Невиразний весняний мир

2 Бер, 2016| автор:

Першому весняному матчу в Луцьку передувала ціла зимова “Санта-Барбара”.  Всім ці перипетії уже відомі, тому зайвий раз не будемо повторюватись. За декілька днів до матчу стало відомо, що гру можна буде побачити лише наживо, адже “2+2” відмовився транслювати поєдинок. За класикою жанру можна дійти до висновку, що напрошувався аншлаг, однак волинська публіка виявилась доволі вибагливою і не дуже розбестила своєю масовістю.

Не могли залишити поза увагою луцькі фанати інформацію щодо можливого перейменування клубу, чи то швидше створення pros cons generic drugs. нового, але під колишньою назвою “Торпедо”, тому підготували красномовний банер у відповідь.

Гра почалась всупереч усім футбольним канонам, адже від самого стартового свистка ініціативу захопила “Зоря”, а господарі якийсь час взагалі не розуміли де знаходяться, той випадок, коли ноги вже на полі, а думками ще в роздягальні. Стартова сором’язливість волинян була подавлена декількома перспективними контрвипадами, але у завершальній стадії дуже довго вагались із рішенням футболісти “Волині” і як підсумок – до гостроти так і не доходило.

Однак, дійшло на 18-й хвилині – один із небагатьох кутових у виконанні господарів завершився невдалим вибиванням оборонців луганчан, м’яч підібрав Богданов і розрядив гармату у ворота Шевченка, 1-0. Тут треба зауважити, що пропущений гол кардинально не вплинув на ситуацію на полі –  “Зоря” продовжувала грати у контроль м’яча і прощупувати слабкі місця в обороні суперника. Вже на 22-й хвилині гості розіграли свою класичну комбінацію: стіночка, забігання з флангу у штрафний майданчик і подача на “одинадцять”.

Після обміну голами команди збавили темп і до перерви не створювали більше моментів. Другий тайм був таким же монотонним і повільним, луцька молодь билась, кусалась, гризлась, стелилась у підкатах, в свою чергу луганчани намагались плести комбінації, але загрузли у нав’язаній боротьбі. В результаті другий тайм став ще більш сирим і бідним на моменти –  можна пригадати хіба що небезпечний стандарт у “Волині” наприкінці матчу.


На фоні блідого матчу усі присутні журналісти перебували в очікуванні гарячої прес-конференції. Сподівання були частково виправдані, та розмова із тренерами вийшла швидше душевною, ніж гострою. Віталій Володимирович похвалив футболістів, зокрема місцевих вихованців, які продемонстрували бажання і жагу до гри та за його словами не зіпсували каші. Згадав тренер і турнір в Індії, де “Волинь” всі три матчі зіграла в нічию, але у вирішальному матчі з “Вотфордом”на останніх хвилинах у ворота лучан поставили пенальті, який Кварцяний назвав несправедливим. Не уникнув тренер і питань стосовно майбутнього команди. Щодо цього – жодних сюрпризів, адже вже і так давно преса розжувала з усіх боків ймовірні варіанти.

В свою чергу Віталій Вернидуб був як завжди максимально тактовним і спершу похвалив суперника, який, з його слів, продемонстрував хороший футбол, в міру своїх можливостей. Коуч гостей назвав результат закономірним і нарікав на графік команди, адже вони тільки повернулись з Туреччини і не звикли до важких полів, мовляв, ще потрібно набирати форму. Оскільки завдання луганського колективу – завоювати бронзу.

Олександр Новак, “Брутальний футбол”