Рой Макай – автор найшвидшого голу в ЛЧ, який ще не скоро поб’ють

Вітаємо культового нападника, якому сьогодні виповнилося 46 років.

Рой Макай – футболіст, чия кар’єра однозначно гідна найсхвальніших відгуків. Водночас нідерландцю не поталанило в збірній, оскільки він грав в епоху фантастичної трійки нападників: Денніса Бергкампа, Патріка Клюйверта та Руд ван Ністелроя. Можливо, саме за цієї причини спадщина Макая є не такою вагомою та пам’ятною, хоча його здобутками зможе похвалитися далеко не кожний форвард, котрий виступає на топрівні.

До речі, мало хто знає, але за свою футбольну кар’єру Рой Макай не отримав жодної “червоної” картки. Мало того, якщо придивитися до обличчя нідерландця, то можна помітити яскраво виражені риси фейсу уругвайського нападника Луїса Суареса.

Від нідерландського середняка до іспанського гранда

Рой Рудольфус Антоніус Макай (по паспорту просто – Рой Макай, Рудольфус та Антоніус – це імена дідусів) родом із маленького нідерландського містечка Віхен, в якому на той час проживало менше, ніж 30 тисяч мешканців. Здається, що в таких населених пунктах життя зупинилося в одному проміжку часу і більше нікуди не рухається. Однак, зовсім недалеко від Віхена знаходиться більш велике місто Арнем, де базується представник вищого дивізіону нідерландського футболу “Вітесс”.  Макай з дитинства був спортивним хлопчиком і швидко зробив вибір на користь футболу. В шістнадцять він опинився у клубі з Арнема, а через два роки дебютував у вищій лізі нідерландського чемпіонату.

За час виступів у “Вітессі” Рой відмовився від переходу в “Аякс”, який тренував Луї ван Гаал (на той час переможець Ліги чемпіонів). Люди стверджували, що Макай божевільний, але виконавцю було двадцять і він вважав, що ще не доріс до рівня амстердамської команди. Проте ван Гал намагався вмовити хлопця, навіть приходив до нього додому та обговорював можливість трансферу.

Сам Макай у свої 22 роки відрізнявся від інших топових нідерландських нападників постійною результативністю, стабільністю, а також якісною та впевненою грою. І ось, в 1997-му, настав переломний момент у кар’єрі: Рой кардинально змінив обстановку та переїхав до Іспанії, де спершу захищав кольори “Тенерифе” з Прімери. На той час іспанська команда була налаштована на єврокубки, про що свідчив півфінал кубка УЄФА 1996/97. Макай справедливо вважав, що канарці рухаються у вірному напрямку, тож без будь-яких вагань перейшов до клубу.  На жаль, через два сезони клуб вилетів до Сеґунди, а сам нападник опинився в “Депортіво” з Ла-Каруньї.

В розіграші 1998/99 команда фінішувала шостою в чемпіонаті та, за словами Роя, її ціллю був вихід у Лігу чемпіонів. Цікаво, що про золоті медалі Прімери навіть ніхто не думав. Можна сказати, що в наступній кампанії все чудово збіглося – мала кількість травм гравців основи, фантастична гра Макая та його партнерів, а також  жахливий сезон для “Реала” та “Барселони”.

У сезоні 1999/2000 події розвивалися за абсолютно непередбачуваного сценарію. Все почалося зі здобуття трьох балів над “Алавесом”, далі була серія з семи перемог, зокрема над “Барселоною” та мадридським “Атлетіко”. В подальшому іспанський клуб не зміг впоратися з напругою і в наступних матчах завоював одне очко з дванадцяти можливих. Відстань між “Депортіво” та “Барселоною” (каталонці йшли на другому місці) постійно скорочувалася. Не дивно, що у футбольних експертів виникли сумніви щодо чемпіонства команди з Ла-Каруньї. Втім, саме Рой Макай виявився паличкою-виручалочкою для клубу: 8 м’ячів нідерландського нападника в останні місяці чемпіонату вирішили долю золотих медалей, а сам він перейшов до категорії “топфорвардів”. Прикметно, що в 2003 році Рой став володарем “Золотої бутси”: в 56 матчах він відзначився 39 раз (із них 29 голів забиті в Прімері).

Про те, як “Летючий голландець” в Мюнхені побував

У серпні 2003-го завдяки бомбардирському тріумфу Рой Макай покинув “Депортіво” та перейшов до мюнхенської “Баварії” (майже за 20 млн євро). На той момент він був одним із найдорожчих трансферів в історії німецького клубу. Про цікавість до нього заговорили в аспекті зовсім іншої категорії команд (наприклад, “МЮ”, “Челсі”). Але, на подив багатьох, виконавець не поїхав до Англії. В Мюнхені він заграв без проблем і швидко витіснив з основного складу Елбера, чиє місце до цього було постійним.

За чотири сезони в “Баварії” Макаю вдалося додати до особистої колекції два чемпіонства, кубок та Суперкубок Німеччини. А от в Лізі чемпіонів Рою так і не пощастило замахнутися на трофей. Хоча до цього часу “Летючий голландець” залишається автором унікального рекорду – найшвидшого взяття воріт у ЛЧ (для цього знадобилося 10.12 секунд, постраждав мадридський “Реал”).

Сам Макай про цей гол згадував так:

“Матч був дуже важливим для нас, адже вирішувалася доля виходу в 1/4 фіналу (перший матч в Мадриді завершився перемогою “вершкових” 3:2), тому важливо було постійно пресингувати їх з перших хвилин. Роберто Карлос завдав невдалого удару і Хасан Саліхаміджич підібрав м’яч. Потім мені вдалося забігти між Серхіо Рамосом та Іваном Ельгуерою так, що у мене з’явилась можливість вдарити по воротах. Все вийшло просто чудово. Після мого удару м’яч залетів точно в кут воріт”.

Повернення до дому та коротка гра за збірну

За підсумками останнього року, проведеного в складі “Баварії”, Макай посів четверте місце та отримав путівку в кубок УЄФА. У 2007-му, коли Рою було всього 32 роки, він вирішив повернутися додому. Макай отримав пропозицію з рідного чемпіонату і відправився до “Феєнорда”, з яким вже в першому сезоні виграв кубок Нідерландів.

Взагалі, у той час ротердамський клуб переживав не найкращі часи. Здавалося, що Макай вже наївся футболом, але, на диво, він відіграв напрочуд рівно (в 83 матчах було зафіксовано 36 голів). Хоча тут немає нічого дивного, адже у Роя ніколи не було різких спадів, тільки плавний ріст і красивий вихід на фінішну пряму.

В сезоні 2009/2010 “Летючий голландець” відзначився лише 7 разів у 24 зустрічах. Для Роя це стало знаком, що пора закінчувати. Влітку 2010-го Макай офіційно заявив про завершення кар’єри, хоча теоретично ще міг продовжувати, в якомусь клубі з менш конкурентоздатною лігою. Проте Рой всю кар’єру сповідував зовсім інші принципи, які дозволяють йому і посьогодні залишатися в пам’яті шанувальників у якості “лицаря без страху та докору”.

Що стосується збірної, то Макай дебютував у помаранчевій футболці в 1996-му. Свій другий матч він зіграв через рік, а третій і наступні поєдинки у 2000-2005 роках. Трагічність його виступів за збірну полягала в тому, що у складі Нідерландів вистачало топових футболістів лінії атаки. Тому впродовж зазначеного періоду він зіграв 43 поєдинки та забив 7 м’ячів.

Після того, як Рой повісив свої бутси на цвях, він працював у тренерському штабі “Феєнорда”. Але через 9 років Макай покинув клуб. Зараз він, перебуваючи у творчій відпустці, приділяє велику увагу своїй сім’ї.