Всього кілька днів пройшло після повного фіаско “Динамо” в матчі проти “Челсі”. Кияни зазнали принизливої домашньої поразки, але вже в неділю їм треба було грати проти донецького “Олімпіка”. І не просто грати, а неодмінно вигравати. Щоб гонка за чемпіонство, в другому етапі чемпіонату, не перетворилася на порожню формальність.
Хоча навряд чи вболівальники так скоро забудуть про той самий поєдинок проти англійського клубу. Як би не старалися. На неприємні спогади можна нарватися де завгодно. Ось, наприклад, в метро. Не хочуть ще, мабуть, робочі знімати цю рекламу. Нехай повисить – як нагадування нашим футболістам, про, можливо, найгірший матч за багато-багато років. Шкода тільки, що в метро вони не їздять. Але то таке.
Це був, до речі, останній тур, перед початком другого етапу чемпіонату. Ще до старту поєдинку між “Олімпіком” і “Динамо” було зіграно 2 матчі, які багато що прояснили в боротьбі за топ-6. Наприклад, “Львів”, на який ніхто не ставив, взяв та й мовчки обіграв на виїзді “Десну”, тож вже точно не випаде з першої половини таблиці. А ось Маріуполь примудрився фантастично розбазарити усю перевагу, яка у них була, і тепер все мало вирішуватись сьогодні в матчі “Арсенал” – “Ворскла”, що за дивних обставин був винесений на понеділок. Логіка у стилі УПЛ – поставити на іншу дату не матч, який менш важливий з точки зору турнірної інтриги (про який наш репортаж), а гру “Ворскли”, яка вирішувала весь подальший розклад в боротьбі за єврокубки. Зрештою, Полтава на останніх хвилинах пропустила гол з пенальті і зіграла в драматичному матчі внічию 2-2, віддавши битву за перепустку в Лігу Європи “Львову” та “Маріуполю”.
Повернімося ж до того, заради чого ми всі тут зібралися. Щоб потрапити на матч між “Олімпіком” і “Динамо” потрібно було викласти за квиток, не багато не мало, 50 гривень. Цікаво, що за ці ж гроші, кілька днів до цього, можна було подивитися на Вілліана, Канте, Жиру й інших зірок АПЛ. У цьому ж поєдинку були тільки зірки УПЛ. В принципі, від перестановки однієї літери суть особливо не змінюється, правильно?
Я думаю, що навряд чи хтось очікував побачити повний стадіон. Але хоча б тисяч сім глядачів, які стабільно ходять на “Динамо”, повинні були бути. Проте, як казав класик, наші очікування – це наші проблеми. Мабуть, багато вболівальників не можуть ще відійти від Аргентини-Ямайки і вирішили проігнорувати цей матч. На трибунах було всього дві з половиною тисячі глядачів! Давно на “Динамо” не збиралась така мізерна кількість людей. А хоча так, це ж все-таки виїзний матч. Це все пояснює. А зате ці люди, які, не дивлячись ні на що, таки прийшли на стадіон “Динамо” імені Лобановського, побачили останню гру “біло-синіх” на цій затишній арені в цьому сезоні. Адже кияни не змогли потрапити в шістку до “Олімпіка” і “Арсеналу”, які проводять тут свої домашні матчі. Хоча, іноді, так старалися.
Подивитися на протистояння команд Шевчука та Хацкевича прийшло і кілька відомих персон. Зокрема нами були помічені Микола Морозюк, що, вочевидь, повернувся на пару днів з Туреччини, де він зараз грає; легендарний Олександр Шовковський, який спостерігав за грою з віп-ложі; і головний тренер “Оболоні” Сергій Ковалець. Той самий, який колись давно робив хет-трик у фіналі турніру “Шкіряний м’яч”.
Сам же матч видався досить жвавим. Хоча, хвилини до 30, можна було і не розібрати, хто з цих двох команд недавно грав проти “Челсі”. До цього самого часу рахунок на табло показував вже 1:1. Суперники встигли обмінятися реалізованими пенальті: Циганков і Гай, відповідно, з 11 метрів не промахнулися. Хоча удар динамівця воротар “Олімпіка” майже потягнув, але м’яч все одно зрадницьки закотився в кут воріт.
У той же час, Русин вирішив, що раз пішла така п’янка, і суддя ставить пенальті направо і наліво, заробити ще один. Але арбітр падіння Назарія не оцінив – жовта картка за симуляцію. Та динамівця це анітрохи не збентежило, а, скоріше, навіть навпаки. Адже саме він, на 39 хвилині, головою замкнув подачу Циганкова і забив, як потім виявилося, переможний м’яч.
Надзвичайно цікаво було спостерігати за тим, що відбувалося відразу після забитих голів обома командами. Після того, як забивали гравці київського клубу, їхній ультрас неодмінно палили фаєри, що додавало поєдинку більше фарб і якоїсь атмосферності. І все-таки, як вони примудряються їх проносити? Ну от як? Їх же на вході нібито обшукують зі всією суворістю. Але коли це зупиняло наших ультрас. Так що оголошення диктора про те, що “на стадіоні заборонено використання піротехнічніх засобів” – ймовірно, одна з найбільш марних речей на світі. Що стосується “Олімпіка” – то після їхнього голу (не тільки в цьому матчі, але і в інших) на стадіоні, на всю гучність, включається пісня “Фантазер, ты меня называаалааа”. Варто сказати, що аж надто це веселить народ, що зібрався на трибунах.
Під час матчу, диктор не раз оголошував і нагадував усім (а то раптом хто забув), що спонсорами “Олімпіка” є супермаркет “Пчелка” і компанія “ШвидкоГроші”. У наш непростий час, звісно, клуби раді будь-яким спонсорам. Вони, буквально, на вагу золота. Але такими темпами, напевно, не за горами той час, коли у якогось клубу на футболках красуватиметься “АТБ”, а генеральним спонсором буде магазин “Все по 8 гривень”. Сміх крізь сльози.
Взагалі, на матчі “Олімпіка” можна ходити тільки заради їхнього головного тренера. В’ячеслав Шевчук на тренерському містку – це суцільні емоції. Кожен момент гри він проживає разом зі своєю командою і може розповідати всім, хто готовий його слухати, як треба було розібратися в тому чи іншому епізоді. Можна навіть зробити круту нарізку з кращими реакціями В’ячеслава Анатолійовича. Крики, міміка, жести – справжній італієць!
Другий тайм цієї гри, чомусь, проходив без “Олімпіка”. Вони наче забули вийти з роздягальні. Просто неймовірно, що рахунок в матчі так і не змінився. Адже “Динамо” могло забивати і не раз, і не два, і не три. Але вони із завзятістю тринькали всі свої численні моменти. “Біло-сині” били куди завгодно, але тільки не по воротам. У цей вечір вже вони могли виступити в ролі “Челсі”, але обмежилися скромними 1:2 на табло.
Що ми маємо в підсумку? Динамівці провели непоганий матч і поклали чергові 3 очки собі в скарбничку. Але скільки таких матчів потрібно провести, щоб реабілітуватися в очах своїх уболівальників? У киян попереду 10 турів другого етапу чемпіонату і цілих 3 дербі проти “Шахтаря” (2 в прем’єр-лізі, 1 в кубку України). В принципі, відіграти різницю в 7 очок не представляється вже прям нездійсненною місією. “Динамо” цілком ще може оформити в цьому сезоні золотий дубль. Адже, на жаль чи на щастя, “Челсі” в нашому чемпіонаті ж не грає.
Фото – ФК “Олімпік” Донецьк
Ярік П’ятницький, “Брутальний Футбол”
