завершив кар’єру), Дієґо Клімовіч (аргентинець, нападник “Вольфсбурґа”, Боруссії” Дортмунд та “Бохума”, фіналіст Кубку Інтертото, завершив кар’єру, дід – українець), Хосе Чатрук (аргентинець, півзахисник “Банфілда”, Естудіантеса” та “Расінґа”, завершив кар’єру), Хуліан Кметь (аргентинець, півзахисник “Лануса” та “Спортінґа”, завершив кар’єру), Патрісіо Кампс (аргентинець, нападник “Банфілда”, ПАОКа, “Велес Сарсфілда”, завершив кар’єру, мати – українка). Найцікавіше, що Клімовіч, Чатрук, Кметь та Кампс в 2001 році пропонували свої послуги ФФУ, але наші чиновники відмовили.
А у нас скаржаться, що гравців не вистачає, або ділять на “чужих” та “своїх”…
Павло Кушнєрук, “Брутальний Футбол”
