Не так давно ми розповідали про фейк імені Каньїсареса та його мами, тепер же прийшла черга Роналду. Говоримо, ясна річ, про сльози.
Персона КріРо настільки хайпова, що обросла неймовірною кількістю байок, кліше і побрехеньок. Деякі з них прямо укорінилися в медіапросторі і роками видаються за істину останньої інстанції. Такий вже темний бік популярності — ти ходиш з п’ятьма “Золотими м’ячами” за пазухою, але все одно знайдеться якийсь чмир з розмовами про прихований гомосексуалізм. Класика жанру.
І так завжди: хтось щось напише, інший дурник побачить, підхопить і понесе далі. Наприклад, в середині березня минулого року з’явилася новина, що португалець надасть власну нерухомість для переобладнання в безкоштовні лікарні — все заради боротьби з коронавірусною заразою. Красива історія, необачливо запущена Паулою Карвалью, президенткою однієї із благодійних організацій, розповсюдилася і, на щастя, швидко спростувалася — буквально за лічені години. Про це розповів журналіст Ману Сайнс, залишивши відповідний допис у Твіттері:
З одного боку, добре, що ми живемо в епоху повального Інтернету — можна одразу визнати неправоту і поставити смачну крапку. Водночас фейків не меншає, а деякі з них, з огляду на обставини і час, взагалі не перевіряються. Найзнаменитіша інформаційна маніпуляція, пов’язана з Роналду, стосується його сліз. Переконані, ви всі бачили ці кадри:
В середині десятих вболівальники запевняли — Кріштіану ридав, оскільки щойно дізнався про смерть свого тата. Історія їхніх взаємин була складною — Жозе Авейру важко пиячив та у п’ятдесят два пішов із життя через відмову печінки. Футболіст визнав: його батько — закінчений алкоголік і давно ходив по краю прірви.
“Я не знав свого батька на 100 відсотків. Він був алкоголіком. У нас ніколи не виникало відвертих розмов. Все дуже складно. Він не побачив, як я став номером один, не застав усіх моїх нагород. Всі бачили: мати, сестра, діти, а він — ні, оскільки помер молодим”,
підсумував представник “Ювентусу”.
Побутує ще одна неправдива думка: Роналду не піклувався як слід і через егоїзм допустив страшну втрату. Дурниці: незважаючи на все, виконавець любив дона Авейру і робив спроби для порятунку, про що неодноразово наголошував у інтерв’ю. Інша річ, що так просто алкоголізм не зупиниш, до того ж спровокований війною.
Не повірите, та Кріштіану-старший був учасником португало-ангольського конфлікту середини 70-х років. Ангола боролася за незалежність, прагнула позбутися колоніального статусу, тож Жозе Авейру провів у Африці тринадцять місяців. Стрес позначився на психіці і схилив до чарки — про це у 2016-му розповів Альберто, товариш по службі:
“Ми боялися пити місцеву воду, побоюючись отруїтися, тому налягали на ангольське пиво “Кука”. Його було вдосталь”.
Після повернення додому Авейру поглинула депресія — країна, усвідомлюючи поразку у, здавалося б, виграшній ситуації, відмовилася від вчорашніх солдатів. Типовий сюжет, знайомий для України — досі знаходяться унікуми, які закликають скасувати пільги УБД. Ну-ну.
Враховуючи вищеописані факти (хоча їх не всі знають), не дивно, чому фото викликало таку реакцію публіки. Роналду, безумовно, любить пустити сльозу, може зіграти на камеру, але навіть хейтери не наважуються накинутися на нього в цьому випадку. Як не крути, трагедія, що може статися з кожним. Он, подивіться, яке зворушливе відео викладене на ютубі в 2016-му з майже 3,5 мільйонами переглядів (насправді ні, все змонтовано з різних шматків і викликає блювотний рефлекс).
У коментарях повно людей, готових уявно погладити КріРо по голівці, за прикладом вельмишановного Луїса Феліпе Сколарі:
Як ви вже здогадалися, це несусвітня брехня. Не смерть, а причина сліз. На фото зі Сколарі не дуже добре видно ключовий елемент — нашивку. Якщо роздивитися краще, то логотип поставить все на свої місця — це фінал чемпіонату Європи-2004.
Зрозуміло, чому Кріштіану настільки розбитий: якісь лічені хвилини назад збірна Греції відібрала у нього континентальне золото. 4 липня 2004-го Отто Рехагель опустив Португалію у неї ж вдома на рівень ширінки і відтермінував мрію футболіста на цілих дванадцять років. Тут не гріх взятися за чарку і пуститися берега, тим паче національна команда практично одночасно попрощалася з низкою імен — пішли Руй Жорже, Фернанду Коуту, Бету та Руй Кошта.
За цими подіями Жозе Авейру спостерігав, сидячи на дивані — його не стане 6 вересня 2005-го. В той момент Роналду також перебував у стані збірної — наступного дня мав відбутися поєдинок кваліфікації ЧС-2006 проти Кацапстану. Двадцятирічний вінґер вийшов на поле, виглядав розгубленим і гра підсумувалася бляклими 0:0 на табло. Камери й тоді упіймали погляд, наповнений скорботи.
Втім, Кріш був би не професіоналом, якби відпросився — того вечора Москва запам’ятала його саме такою. Через три роки він знову приїхав до столиці Росії, знову плакав, але в підсумку радів — за драматичних обставин була взята Ліга чемпіонів. Дякуємо, Джоне Террі.
