Виявляється, “Штурм” не такий простий, як може здатися на перший погляд.
Не сказати, що українські вболівальники розчарувалися, дізнавшись, хто зіграє проти “Динамо” у третьому кваліфайраунді ЛЧ. Хоч австрійська Бундесліга й на восьмому місці таблиці коефіцієнтів УЄФА, “Штурм” — це не “Зальцбурґ”, ЛАСК і навіть “Рапід”.
Для багатьох команда залишається казна-чим, а її тогорічне потрапляння до групової стадії Ліги Європи взагалі стало першим, починаючи з сезону 2011/12. Однак спішимо вас запевнити — не слід зарано вистрибувати із штанів. “Чорно-білі” можуть похвалитися багатою історією, причому написаною на міжнародній арені. Зараз ви у цьому переконаєтеся.
Зазначимо, що “Штурм” не є новачком у Європі — вперше колектив себе випробував ще в Кубку ярмарок 1970/71. Тим не менш, ми розповімо вам про три найкрасномовніші епізоди:
“Штурм” трохи зовсім не дотягнув до півфіналу Кубка УЄФА — все вирішив пенальті
Яскравий приклад того, що вміє клуб — у його послужному списку є звитяги, які не під силу кожному.
Зазначимо, що в 70-х—першій половині 80-х австрійський футбол пережив солідний підйом — наприклад, у 1983-му “Аустрія” дісталася до 1/2-ї Кубка володарів кубків, а через два роки “Рапід” у цьому ж турнірі став фіналістом.
1984-й також не обійшовся без подвигів — цього разу вистрелив “Штурм”. Причому неочікувано — Гернот Фрайдль, головний тренер “чорно-білих”, посередньо йшов у домашньому чемпіонаті і сезоном раніше не без труднощів забезпечив європутівку.
Тим не менш, в Кубку УЄФА вдалося показати характер — “Штурм” відігрався проти румунського “Спортул Студенцеск” (2:1), результативно відвідав Верону (2:2), після чого вистояв вдома (0:0), а в третьому раунді помучився з міцним “Лейпцигом” і тріумфував 2:1 (не плутати з сьогоднішніми “биками”).
У всіх випадках штирійцям було нелегко, але їхня готовність битися себе виправдала. Коли у чвертьфіналі їм випав “Ноттінґем Форест”, багато хто прогнозував розгром — не так давно банда Клафа/Тейлора взяла два Кубки європейських чемпіонів і вважалася фаворитом.
На “Сіті Ґраунд” “Штурм” поступився 0:1 (єдиний гол у активі Пола Харта), проте за підтримки рідних трибун ледь не поламав усі плани англійців. Героєм зустрічі міг стати хорватський нападник Божо Бакота, який під завісу першого тайму увірвався до карного майданчика, отримав по ногах і в наступному епізоді впевнено реалізував пенальті.
Австрійці не просто пручалися, сподіваючись “засушити” гру, а намагалися упіймати гостей на контратаці — треба визнати, Клаф добре перенервував у технічній зоні.
Основний час плавно завершився, вже й минув перший екстра-тайм, а “Штурм” почував себе досить комфортно. Все зіпсував Вальтер Хорманн, який на 114 хвилині не зумів обробити м’яч і не зрозуміло для чого атакував Стіва Ходжа.
Вийшло дуже некрасиво — Ходж стояв спиною, не оцінив повністю ситуацію і, що логічно, впав. Арбітр одразу ж виніс справедливе рішення і вказав на одинадцятиметрову позначку, а коментатор у прямому етері прокричав розпачливе “ні!”. “Ноттінґем” скористався таким подарунком долі — Колін Волш не схибив, чим поставив крапку у протистоянні. Так, прикро, проте закономірно.
А ще “Штурм” є співволодарем останнього Кубка Інтертото — у 2008-му для цього були пройдені солігорський “Шахтар” (2:0) та угорський “Гонвед” (2:1). Щоправда, всі ми усвідомлюємо цінність відповідного трофею, з дивакуватим форматом і третьосортною якістю футболу.
“Чорно-білі” тричі пробилися до групи Ліги чемпіонів
Найбільшого розквіту команда досягла в кінці 90-х, коли стабільно боролася за вихід до групової стадії Ліги чемпіонів. Архітектором успіху став Івиця Осім, який перебував на тренерському містку з 1994-го по 2002-й роки — як підсумок, впродовж відведеного часу було здобуто два чемпіонства, національний кубок і два Суперкубки Австрії.
Шикарний послужний список, однак якнайкраще роботу коуча характеризують виступи у головному клубному турнірі Європи. Три сезони поспіль — 1998/99, 1999/00 та 2000/01 — “Штурм” мелькотів перед очима широкої публіки, пробуючи стрибнути вище голови.
Треба сказати, що для цього Осім підготував доволі міцний сплав молодості та досвіду — варто виділити такі імена, як Казімеж Сидорчук, Маркус Шупп (колишній півзахисник “Баварії”), Маріо Хаас, Івиця Вастіч, Маркус Шопп та інші. Тобто, це не було зборище дітлахів, а цілком добротна бойова одиниця, здатна кидати виклики.
В 1998-му “Штурм” дебютував у ЛЧ, без проблем подолав відбірковий раунд, знищивши “Уйпешт” 7:2, але далі прогнозовано отримав на горіхи. І це не дивно, оскільки австрійці опинилися у компанії “Інтера”, мадридського “Реала” та московського “спартака” романцева. Вбивчий квартет, у якому підопічні Осіма взяли 1 очко (в боротьбі з росіянами), забили лише 2 м’ячі, водночас пропустивши у 8 разів більше.
Друга спроба виявилася дещо вдалішою. Штирійці знову зустрілися з явними фаворитами — “Манчестер Юнайтед” та “Марселем” — проте могли відштовхуватися від відносно рівного суперника у вигляді хорватської “Кроації”. Тож по завершенні дистанції клуб мав у розпорядженні 6 очок, причому здійснив першу сенсацію — вдома поклав на лопатки “Марсель” (3:2). Це дозволило Осіму гарантувати євровесну, нехай і в Кубку УЄФА (там “Штурм” дав бій “Пармі”, але, на жаль, поступився із загальними 4:5).
Все це дуже добре, однак не стоїть і поряд з розіграшем 2000/01. У кваліфікації клуб залишив позаду тель-авівський “Хапоель” і претензійний “Феєнорд” (у наступному році роттердамці візьмуть Кубок УЄФА), а група D підкинула “Галатасарай” (чинного володаря Суперкубка УЄФА), “Рейнджерс” та “Монако”.
У глибині душі Осім сподівався повторити минулорічне досягнення, однак навіть він не міг повірити у побачене: після шести поєдинків “Штурм” лідирував із 10 заліковими пунктами.
Хоча це не той випадок, коли все дається невимушено — в Шотландії та князівстві команда була розтрощена з однаковими 0:5. Не гріх і посипатися, але “Штурм” повністю виклався у Граці (3 перемоги, до того ж жодного пропущеного м’яча) і витримав випробування навіженими турецькими вболівальниками (2:2 у Стамбулі). Десь посміхнулася доля, як із автоголом Хакана Унсала, десь австрійці продемонстрували високу підготовку і бережно використали моменти — особливо гарно себе зарекомендував Маркус Шопп (на його рахунку 4 влучні постріли).
Другий груповий етап, де “Штурм” зіткнувся з “Манчестер Юнайтед”, “Валенсією” (майбутнім фіналістом) та “Панатінаїкосом”, склався прозаїчніше. Втім, Осім й тут не зганьбився — впорався з греками і з 6 балами покинув змагання. Гідно, по-своєму красиво, феєрично.
Шкода, що в 2002-му казка закінчилася — керівництво втратило голову і без консультацій з Осімом не продовжило контракти з тринадцятьма виконавцями, плюс, продало Вастіча, основного нападника, в японський “Нагоя Грампус”. Будучи без підтримки, посварившись з менеджерами, Осім не зміг бодай наблизитися до минулих показників — “Штурм” втратив провідні позиції в Бундеслізі та провалився у кваліфікації ЛЧ. Втративши мотивацію, надламаний спеціаліст у вересні пішов у відставку — когось дивує, що “Штурм” більше ніколи не грав у групі ЛЧ?
Штирійці нокаутували праймовий “Металіст”
Австрійці влаштували прохолодний душ Мирону Маркевичу і “ощасливили” нас однією із найганебніших поразок в історії українського футболу. А хіба не так?
В кампанії 2008/09 харків’яни красиво здолали “Бешикташ” у відборі, виграли групу (в суперниках — міцні “Галатасарай”, “Олімпіакос”, “Герта” і “Бенфіка”), а згодом ледь не застрибнули у чвертьфінал Кубка УЄФА. Пригадуйте: матч з “Динамо” вийшов інтригуючим та запеклим — кияни хоч і пролізли далі завдяки кращій різниці голів, але на той натхненний “Металіст” було любо-дорого дивитися.
Зрозуміло, що аналогічного драйву чекали у розіграші 2009/10. Стартувавши в Лізі Європи, “жовто-сині” досить невимушено розібралися з хорватською “Рієкою” (4:1) і в плей-офф кваліфікації якраз натрапили на штирійців, очолюваних нині відомим Франко Фодою.
Якщо у Граці пролунав тривожний дзвіночок (сторони встановили бойову нічию 1:1, причому нам довелося рятуватися — Денис Олійник зрівняв рахунок за 15 хвилин до кінця основного часу), то у Харкові сталася справжня катастрофа.
Через тиждень, 27 травня 2009-го, підопічні Маркевича виглядало безпорадно і жалюгідно — “Штурм” провів кілька першокласних атак і завдяки голу Даніеля Байхлера зафіксував 1:0 на табло.
Домашні трибуни, можливість оперувати правилом виїздного голу (для проходу вистачило б “сухої” нічиї), об’єктивно краща обойма виконавців — все було на боці “Металіста”. Такій фатальній недооцінці здивувався навіть Фода, який на пресконференції сказав наступне:
“За моїми очікуваннями “Металіст” мав грати більш наполегливо. Сьогодні ми мали багато можливостей забити на контратаках. Команда була налаштована на таку тактику і я радий, що один із наших шансів ми використали”.
Програш виявився настільки болючим, що Маркевич пригадав про нього й зараз, у контексті майбутньої боротьби з “Динамо”:
“Головне, аби “динамівці” належним чином відновилися і підійшли до поєдинку в Лодзі без шапкозакидацького настрою. Бо пригадується в сезоні-2009/2010 очолюваний мною “Металіст” в Лізі Європи явно недооцінив “Штурм” і за це тоді поплатився”.
Сподіваємося, Мірча Луческу ретельно вивчить “Штурм” і впорається із завданням. Конкурент не є непід’ємною силою, але, як ми переконалися, вміє дивувати. Це треба врахувати — інакше “біло-синім”нічого робити в Лізі чемпіонів.