Тиждень тому новостворена Суперліга вирішила насрати на УЄФА, але попередньо забула зняти штани. Втім, в УЄФА нічим не кращі.
Минулий тиждень видався воістину вогняним. Провідні європейські клуби створили так звану Суперлігу, кинули виклик старим порядкам, продиктованим ФІФА і УЄФА, проте через лічені дні майже у всьому складі піджали хвости та відмовилися від потенційного проєкту. Багато хто свято вірить, що через різко негативну реакцію громадськості — мовляв, “товстосуми відбирають наш футбол, тож не дамо його в образу”. Несусвітня дурниця — багатії відстоюють винятково свої цінності і в найкращому випадку обмежуються дешевими подачками. В цьому нюансі між Андреа Аньєллі та сільським головою, який обирається вище, немає принципової різниці — правда, другий може дозволити собі лише безкоштовні шашлики та горілку на Івана Купала. Ага, для вербування електорату. Як би ми двояко не оцінювали Флорентіно Переса, але він хоч сказав правду: гримнув коронавірус, треба бабло.
Ще один момент: пропагується думка, що УЄФА — красені, адже оперативно відповіли путчистам, підготували стійку позицію, внаслідок чого Суперліга посипалася зі швидкістю карткового будиночку. Погрози щодо дострокового завершення чемпіонатів та ЛЧ, можлива заборона гравцям відповідних клубів виступати на Євро — чим не аргумент? Спірно, адже Ньйон неодноразово прогинався під тиском топклубів та ще з 80-х створив підґрунтя для сьогоднішнього конфлікту. Розширення кількості команд, забавки з форматом (якщо пам’ятаєте, в 90-х ЛЧ вміщувала в собі два групових раунди) — це наслідки утримуваної, а потім підтримуваної ініціативи. Хто відмовиться від грошей?
УЄФА вдалося осідлати хвилю популізму, однак глобально асоціація проспала все, що можна. Функціонери роками зволікали з реформами, зрештою підготували таку, що від неї кипить мозок (блядь, що за швейцарська система ЛЧ?) та впровадять цю дічь в 2024-му. Якщо так подумати, членів Суперліги можна зрозуміти і певною мірою поспівчувати.
Затія Переса/Аньєллі провалилася через некомпетентність: президент футбольного клубу — не обов’язково хороший політик. А ним, враховуючи економічні та стратегічні питання, треба бути. І це факт, адже солодка парочка набрала тільки дванадцять учасників замість необхідних п’ятнадцяти, не опрацювала німецький ринок (що ж це за ліга без чинного переможця ЛЧ?), не прописала чіткий регламент вступу та виходу (за яким принципом відбуватиметься ця процедура стосовно пяти команд, які не володіють імунітетом?), зате одразу сповістила, що запускатиметься якомога швидше.
Вдумайтеся, американський банк JP Morgan, який спочатку був готовий виділити на фінансування 3,5 мільярди євро, вийшов з наступною заявою:
“Ми явно неправильно оцінили, як угоду сприймуть у ширшому футбольному співтоваристві, і як вона може вплинути на нього у майбутньому. Ми винесемо урок з цього”.
Що?.. Наче серйозна контора, а виглядає максимально тупо. “Ми винесемо урок”. Та найміть громил і знесіть голову Пересу/Аньєллі: рєбята підготували сире підґрунтя, не врахували ймовірні ризики, нанесли репутаційні збитки. Не дивно, чому певний відсоток авдиторії вважає Суперлігу звичайнісіньким понтом, покликаним спровокувати зміни руками УЄФА. Інакше очільники “Реалу” та “Ювентусу” — справді феєричні дебіли, які в ніч на 19 квітня зібрали таких же дебілів, сховалися як щурі і гадали, що на ранок Ньйон зрадіє прямому конкуренту та радо потисне руку. Ще б старі пердуни та кабінетний планктон не боялися опозиції.
Наразі УЄФА може похизуватися максимально лояльною підтримкою — образ білих лицарів, які вистояли проти пітьми, проштовхується пресою, політиками (чого вартий коментар Емманюеля Макрона, який похвалив рішення французьких клубів не долучатися до Суперліги), самими вболівальниками. Під променями сонця гріються всі, хто вставив бодай п’ять копійок на захист Александера Чеферіна: наприклад, у виконком УЄФА був обраний Алєксандр Дюков, глава РФС. Як пишуть російські ЗМІ, Суперліга пропонувала вакантне місце “Зеніту” (ще та наркоманія), однак Дюков, як колишній президент пітерців, навіть не став слухати. Це не тому УЄФА забрав три матчі Євро у Дубліна і переніс їх в Санкт-Петербург?
Плювати на росіян. А от що з “ПСЖ”? Невже творці грошових мішків здатні бути моралістами? Це як у нас люблять думати, що якщо при владі олігарх, то він точно не думатиме про власне збагачення, бо у нього все є. Цікава риторика. Як сталося, що катарці не підписалися під схемою Суперліги? Виявили аферу? А хіба не “ПСЖ” не так давно воював з УЄФА, вслід за “Манчестер Сіті” виставив на посміховисько інститут фінансового фейр-плей та в підсумку уникнув покарання?
Що бачимо тепер? Нассер Аль-Хелаїфі, президент парижан, не просто вважається “бро”, а здійснив кар’єрний стрибок: зайняв крісло, попередньо звільнене Андреа Аньєллі, та керуватиме Європейською асоціацією клубів. Звичайна шарага, яка перебуває в жорстких лещатах УЄФА, але персонально шейх ще на крок наблизився до корита — чим погано?
Після призначення Аль-Хелаїфі сказав:
“Я, разом з моїми колегами-членами правління та клубами Європейської асоціації клубів (ECA), прагну зміцнити асоціацію в її ролі законного голосу європейських клубів. ECA твердо переконана, що проєкт Суперліги не може бути успішним, тому що футбол заснований на відкритості, спортивних досягненнях і нерозривному зв’язку між усіма членами Футбольної сім’ї. Футбол для всіх. Недавні події нагадали, що власники — це просто хранителі своїх клубів, які є історичними маяками і так багато означають для вболівальників”.
Чеферін відвантажив комплімент:
“Нассер, спасибі вам від щирого серця. Ви показали, що ви прекрасна людина”.
Спостерігаючи за цим крінжем, наповненим взаємною словесною мастурбацією, хочеться блювати.
Знову ж таки: Аль-Хелаїфі відкинув Суперлігу через посередню посаду? Ми не адресуємо питання “Баварії” та “Боруссії”, це не приватні клуби (В Німеччині функціонує правило 50+1, яке не дозволяє одній фізичній чи юридичній особі захопити владу). Легше залишитися з УЄФА та в Бундеслізі, чию систему б не зруйнував навіть Танос, ніж махатися з донкіхотівськими вітряками.
Але “ПСЖ”?.. Іграшку шейхів нічим не стримати, вона повністю в одних руках. Та і засади, закладені Лігою 1, не тріснули б по шву: першість втратила б у привабливості, але продовжила жити. Все просто: Аль-Хелаїфі володіє компанією BeIn Sports, яка в 2019-му разом з Canal+ виграла тендер на показ матчів Ліги чемпіонів на території Франції. Згідно контракту, який триватиме з 2021-го по 2024-й роки, транслятори щорічно виплачуватимуть 413 мільйонів доларів. На кону великі гроші, імідж, боротьба за глядача — тобто, шальки терезів явно не на користь Суперліги. Навіщо поривати відносини з УЄФА, наражатися на небезпеку з боку ФІФА, коли на носі чемпіонат світу в Катарі? Ну і не забуваймо про амбіції Нассера: він досі мріє про перемогу в Лізі чемпіонів. “Парі Сен-Жермен” сприймається грандом, але з незакритим гештальтом. Це не голота типу “Тоттенгема”.
Французький “L’Equipe” не дарма вийшов із красномовним заголовком “Війна багатих”. Аль-Хелаїфі свідомо пристав до табору УЄФА, бо знає чим ризикує. Традиційна еліта, яка засіла в Ньйоні та Цюриху, нічим не відрізняється від Суперліги, просто більш дипломатична. Корупційні скандали, ефемерна боротьба з расизмом, постаті Александера Чеферіна та Джанні Інфантіно, які отримали крісла нечесним шляхом — це те, що треба рятувати?
Що стосується нас, то якби ми обирали між одним злом та іншим, то не обирали б зовсім. Так заповідав один відьмак.
