“Брутальний Футбол” зустрічає новачка полтавської “Ворскли” та розповідає його історію. Спойлер: все починалося круто, поки що — не надто.
Прізвище “Тілль” добре відоме в Україні — Олів’є захищає кольори полтавської “Ворскли”. Якщо розширити горизонт у межах постсовка, то виявиться, що в тираспольському “Шерифі”, керованому Юрієм Вернидубом, виступає Себастьян Тілль. Ще є Марек — 12-річний пацан, якому пророчать велику славу.
Сімейство Тілль глибоко шановане в себе на батьківщині: батько представляв Люксембург в 90-х, мати зіграла ключову роль у створенні жіночої збірної, ось зараз є продовжувачі родинних традицій у особі синів.
Ми спеціально притримали Венсана, тому що на нього покладалися найбільші надії. Хлопця готували для великої місії та бачили серед світових грандів — це точно не в’яжеться з Росією, Україною та Молдовою, куди заносило його братів. Проблема в тому, що “золотий” хлопчик докотився сюди ж: ще не так давно ним цікавилася “Баварія”, а сьогодні півзахисник тренується на стадіоні імені Бутовського, з командою, яку в третьосортному єврокубку вибили фінські ноунейми.
Ми не маємо наміру принизити “Ворсклу” (Боже збав!), просто аванси, видані Тіллю, були занадто великими. Не вірите? Давайте разом простежимо його кар’єрний шлях.
Отримав прекрасну освіту
Як ви зрозуміли, Венсан ріс у футбольному середовищі, тож ще змалку знав, ким хоче стати. Все це лірика, тому що який би не був талант, з ним треба постійно та правильно працювати. Відмінність молодшого Тілля від решти родини полягає у тому, що він пройшов сильну школу — в одинадцять потрапив до “Меца”.
Куди-куди? В “Мец”? Команду-“ліфтер”, приречену то підвищуватися, то понижуватися в класі? Друзі, не плутайте клуб з академією, де закладені зовсім інші завдання. Приготуйтеся: система “темно-бордових” пропустила крізь себе таких хлопців, як Робер Пірес, Еммануель Адебайор, Луї Саа, Міралем П’яніч, Каліду Кулібалі та Садіо Мане (впевнені, що ваші скептичні міни, читаючи останнє речення, наповнилися подивом).
Не думайте, що у Франції все крутиться навколо “Клерфонтена”, “Парі Сен-Жермен” чи “Монако” — той же “Осер” виплекав Еріка Кантона і Філіппа Мексеса. Але чому “Мец”? По-перше, зручне географічне положення — 45 хвилин від кордону з Люксембургом, приблизно стільки ж до Бельгії та Німеччини. По-друге, “гранатові” десятиліттями моніторили люксембурзький ринок і були відкритими для гравців з герцогства.
Зауважте, як стрімко розвивається мультикультурність: колись всі скоса поглядали на США, а сьогодні їхнє молоде покоління є ледь чи не найжаданішим в очах європейських топів. “Мец” давно відмовився від нав’язуваних суспільством стереотипів і сміло пожинав плоди; не дивно, чому Венсан поїхав саме на схід Франції.
Вважався новим Міралемом П’янічем
Венсана частенько порівнювали з Міралемом П’янічем. Схожостей чимало: Тілль — невисокий, швидкий, технічний, непогано виконує штрафні стандарти, зрештою, він універсал, здатний легко розташуватися у центрі півзахисту (про арсенал здібностей детальніше поговоримо в кінці).
Преса активно розкручувала цю історію і просто пищала від захвату, коли Венсан у 2016-му дебютував за збірну: Люксембург зустрівся з Боснією та Герцеговиною, а сам футболіст вийшов на поле за хвилину після того, як у грі з’явився Міралем. Хіба не символічно?
По завершенні поєдинку (карлик поступився 0:3, а П’яніч “вліпив” зі штрафного) у боснійця запитали про Тілля. Центрхав дав наступний коментар:
“Мої приятелі з “Меца” розповідали мені про Тілля. Я чув про нього чимало хорошого. Тепер він повинен знати, що решта залежить від нього — від його намірів, психологічного настрою та відносин. Все у його руках. “Мец” підходить йому. Це ідеальне місце для дебюту”.
Вівся мюнхенською “Баварією”
Від Венсана з нетерпінням чекали перших кроків. Роблячи їх, плеймейкер встановив три рекорди: в шістнадцять років та п’ятдесят днів став наймолодшим виконавцем, який зіграв за Люксембург (ага, проти П’яніча), а через місяць дописав історію, вразивши м’ячем ворота Нігерії у “товарняку”. Сюди ж додамо звання першого гравця, народженого після 2000 року, який провів бодай хвилину у топ-п’ятірці чемпіонатів — у вересні 2016-го хлопець був залучений проти “Бордо”.
Широка реклама зробила свою справу — по Венсана прийшли “Баварія” і мадридський “Реал”. Якщо “вершкові” цікавилися предметно, то мюнхенці пропонували гроші, принаймні у цьому переконували і “Мец”, і Дідьє Філіпп, агент Тілля. ЗМІ писали про 6, 8, 15 та 25 мільйонів євро, однак “темно-бордові” поставили крапку у спекуляціях:
“Баварія” спостерігала за нашим вундеркіндом впродовж декількох тижнів, хоча не пропонувала суму, зазначену у пресі”.
Дідьє Філіпп розкрив більше деталей:
“Баварія” сподівалася легко оформити трансфер, але запропонувала не те, що “Мец” мав на увазі. Перехід не відбувся з фінансових причин. Але я вважаю, що для Венсана було важливо підписати свою першу професійну угоду саме з “Мецом”. Я можу підтвердити, що за ним стежить мадридський “Реал”, але не знаю, чи йому дзвонив особисто Зінедін Зідан”.
Гадаємо, що “Баварія” дійсно мала намір підписати Тілля, оскільки після відмови продовжила підтримувати зв’язок з “Мецом” та поступово перемкнулася на іншого юного люксембуржця з ірландським корінням — Раяна Йоханссона.
Коротко по центральному півзахиснику: наразі йому 20, в молодіжці “Баварії” показав непогану гру, подався до “Севільї”, порвав підколінне сухожилля, через що відклав дебют у професійному футболі і ось недавно був орендований нідерландською “Фортуною” Сіттард. В нього наче і вірять, але враження уже не ті.
Чому Венсан не перебрався в Мюнхен? Батьки вважали за краще, щоб юнак уклав контракт з французами і набрався досвіду. З одного боку, це правильно, з іншого — мало що гарантувало йому практику в “Меці”. Була глобальна проблема: журналісти піарили Тілля з кожного кутка і це не подобалося головним тренерам.
Тут ще родзинка в чому: керівництво клубу розуміло, що Венсан у будь-який момент міг піти безкоштовно, тому форсувало владнання трудового договору (не факт, що в подальшому б стало утримувати атакувального півзахисника). Вийшла цікава ситуація: Тілль на місці і тепер його треба розкручувати ще більше. Логічно, що тренерський штаб не радів нав’язуванню — ось що сказав Фредерік Ханц, колишній керманич “гранатових”:
“Він, мабуть, занадто рано підписав перший контракт. Необхідно підкреслити: без цього контракту Тілль би полетів до Баварії. Він тренується з нами, але фізично ще не зрілий. Моя думка залишається незмінною — йому потрібен час для розвитку”.
Подібну думку розділяв не лише Ханц: про це говорили його попередники і наступники. Тілль зовсім “зелений”, його не можна кидати у бій занадто рано. Що ж робити?
Відштовхнувся від дна, але зіпсував репутацію
Всього за “Мец” Тілль зіграв 246 хвилин. Водночас у його бік поглядали “Манчестер Сіті”, “Гоффенгайм”, “Арсенал” та ще півтора десятка добротних варіантів. Про нього все ще говорили, особливо після нічиєї 0:0 з Францією у кваліфікації ЧС-2018 — Тілль відбігав 59 хвилин і був замінений на Жерсона Родріґеса. До речі, Венсан побував і на “Арені Львів” — пригадуйте відбірковий цикл Євро-2020.
Формально все не так погано, як могло б бути. Відзначимо сміливість плеймейкера — він вирішив самотужки опуститися на дно, аби тільки отримати досвід. У серпні 2018-го Тілль приєднався до скромного клубу “По”, що на той момент перебував у Національному дивізіоні (третя за знаковістю ліга Франції). Між іншим, “жовто-блакитні” виховували Адріана Рабьйо, плюс, дали понюхати пороху молодому Андре-П’єру Жиньяку.
За підсумками сезону 2018/19 “По” фінішував десятим, але персонально Тілль скористався можливістю: взяв участь у 29 матчах, оформивши 12 голів та 4 асисти. Венсана назвали найкращим молодим гравцем дивізіону і передбачалося, що футболіст додасть.
Надійшла пропозиція від “Орлеана” — представника Ліги 2. Здавалося б, логічне підвищення, але на новому місці не пішло: навряд чи Венсан міг занести в актив 21 поєдинок, 1 гол та 3 передачі. Виникли труднощі з Дідьє Олле-Ніколем — тренером, який не придумав, як вписати новачка у тактичний малюнок 4-3-3, посварився з ним, відправив у дубль і наполягав на достроковому поверненні у “Мец”, щоб зекономити зарплатню в 10 тисяч євро на місяць.
На щастя для Венсана, Олле-Ніколя прибрали, на прикрість для клубу, коуч залишив його у плачевному стані — настільки, що “Орлеан” вибув у Національний дивізіон. Затяжний конфлікт тривалістю в два місяці не додав люксембуржцю “плюсиків”; він дав розгорнутий коментар, в якому наголосив що “працював, не покладаючи рук”, забив “Гавру” в 26 турі Ліги 2, але загалом не виправдав очікувань. Сезон 2019/20, й так зіпсований ковідом, мав підтвердити наявність кваліфікації, але Тілль встряв у суперечку і змарнував дорогоцінний час. Логічно, що в “Меці” на нього не чекали.
Не заграв через сукупність факторів
Головний тренер “темно-бордових” Вінсент Хонон залучив півзахисника до кількох спарингів, але не бачив сенсу утримувати його в команді. Як підсумок, у вересні 2020-го Тілль перейшов у “Насьонал” із Мадейри (колиска Кріштіану Роналду, привіт) — команда тільки-тільки повернулася до еліти та підсилювалася усіма можливими шляхами.
Треба сказати, що у Тілля вірили, адже запропонували чотирирічний контракт та очевидно не збиралися розлучатися з ним після вильоту “чорно-білих” з Прімейри. На фініші кампанії 2020/21 клуб намагався продати все, що можна (і таким чином продав Ріаскоса в “Металіст”), однак тривалий час ЗМІ мовчали щодо Венсана.
Що цікаво, плеймейкер був винагороджений лише 949 хвилинами (19 матчів, 3 асисти) і з січня 2021-го мав підозру на остеомієліт лобка (так-так, все правильно), яка підтвердилася в квітні.
“Після обстеження, проведеного в Люксембурзі, була знайдене запалення в два сантиметри. Інколи гравець навіть не міг бігти”,
розповів агент нашого героя.
Опісля Венсан звернувся за порадою до медичного персоналу національної збірної, а в липні вирішив лягти на операційний стіл у одній із спеціалізованих клінік Кайзерслаутерна.
Самодіяльність Тілля не сподобалася “Насьоналу”: клуб був проінформований про стан футболіста, однак хотів мати контроль над медичним спостереженням. Відповідно Венсана чекали на Мадейрі 1 липня, він не з’явився, після чого Сатурніно Соуза, директор з комунікацій, звернувся до журналістів:
“Гравець за контрактом має права, але він також має і обов’язки. Контракт передбачає, що він не може проходити лікування без погодження з клубом. Він не поважав правила, він не поважав клуб”.
Так не поважав, що став вільним агентом і ось тепер у Полтаві.
Виникає логічне питання: що не так? Думаємо, ви здогадуєтеся. По-перше, Тілль занадто рано був кинутий у вир професійного футболу. По-друге, “Мец”, тиражуючи Венсана, навантажив ще не до кінця сформований організм інтенсивними тренуваннями, що відзеркалилось на здоров’ї хлопця. Остеомієліт — не єдина перепона, виникла на шляху гравця. Травма щиколотки, її вивих, серйозне пошкодження коліна у шістнадцять-сімнадцять років — це вам не жарти.
По-третє, Тілль зробив дурницю, підписавши контракт терміном на п’ять років. Як ми вказали на початку статті, “Мец” не відрізняється стабільністю і в нього сім п’ятниць на тижні. По-четверте, не слід відкидати психологічну складову: плеймейкер не хворів зірковою хворобою, але точно тримав у голові, що йому все легко дається на початку кар’єри: рекорди, “Баварія”, виклик до збірної — вочевидь, життя складеться.
По-п’яте, він показав зуби в “Орлеані”, середовищі, де слід тримати язик за зубами і пахати на триста відсотків — все одно по завершенні оренди повернешся в “Мец”. Зрештою, відірваний характер був підкріплений непунктуальністю в “Насьоналі” — Тілль зробив так, як вважав за краще, але не врахував думку роботодавця. Це ненормально. Вундеркінд став звичайним.
Чи допоможе “Ворсклі”? Скажімо так: у нього багатий спектр можливостей, що однозначно на руку Юрію Максимову. Тілль відпрацює і плеймейкером, і на обох флангах півзахисту, і трохи нижче, якщо того вимагатиме ігровий епізод. Він не боїться чорнової роботи, достатньо моторний і креативний (своїм стилем нагадує Віктора Циганкова). Залишилося пройти реабілітацію — Тілля логічно не викликали на вересневі матчі збірної Люксембургу в кваліфікації ЧС-2022.
Поки що Венсан схожий на котеня: його маленьким носили на руках, бавились і пестили, а як тільки він підріс, то став не таким уже й цікавим, до того ж самим по собі. Поки кіт ошивається біля ніг господаря, але в прекрасний момент може бути вижбурнутим на вулицю. Пора ловити мишей.
