“Брутальний Футбол” розповідає, хто такий Патрік ван Леувен, чим він важливий для України і як опинився біля керма тель-авівського клубу — суперника донецького “Шахтаря” в Лізі Європи.
Минулого тижня донецький “Шахтар” спокійно здолав тель-авівський “Маккабі” (2:0) і зробив вагомий крок назустріч 1/8-й Ліги Європи. Пробачте, родичі Соломона, ваш улюблений клуб — відверте дніще. Хоча і в такій атмосфері можна знайти епізод, вартий уваги — наприклад, командою керує колишній директор “гірників”.
Не будемо наганяти саспенс — цей факт обговорювався в інтерв’ю і трансляції матчу. Однак все одно є чималенька прогалина — хто такий Патрік ван Леувен, чим займався після від’їзду з України та як тренує ізраїльтян? Озброївшись заповідями Олега Блохіна, нанесеними на скрижалі Конча-Заспи, ми таки розібралися, що це 51-річний дядько.
Згенерував Маліновського Зінченка, Матвієнка, Коваленка
Ван Леувен приїхав до Донецька у 2006-му — перед ним стояло чітке завдання, яке полягало в реорганізації молодіжної системи “помаранчево-чорних”. До цього від неї несло душком радянщини, однак нідерландець підійшов до справи з максимальною віддачею — мав аналогічний досвід, забезпечений у “Феєнорді”, і знав, у якому напрямку потрібно рухатися.
“Коли ми прийшли в 2006 році, академія існувала, але у кожного тренера була своя філософія, своє бачення футболу. Чи не було чіткої структури. Ми поступово оновили тренерський склад, у нас працює чимало колишніх гравців “Шахтаря” — Ковальов, Старостяк … Маємо суміш досвіду і молодості. І зараз академія працює в одному напрямку як єдине ціле. Схема гри 4-3-3 і загальна методика тренувань, тактично і технічні навички — все однаково, починаючи з 8-річних, закінчуючи 19-річними”,
поділився враженнями Патрік.
Ставши директором академії, ван Леувен заклав основи виховання молоді (до прикладу, до кожної вікової групи був прикріплений окремий тренер, з індивідуальною програмою і підходом), розробив скаутський та аналітичний відділи. Головний успіх нідерландця — мережа філіалів, яка охопила ледь не кожне містечко Донбасу; він популяризував футбол, зробив його доступнішим і отримав відповідний фідбек.
Організовуючи товариські турніри в різних куточках світу, запрошуючи юнацькі склади “Барселони” чи “Манчестер Сіті” до України, ван Леувен розширив амплітуду поглядів підростаючого покоління і дав футболу Олександра Зінченка, Миколу Матвієнка, Віктора Коваленка, Руслана Маліновського, Сергія Болбата, Олександра Зубкова та інших знакових персонажів.
Ось як Патрік, наприклад, охарактеризував знайомство з Маліновським:
“Коли я приїхав, він був у команді U-13, але єдиним, хто грав з U14. Він був маленьким чоловічком з футбольним талантом вище середнього. Він завжди хотів м’яч, але не завжди отримував його, через що був дуже емоційним.
Для свого віку він був дуже досвідченим, досить точним в передачах і ударах. Але він трохи відставав в оборонній роботі, тому що йому було важко протистояти більшим і сильним гравцям. Він був тим, хто завжди грав в футбол. Ніяких тренувань не було для нього занадто багато. Зрештою, це були хлопчики, які залишили свої сім’ї у віці від 12 до 13 років, що трохи простіше в Україні, ніж в Західній Європі, тому що умови життя різні. Але це, природно, вимагає певного менталітету, і у Руслана це завжди було”.
До відносно недавнього часу вболівальники частенько критикували академію “Шахтаря”, напираючи на те, що “Динамо” більше генерує “молодняка”. Але, як бачимо, товар ван Леувена — штучний. І тут не підкопаєшся — подивіться, хто сьогодні грає в національній збірній України.
Підтягував колишніх упеелівців
З березня 2013-го по грудень 2016-го ван Леувен виконував функції спортивного директора алматинського “Кайрата”. Він став єдиним функціонером-іноземцем ліги, на чиї плечі була покладена ця важлива місія. Та чи впорався з нею? Тут треба розуміти, про які гроші та перспективи йде мова — в середньому річний бюджет “жовто-чорних”становить 8-10 мільйонів доларів, 3 з яких виділяються на утримання академії, безумовно, візитівки усього проєкту.
Водночас ці цифри не вражають навіть на території Казахстану — “Астана” оперує втричі більшими коштами. Як демонструє практика, “Кайрат” скромний у трансферному аспекті і своєю поведінкою нагадує середньостатистичного представника УПЛ. Все крутиться навколо правила “дешево і сердито” — ключова ставка робиться на вільних агентів і молодь.
Діапазон ван Леувена був обмежений, проте йому вдалося підмахнути декілька прикметних угод. Серед них трапилися знайомі імена: Олексій Єрьоменко (харківський “Металіст”), Артур Єдігарян (“Говерла) і Сіто Рієра (“Чорноморець”). Таке відчуття, що нідерландець спеціально прийшов до “Кайрату”, щоб потім протягнути руку допомоги футболістам клубів-мерців нашої еліти.
Та найсмачнішим лотом виступив Толік Тимощук, привезений у 2015-му з Санкт-Пєтєрбурга. Ось тут Патріку, який постійно ошивався біля колишнього об’єкту зітхань Михайла Фоменка, рукоплескали з силою всіх коли-небудь проведених з’їздів КПРС.
Як не крути, в команді з’явився зірковий старпер, з чималим бекґраундом і рекламою, здатною підняти на ноги не один аул. Зрештою, спортдир увійшов у смак і дещо пізніше підтягнув Андрєя Аршавіна, чим навічно прописався в історії алматинців. Що ж, непогано.
Майстер на всі руки
“Кайрат” не горів бажанням відпускати ван Леувена, пропонував посаду директора академії, але нідерландець відмахнувся — Тель-Авів вабив ширшими вповноваженнями. Наразі можна сказати, що Патрік випробував себе, де тільки хочеш — окрім виконуючого обов’язки він поєднує роботу координатора молодих кадрів, куратора академії, консультанта скаутів і тренерів-початківців.
“Маккабі” мені запропонував більше, ніж просто академію. В клубі хотіли, щоб я займався скаутингом, а також аналітичним відділом. Хотіли, щоб я спроектував відповідний департамент, професійну тренувальну базу. Я не тільки директор академії, а й головний над скаутами. Таким чином ми намагаємося поліпшити роботу скаутів, гравців і тренерів. Сподіваємося, у підсумку продуктивність “Маккабі” виросте”,
розповів наш герой.
Це ключовий нюанс, який дозволив ван Леувену, бодай тимчасово, опинитися біля керма першої команди. Чому б не довіритися людині, яка бачить клуб з абсолютно різних сторін та ідеально вивчила внутрішню кухню? Виглядає логічно.
“Моя філософія сформувалася в Нідерландах, Нідерланди, як і Ізраїль — маленька країна. В Нідерландах всім зрозуміло, що потрібно йти в одному напрямку, щоб домогтися успіху у будь-якій сфері діяльності. Моя професія — футбол, а футбол у Нідерландах дуже структурований, коли мова йде про клуби, академії і тренерську освіту. Все має певний напрямок, початок якого йде з 1974 року, з тотального футболу.
Якщо в моєму розпорядженні вісімнадцять тренерів і в кожного будуть свої ідеї, погляди, культура, ми не зможемо нікуди піти, тому що будемо боротися один з одним. Я завжди намагаюся підштовхнути людей до взаємодії в одному напрямку. Це не тільки моя філософія, це філософія клубу”.
Якщо узагальнити, то ван Леувен є таким собі сером Алексом Ферґюсоном, класичним менеджером, для якого життєво важливо бути ввімкнутим у всі процеси, будувати вертикаль влади і знаходитися на найвищій щаблині уявного харчового ланцюга.
Дієвий підхід, особливо в період кризи — в грудні “жовті” йшли п’ятими в чемпіонаті, тож виставили Георгіоса Доніса за двері. Абсолютно неприпустимий показник, враховуючи, що останні два роки “Маккабі” брав золоті медалі. Грецький спеціаліст провалив завдання — швидко вилетів із кваліфікації Ліги чемпіонів (щоправда, “РБ Зальцбург” — явно не коник, зліплений із гімна), видав ряд валідольних матчів, перемудрив з тактикою і втратив контроль над роздягальнею. Головні фейси клубу схибили з призначенням Доніса і, розуміючи, що посеред сезону мало хто погодиться тягнути їхню шарагу, вирішили не випробовувати долю. І покликали ван Леувена.
З того моменту пройшло рівно два місяці і відносини між виконуючим обов’язки та командою все ще на стадії цукерково-букетного періоду. Все стерильно, тактовно, виважено — Патрік зробив вагомий акцент на психології і розв’язав футболістам руки. Він не використовує розмаїття схем, як його попередник, а сконцентрований на награванні конкретних сценаріїв і моделей — в цьому випадку 4-3-3 (як правило, атакуюча версія) і 4-2-3-1 (пошук балансу між лініями). Як наслідок, в дванадцяти поєдинках “Маккабі” зафіксував десять перемог, одну нічию і одну поразку, нанесену якраз донеччанами.
Невідомо, чим закінчиться двобій з “гірниками”, але персонально ван Леувен заслужив компліменти — зараз “жовті” розташовані на другій сходинці ізраїльської першості, мають в активі 45 очок і відстають від лідируючого “Маккабі” з Хайфи на два пункти. Трясця, в цій лізі з важковимовною назвою (Лігат ха’Аль) ціле збіговисько різних “Маккабі”, “Хапоелів” і “Бнеїв” — поки розберешся, можна одружитися, зробити дітлахів і відправити їх у школу.
Словом, дистанція некритична і все в руках Патріка. Хоча, навряд чи ми дізнаємося кінець історії — “Шахтар”, найімовірніше, вижбурне “Маккабі” за борт Ліги Європи і вже на ранок українські вболівальники забудуть про існування такої команди.
